ДЕМОКРАТИЧНА УКРАЇНА ГРАНІ ІСТОРІЇ
КОЗАК ЛУГАНСЬКИЙ


ВИПОВНЮЄТЬСЯ 135 РОКІВ ВІД ДНЯ СМЕРТІ ВОЛОДИМИРА ДАЛЯ (1802–1872)
Він народився на Луганщині в сім’ї датського лікаря Йоганна Крістіана Даля, котрого спочатку було запрошено до двору Катерини ІІ на посаду придворного бібліотекаря, а згодом він виїхав до Німеччини на навчання, щоб повернутися до Росії лікарем. Невідомо, за якою примхою долі батько Володимира Івановича опинився у глухому на той час шахтарському містечку.

Йоганн отримав російське підданство і нове ім’я — Іван Матвійович. Увесь свій час він присвячував роботі, боровся з антисанітарією й нелюдськими умовами, в яких жили та працювати його пацієнти. Маленьким Володимиром опікувалася мама — освічена й інтелігентна жінка (як і Йоганн, вона володіла кількома мовами, зналася на музиці й літературі). Завдяки їй син отримав блискучу домашню освіту, розвинув естетичний смак і музичний слух. До речі, ця людина, котра так багато зробила для Росії, ніколи не забувала, звідки родом: про це говорить вибраний ученим псевдонім для літературних робіт — Козак Луганський.
Від батьків у Даля — гострий розум і активність. Після закінчення морського кадетського корпусу та служби на Чорному і Балтійському морях, у нього прокинулось бажання самовдосконалюватись. «Я відчув потребу у ґрунтовному навчанні, освіті, щоб бути корисною людиною», напише він пізніше. Це прагнення привело його на медичний факультет Дерптського університету, де Даль навчався разом із такими світилами медицини, як Пирогов, Іноземцев, Загорський.
Сумлінне навчання й наполеглива праця принесли свої плоди: невдовзі про Даля заговорили як про самовідданого медика. У складі медчастини він брав участь у російсько-турецькій війні, писав наукові праці з гомеопатії, фармакології, тактики оперативного лікування вогнепальних поранень, завідував шпиталем у Кам’янці-Подільському, що вмирав від чуми, працював ординатором Петербурзького військово-сухопутного шпиталю, здобувши там славу вмілого хірурга-офтальмолога. Він став справжньою знаменитістю Петербурга. Цікаво, що казка «Курочка Ряба», на якій виросло не одне покоління, належить перу Володимира Даля.
Захоплений генієм великого російського поета, Даль супроводжував Олександра Пушкіна в його подорожах Росією. Пушкін був у захваті від літературного обдарування свого друга і віддав йому один зі своїх рукописів з дарчим написом: «Казкареві Козаку Луганському — казкар Олександр Пушкін». Володимир Іванович залишався поруч із Пушкіним до останніх днів його життя. Мало хто знав Росію так, як Даль. Під час численних подорожей він зібрав багатий етнографічний матеріал, який був основою для написання близько 100 нарисів із побуту російського народу. Вони публікувалися в журналі «Вітчизняні записки» та інших столичних виданнях. У петербурзькій «Літературній газеті» Даль вів рубрику «Звіринець», де друкували його оповідання про тварин, написав підручники «Зоологія» та «Ботаніка», був обраний членом-кореспондентом Петербурзької академії наук у галузі природничих дисциплін.
Найбільш значущою справою життя Володимира Даля є «Толковый словарь живого русского языка». Це була збірка зразків багатовікового фольклору, життєвого та філософського досвіду і побуту російського народу. За 50 років праці він розтлумачив близько 200 тисяч слів, зібрав понад 37 тисяч прислів’їв і приказок. Цю титанічну працю було відзначено престижною на той час Ломоносовською премією і званням почесного академіка.

Марія ШЕРЕНГОВСЬКА, Укрінформ
також у паперовій версії читайте:

• НЕ ЧІПАЙТЕ ПАМ’ЯТОК КУЛЬТУРИ!
• ТАЄМНИЦЯ В’ЯЗНЯ НОМЕР СІМ

назад »»»