Головна
Всеукраїнський громадсько-політичний тижневик
Вiвторок Жовтень 14, 2014
Головні новини
За пенсіями до ПФ звернулося 64 тис.переселенців У зв’язку з переїздом через воєнні дії на ... (12 Жов 2014)
Добра воля Не­що­дав­но бу­ли ... (12 Жов 2014)
Як Москва сама себе висікла 7 сеп­ня уряд Ро­сії на ... (12 Жов 2014)
Турецький Кіссінджер іде вгору Ре­джеп Та­йп Е­до­ган ... (12 Жов 2014)
Союз держав-ізгоїв У Мос­кві дня­ми ... (12 Жов 2014)
Активізація дипломатичних маневрів навколо Ураїни Чергове загострення військово-політичного ... (12 Жов 2014)
План Путіна Пе­зи­дент о­сії ... (12 Жов 2014)
Штайнмаєр вважає Порошенка й Путіна відповідальними за ... Міністр закордонних справ Німеччини ... (12 Жов 2014)
УКРАЇНА – НАТО Учо­ра в Уель­сі ... (12 Жов 2014)
ДЕМОКРАТИЧНА УКРАЇНА БУДЬТЕ ЗДОРОВІ!
ВІД БЕЗДОМНОГО ДО НОБЕЛІВСЬКОГО ЛАУРЕАТА
Дослідники Маріо Капеччі (США), Мартін Еванс (Англія) і Олівер Смітіс (США) за відкриття в галузі стовбурових клітин стали лауреатами Нобелівської премії за 2007 рік у номінації «Фізіологія та медицина». Вчених визнано гідними нагороди «за дослідження основ введення специфічних генетичних модифікацій в організм мишей шляхом використання стовбурових клітин ембріонів».

У статті «Стовбурні клітини: надії та сумніви» (7 вересня) газета подала огляд світових досліджень у цій новітній галузі знань. Тепер є привід продовжити тему.
70-літній Маріо Капеччі, відомий генетик із університету Юти в Солт-Лейк-Сіті, розділить престижну премію й нагороду в $1,54 млн з іншим американцем, 82-річним Олівером Смітісом (народився в Англії, нині викладає в університеті Північної Кароліни в Чепел-Хілл) і 66-літнім сером Мартіном Евансом з університету Кардіффа в Уельсі.
Із цієї трійки найбільш незвична біографія Маріо Капеччі. В 1941 році, коли він був маленьким хлопчиком і жив в італійських Альпах, гестапо заарештувало його матір-поетесу Люсі Ранберг, яка підтримувала інтелектуалів-антифашистів. Цей арешт став для Капеччі початком довгих блукань. Він жив на вулиці, через недоїдання потрапив до лікарні, потім емігрував до США.
«Тут я вперше пішов до школи»,— згадує він. 1961 року після закінчення навчання Маріо одержав ступінь бакалавра хімії та фізики в коледжі Антіохії в Огайо, а в 1967-му — докторський ступінь з біофізики в Гарвардському університеті. Там він працював у лабораторії видатного біолога Джеймса Уотсона — першовідкривача будови молекули ДНК. Капеччі та його колег нагородили за дослідження, проведені ними в 1980-х роках, коли вони з’ясовували, як змінювати геном миші з метою краще розібратися у тяжких людських захворюваннях, таких як рак, гіпертонія, діабет і хвороба Альцгеймера. Багато в чому незалежно один від одного Капеччі й Смітіс розробили метод, відомий тепер як «генетичний нокаут». Саме він дав змогу деактивувати або змінювати гени миші. У той же час Еванс відкрив, що з мишачих ембріонів можна виділяти стовбурові клітини, з яких потім вирощувати клітини будь-якого типу. Застосувавши новий метод до клітин, які одержав Еванс, учені імплантували спеціальні генні модифікації в ембріони мишей, створюючи тварин із такими людськими захворюваннями, як кістяний фіброз. Зараз подібні миші широко використовуються в лабораторних експериментах. Вони допомагають дослідникам краще зрозуміти походження хвороби, розробити методи її лікування та ліки. «За бажання можна створити модель конкретного людського захворювання,— пояснює Смітіс.— Ви можете зробити так, щоб у миші була певна хвороба, а потім шукати, чим вилікувати або хоча б послабити її». Вважається, що ця знакова робота заклала основи для спроб подолати чимало захворювань у людей за допомогою втручання у геном.
Національний інститут охорони здоров’я тривалий час фінансував дослідження Капеччі й Смітіса, однак так було не завжди. 1980 року він відмовив Капеччі в наданні гранта на експерименти в сфері «генетичного нокауту» з переконанням, що вони приречені на невдачу й не варті зусиль, згадував Маріо Капеччі. Проте вчений не зламався. «У Маріо сильне, незалежне мислення, він готовий «продукувати» вдалі ідеї й важливі проекти, незважаючи на жодні перепони,— розповідає Рей Уайт, професор неврології Каліфорнійського університету в Сан-Франциско. Проти його ідей активно виступали, не вірили, що його підхід виявиться плідним».
На запитання про те, чи може робота Капеччі привести до того, що люди у боротьбі з хворобами змінюватимуть власні гени або навіть підсилюватимуть себе за допомогою генетики, Уайт відповів, що під час роботи з людськими генами перспективнішими видаються інші методи, а не ті, які до досконалості в експериментах з мишами довів Капеччі. «Та немає нічого неможливого,— додав Уайт. Адже це — Маріо».

Григорій КОВТУН (За матеріалами газети «The Washington Post» та web-сайту
www.nobelprize.org)
також у паперовій версії читайте:
  • НАРЕШТІ ПЕРШІ... ЗА КІЛЬКІСТЮ КУРЦІВ
  • ЦЕЙ ЦІЛЮЩИЙ БУРЯК
  • КАТАРАКТА ЗАГРОЖУЄ СЛІПОТОЮ

назад »»»


Використання матеріалів «DUA.com.ua» дозволяється за умови посилання (для інтернет-видань – гіперпосилання) на «DUA.com.u».
Всі матеріали, розміщені на цьому сайті з посиланням на агентство «Інтерфакс-Україна», не підлягають подальшому відтворенню
та / чи розповсюдженню у будь-якій формі, окрім як з письмового дозволу агентства «Інтерфакс-Україна».