ДЕМОКРАТИЧНА УКРАЇНА ЕКОЛОГІЯ
ЗАПОВІДНІ ЛАНДШАФТИ: КРАСА І РІЗНОМАНІТТЯ
Кожний природний чи історичний ландшафт земного материка має свої відмінні риси. При цьому будь-яка природно-історична область, природне урочище чи місцевість по-своєму індивідуальні, ясно визначені та генетично єдині.

1.
Законом України «Про охорону навколишнього природного середовища» для організації масового відпочинку населення і туризму визначаються рекреаційні зони, які разом з територіями та об’єктами природно-заповідного фонду, курортними і лікувально-оздоровчими зонами утворюють єдину територіальну систему і підлягають особливій охороні. Одним з видів експлуатації територій та об’єктів природно-заповідного фонду України, за умови дотримання природоохоронного режиму, є використання їх в оздоровчих та інших рекреаційних цілях. До установ, які організовують і здійснюють рекреаційну діяльність, належать національні природні парки (НПП), біосферні заповідники, регіональні ландшафтні парки (РЛП), парки-пам’ятки садово-паркового мистецтва, ботанічні сади, зоопарки, дендропарки.
Потреби населення у відпочинку, оздоровленні, туризмі зумовлюють необхідність вирішення широкого кола питань, пов’язаних з визначенням характеристик природного потенціалу та регламентованого рекреаційного землекористування. Перевищені, необґрунтовано високі рекреаційні навантаження негативно позначаються на ландшафтних комплексах (ЛК), що неприпустимо в межах природно-заповідних територій — особливо цінного первинною красою національного надбання.
Естетична категорія краси є однією з суттєвих характеристик природної (і культурної) спадщини та водночас свого роду «еквівалентом» (презентом) будь-якого народу. Перш ніж вести мову про красу загалом, красу заповідних ландшафтів зокрема, домовимося дотримуватися положення критичної філософії Іммануїла Канта про те, що почуття прекрасного є можливим, лише коли йдеться про об’єкти, які не мають для людини практичного, утилітарного значення.
З історії відомо, що ще 1902 р. у Великому Герцогстві Гессенському був схвалений закон «Про захист красивих видів у природі». Законодавчого оформлення потребує питання збереження природної, заповідної краси у теперішній Україні.

2.
Та спершу — що ж таке краса? В естетиці це інтегральне поняття, що розкривається через конкретніші категорії: мальовничість, гармонійність, довершеність, величність, природність та ін.
Однією з найвиразніших естетичних категорій є гармонійність, що трактується як найвищий рівень впорядкованого різноманіття, хаосу. До слова, Хаос в античних греків був ідеалом краси (та про це — нижче). Окремо гармонія як явище, динамічний стан суспільних і природних процесів певною мірою означає порядок, відхилення від якого спричинює дисонанс.
Найбільш «ландшафтною» категорією естетики вважається величність. Чому? Величний, грандіозний своєю природною красою ландшафт викликає піднесені почуття (згадаймо, скажімо, захоплення гірськими ландшафтами). Загалом, усі етноси виробляли свій, властивий кожному «часовому зрізу», ідеал краси. Тобто це поняття просторово-часове, національне, індивідуальне. Відомий німецький вчений А. Геттнер писав про те, що «з підвищенням культури, особливо міської, краса культурного ландшафту цінується менше, а краса дикої природи, що раніш не визнавалася, все більше і більше завойовує наші симпатії». В. Семенов-Тян-Шанський пішов далі А. Геттнера і навіть описав «естетичну цінність пейзажів» різних регіонів північної частини материка Євразія.
Ідеал краси природи конкретизується та оформляється в понятті ідеального ландшафту як вираження абсолютної естетичної цінності довкілля. Відомий британський географ минулого століття Воган Корніш, досліджуючи естетичні особливості ландшафтів Великої Британії та свої переживання від перебування серед них, запитував: чому одні місця красивіші за інші? Його колега і співвітчизник Джей Епплтон доводив, що природний ландшафт потрібно не лише споглядати, а відчувати кожним своїм нервом. А це не всім дано бути причетним до високої краси. З цього приводу англійський філософ і культуролог ХІХ ст. Джон Рескін вважав, що тільки розвинуті люди можуть побачити красу пейзажу. Тобто почуття краси має вроджену природу. Хоча, тут є друга сторона медалі — до високопрекрасного, за словами відомого ірландця (англійця) Оскара Уайльда, не можна допускати кого завгодно.

3.
Для американців сувора, дика природа, її незаймана краса, величність є об’єктом національної гордості. Символами краси американського ландшафту стали такі «екстреми» світової природи, як Ніагара, Великий каньйон Колорадо (найглибший у світі — понад 1500 м), Йосемітська долина (Незрівнянна долина) в Каліфорнії. Чого тільки варта «Країна чудес», або Йєллоустон у самому серці Скелястих гір (біля витоків Міссурі)! Корінні індіанці іменували тутешні місця «Країною криги, вогню, води і диму, що обертається».
Можна стверджувати, що пейзажні властивості ландшафтів відображуються в зорових образах людини, у яких акумулюється не тільки інформація, що помагає їй орієнтуватися в довкіллі, а й важливі для неї цінності, формуючи відповідне світосприйняття. Отже, красивий пейзаж містить у собі високий виховний потенціал: його краса виховує, вражає. Людина, вбираючи в себе враження від споглядання прекрасного, збагачується духовно. У такому «діалозі» здійснюється, відповідно, інформаційний (інтелектуальний) і духовний (чуттєвий) контакт людини з природою. Стосовно першого, інтелектуального, слід сказати: серед негативних наслідків сучасної антропогенізації природи має місце зниження інформаційної цінності ландшафтів, що позначається на психологічному стані людини, на її життєвій активності і соціальній позиції. Цілком імовірно, що зіпсоване, «глухоніме» навколишнє середовище вносить корективи і в національний менталітет. До складових другого — чуттєвого («пропусти через себе») ставлення людини до природи, належить дуже важливий, якщо не основний, кровний зв’язок з «малою батьківщиною», рідною оселею, рідним подвір’ям... Почуття це особливо властиве українському характерові. Від туги за рідною домівкою сивіють, вмирають українські сердеги. Найбільш промовистим прикладом і втіленням такого почуття є страдницьке життя, заслання далеко від ріднолї землі нашого пророка, титана людського духу — Тараса Шевченка. На цьому патріотичному почутті історично зростала любов українця до своєї Вітчизни.
Краса дикої природи, що зберігається на заповідних територіях, у сучасному, антропогенно трансформованому світі стає безцінним еталоном, мірою та критерієм прекрасного. Вона впливає й надалі впливатиме на релігію, філософію, мистецтво, науку і, можливо, визначатиме матеріальний і духовний розвиток людства. Це стане ще одним підтвердженням уже христоматійного афоризму Ф. Достоєвського про те, що краса врятує світ. Краса, мистецтво є фактором формування культурного ландшафту.
Конструктивне формування культурних ландшафтів потребує комплексного географічного аналізу території, оцінки природних ресурсів, зокрема рекреаційних в межах природно-заповідного фонду (ПЗФ).
Між красою пейзажу, особливо заповідного ландшафту, та її використанням (спогляданням) в інтересах відпочинку людини існує прямий зв’язок: чим красивіший природний пейзаж, тим вищою є його рекреаційна цінність. Тобто краса природи (заповідної) — один з безцінних рекреаційних ресурсів.

4.
Великий і різноплановий науково-прикладний інтерес архітекторів, проектантів, економістів, ландшафтознавців, істориків та інших фахівців до рекреаційних природно-заповідних ландшафтів поставив на порядок денний необхідність всебічної оцінки їх ресурсів.
Одним з різновидів природних рекреаційних ресурсів є пейзажні (фізіономічні) аспекти ландшафтів, що сприяють комфортності відпочинку як дуже цінної особливості середовища. Візуально вони сприймаються в образі пейзажного різноманіття і можуть ранжуватися ще як ландшафтно-естетичні ресурси. Пейзажно-естетична оцінка, метою якої є визначення естетичної цінності природних ландшафтів, їхнє різноманіття, здійснюється на основі системи критеріїв. Її обєктивність залежить від поєднання відносно субєктивного зорового враження та об’єктивних ландшафтно-таксаційних показників. Пейзажно-естетична оцінка не тотожна оцінці пейзажного розмаїття.
Що ж таке пейзаж і пейзажне різноманіття загалом? Пейзаж можна трактувати як зоровий естетичний образ ландшафту, що відкривається перед спостерігачем з панорамних місць, або оглядових точок. При цьому вважається, що образ ландшафту є в уяві спостерігача і властивостях самого ландшафту, які викликають у людини певні асоціації. Можна вважати, що сам образ є властивістю пейзажу як зовнішнього відображення ландшафту. Так, український краєвид та польський krajobraz — відповідники німецькому die Landschaft. А сам ландшафт у науковій інтерпретації та художній сфері останнім часом часто-густо становить не простір як такий, а той образ, у якому він постає. Пейзажу властива найбільш універсальна цінність — візуальна. До речі, візуальна цінність ландшафту (пейзажу), ще в 1964 р. офіційно визнана законом про природно-заповідні території у США.
З пейзажем співвідносяться відкриті та напіввідкриті (або напівзакриті) просторові форми ландшафту в полі його сенсорного сприйняття (органами чуття людини). Залежно від кута огляду можна виділити циркорамний пейзаж (понад 240°), панорамний (120°–240°) тощо. Перевага в сприйнятті віддається пейзажам напіввідкритого типу, із звивистими і розмитими межами, таким, що мають викривлені перспективи. Це пояснюється, крім усього, еволюційним чинником, бо напіввідкриті ландшафти (пейзажі), зокрема лісостеп, савана, були місцем проживання людини протягом більшої частини її історії.
Оцінюючи пейзажне розмаїття, слід брати до уваги й часовий вимір, тобто здатність людини сприймати за якийсь відтинок часу певну кількість зорових вражень. Тому естетична цінність тої самої території з позицій пішохода, велосипедиста чи автомобіліста буде різною. За нормального зорового сприйняття ландшафтного аспекту території пішоходом чи велосипедистом для автомобіліста (залежно від швидкості пересування) може виникнути зорове інформаційне перенасичення.

Володимир ГЕТЬМАН
також у паперовій версії читайте:

• КАВАЛЕР ЛИЦАРСЬКОГО ПЕРА (НАШ АВТОР ВОЛОДИМИР СТАДНИЧЕНКО СТАВ ЛАУРЕАТОМ РЕСПУБЛІКАНСЬКОЇ ЖУРНАЛІСТСЬКОЇ ПРЕМІЇ)

назад »»»