ДЕМОКРАТИЧНА УКРАЇНА ЦЕ ЦІКАВО
ФЕНОМЕН МОНАРХІЇ: ЯПОНСЬКИЙ ВАРІАНТ
1.
У Японії з прадавніх часів існував культ імператорської особи. Поклоніння монархові майже як божеству — явище не унікальне. Його вважають типовим для країн Сходу. Китайські імператори (що правили з передісторичних часів до початку ХХ ст.) офіційно іменувалися «синами неба» і одягалися в усе жовте, символізуючи сонце. Сонцеподібними й божественними вважались і єгипетські фараони, і правителі інків у давньому Перу. Однак подібні традиції засвідчені також у Європі (звичайно, не в наш час). Так, на острові Крит, який був колискою античної культури, у ІІІ–ІІ тисячоліттях до н. е. цар був священною особою, йому навіть приносили жертви (до того заборонялося малювати його, щоб негативно не вплинути на магічну силу царя). Були спроби встановити богоподібні культи на честь деяких римських імператорів.

Стародавній світ вважав священного правителя передовсім головним жерцем, від якого залежали і сприятливі погодні умови, і родючість землі, й дари примхливого моря, і здоров’я жителів країни. В Японії імператор — центральна особа традиційної релігії синто (назва означає «шлях богів»). Синто (синтоїзм) — своєрідне японське язичництво, тобто народна релігія. Це міфологічно-релігійна система, до якої входять образи численних божеств і складні обряди.
Японським імператорам, як і єгипетським фараонам, упродовж багатьох століть поклонялись як прямим нащадкам богів. Імператорська династія може пишатися найтривалішим у світі періодом правління, залишаючи позаду такі давні династії, як, приміром, грузинські Багратіони. (Претендувати на більшу давність могла б лишень династія ефіопських імператорів, що йшла від згадуваної у Біблії цариці Савської; втім, наразі ця династія не правляча — була повалена 1974 року).

2.
Сучасний японський монарх Акіхіто народився 1933-го і вступив на трон після смерті свого батька Хірохіто 1989 року. Хірохіто був колоритною постаттю, а тривалість його правління — вражаюча навіть за порівняння з багаторічними правителями: він вступив на трон 1926 року, а регентом (при хворому батькові Йошихіто) був з 1921 року. Термін його правління був найдовшим за всю історію держави. При Хірохіто Японія пережила спробу створення великої імперії в Азії (від Індії до Гаваїв, хоча плани були ще масштабнішими) і американське атомне бомбардування. Після військової поразки, яку завдали країні СРСР і США (1945 р.), влада імператора була обмежена, але все ж збереглася. Стан перів у Країні Вранішнього Сонця було скасовано, хоча титули у членів імператорської родини залишилися. Невипадково головною умовою капітуляції Японії у Другій світовій війні була недоторканність особи імператора, збереження династії й форми правління. Проте імператор був змушений публічно зректися свого божественного походження.
Розмірковуючи над феноменом стабільності монархії, дослідники відзначають її специфіку порівняно з традиціями інших держав, передовсім Китаю. Концепція монархії в Японії здавна вирізнялася від традиційної китайської. У Китаї керувалися вченням філософа Мен-цзи, котрий вважав монарха лише чиновником (хоча найвищого рангу), який обраний небом для кращого влаштування земних справ. Та якщо імператорська династія не зможе впоратися зі своїми священними обов’язками, вона буде замінена іншою, більш гідною. Японські уявлення були іншими: правляча родина обрана у сиву давнину раз і назавжди волею богів й сама походить від них. Спостерігачі відзначали практично цілковиту відсутність у Японії республіканського руху: мало не все тамтешнє суспільство, за свідченням опитувань, підтримує монархічну форму правління.
За конституцією, ухваленою 1947 року, імператор виконує символічно-представницькі функції. У ст. 1 конституції йдеться: «Імператор є символом держави та єдності народу, його статус визначається волею народу, якому належить суверенна влада». Монарх затверджує сформований парламентом уряд і голову верховного суду. За порадою кабміну імператор проголошує від імені народу закони та угоди, скликає сесії парламенту, присуджує нагороди.
На відзначення пам’яті Хірохіто (батька нинішнього імператора), який любив природу, в Японії після його смерті встановили нове державне свято — Мідорі-но-хі (День зелені). Цього дня люди саджають дерева, прикрашають будинки символічними композиціями з квітів. Святом став день народження Хірохіто, що за життя монарха був головним державним святом.
Акіхіто — старший син імператора Хірохіто та імператриці Нагако. Він став п’ятою дитиною в родині — раніше народилося четверо сестер. Наприкінці Другої світової війни був евакуйований у гори. 1956 року він закінчив елітний японський університет Гакусюін (факультет політичних наук і економіки), паралельно брав приватні уроки з багатьох предметів, зокрема (що показово!) з конституційного права. Володіє англійською мовою. Цікаво, що в юності він, окрім японського наставника, мав також американську виховательку. Акіхіто був проголошений наступником престолу 1952 року, коли досяг віку, що вважається в Японії повноліттям. 1959-го принц одружився з Мітіко Сьода. Наречена — старша донька президента великої компанії, випускниця жіночого Римсько-католицького університету в Токіо. Отже, було порушено традицію, згідно з якою дружин для царствених осіб обирають з аристократичних родин придворні радники. Попри це, рада імператорського двору одноголосно схвалила вибір принца. Два члени родини майбутньої імператриці нагороджено орденом «За заслуги в галузі культури», що свідчить про належність сім’ї не лише до бізнесових, а й інтелігентських кіл.

3.
Акіхіто став 125 монархом країни. Кожен імператор, вступаючи на трон, обирає гасло для свого правління. Такими «знаковими словами» як назвами епох користуються під час опису подій японської історії. Акіхіто обрав девіз Хейсей — «Той, хто досягає миру». (Отже, в цій державі кажуть не «під час правління імператора Акіхіто, а «в епоху Хейсей». Роками кожної епохи датуються і різні сучасні події, скажімо, випуск монет). День народження імператора і досі є головним державним святом. Під час першої зустрічі після вступу на престол з представниками громадськості новий імператор заявив: «Я присягаю, що буду завжди разом зі своїм народом і підтримуватиму конституцію». На багатьох справило враження те, що, вступаючи на трон, Акіхіто сплатив податок зі спадку свого батька.
За традицією, імператорський палац двічі на рік — після нового року і на день народження імператора — відкритий для відвідувачів. У такі дні привітати монарха і послухати його звернення приходять десятки тисяч громадян.
Акіхіто, як і його батько Хірохіто, багато років займається вивченням риб (іхтіологією) і дослідженням океану (океанологією). Він є автором книг про іхтіофауну своєї країни. Імператор — почесний член Лондонського товариства Ліннея, Лондонського зоологічного товариства та Дослідного інституту природничих наук Аргентини. Цікавий факт: у ровах навколо імператорського палацу мешкають численні види риб. Зроблені в минулому спроби поселити туди деякі іноземні (а саме американські) види риб призвели до того, що останні почали загрожувати «аборигенам». Тоді вирішили прибрати закордонну рибу з імператорських водойм. Люди підтримали таке рішення, вважаючи, що палацовий комплекс — символ усього японського, і там не повинно бути чужих видів флори або фауни.
Імператор має трьох дітей. Це кронпринц (наступник престолу) Нарухіто (нар. 1960 р.), принц Фуміхіто (нар. 1965 р.) і принцеса Саяко (нар. 1969 р.). Обидва сини, як колись їхній батько, навчалися в Оксфордському університеті. Кронпринц одружений з Масако Овада — співробітницею міністерства закордонних справ Японії, донькою заступника глави цього відомства. Наступник престолу закінчив історико-філологічний факультет університету Гакусюін (спеціалізувався на середньовічній історії Японії). Навчався в аспірантурі й цього закладу, і Оксфорда.

4.
2003 року на імператора скоєно замах: чоловік на автомобілі зробив спробу протаранити лімузин, у якому їхав Акіхіто та його дружина. Це сталося на острові Хоккайдо. Подружжя не постраждало. 35-літнього зловмисника заарештували. Поліція заявила, що такий інцидент у країні стався вперше. В грудні 2003 року Акіхіто відзначив 70-річний ювілей та півтора десятиліття перебування на троні. Монарх ще раз заявив про свої наміри (разом із усією імператорською родиною) докладати зусиль до збільшення добробуту громадян і підтримання миру в світі. У квітні 2004-го відбувся офіційний візит до Японії парламентської делегації України. В імператора Акіхіто відбулось урочисте прийняття на честь тодішнього спікера Володимира Литвина.
Імператор захоплюється спортом (тенісом та мистецтвом їздити верхи). Навіть з майбутньою дружиною він познайомився на тенісному корті. Імператриця грає на фортепіано та арфі, гарно вишиває й плете, любить живопис і квіти.
Таким чином, у контексті численних японських унікальностей (своєрідна міфологічно-релігійна система, втілений у різних видах мистецтва культ природи, неперевершена працелюбність, «економічне диво» тощо) особливе місце посідає феномен традиційної монархії, що давно стала неодмінним і центральним елементом не просто державно-політичного устрою, а й загалом світоглядної системи незвичайного народу.

Юрій МОСЕНКІС, професор університету «Україна»
також у паперовій версії читайте:

• ДІЄТИЧНЕ МОРОЗИВО
• АВТОБУС НА ВОДНЕВОМУ ПАЛИВІ
• ВІТЕР РУХАЄ АВТОМОБІЛЬ
• ВАРЕНІ ОВОЧІ КОРИСНІШІ ЗА СИРІ

назад »»»