ДЕМОКРАТИЧНА УКРАЇНА ПОЛІТИКА
«П’ЯТІРКА» ВИХОДИТЬ НА СТАРТ
Між першим указом Президента України Віктора Ющенка про розпуск Верховної Ради та датою виборів до цієї самої ВР минуло півроку. Що цікаво, навіть тепер, після того як «свято демократії» під назвою дострокові парламентські вибори закінчилося, широка громадськість не може впевнено сказати: що в Україні буде далі? Спробуймо розібратися.

Чому Віктор Янукович не любить екзит-поли?
Попри те, що виборчі дільниці цього разу працювали на дві години довше, ніж раніше (до 22.00), вітчизняні соціологи не стали затримуватися з оприлюдненням результатів екзит-полів. Відтак творці національного екзит-полу (того самого, що торік практично стовідсотково «вгадав» результати волевиявлення) озвучили свої підрахунки водночас із закриттям останньої дільниці. За словами організаторів дослідження, вони закінчили свою роботу о 20.00. За дві години, що дільниці працювали після цього, навряд чи могло щось принципово змінитися.
Як ми пересвідчилися згодом, організатори екзит-полів мали рацію. Хоча в момент оголошення результатів екзит-полів певні сумніви залишалися. Принаймні, з огляду на те, що ще о 16.00–18.00, судячи з інформації ЦВК, було не зрозуміло: чи з’являться на дільниці потрібні 50 відсотків виборців? Оскільки до кінця дня явка перевалила за 60 відсотків, то з цього випливає: вечірнє голосування було, вочевидь, масовим.
Утім, повернімось до екзит-полів. Недаремно їх недолюблює чинний Прем’єр-міністр Віктор Янукович. Пригадуєте, як у 2004 році напередодні президентських виборів він промовив класичну фразу: «Екзит-поли — це нові технології, якими ми ще не навчилися маніпулювати». Як з’ясувалося згодом, глава уряду обмовився. Проте слово — не горобець.
Відтоді екзит-поли, ніби образившись на Януковича, стабільно «видають» йому поразки. У 2004 році опитування довели, що він поступається Вікторові Ющенку (причому в усіх трьох турах). Торік, за результатами екзит-полів, Партія регіонів, попри перше місце, залишалася в меншості й не мала змоги сформувати коаліцію. Вчинок Олександра Мороза, котрий він зробив улітку, екзит-полами, на жаль, передбачити неможливо. Нарешті й тепер соціологи, провівши свої дослідження, констатували: БЮТ і «Наша Україна — Народна самооборона» спільними зусиллями набирають просту більшість у Верховній Раді.
Одначе ця більшість, що називається, існує на межі життя і смерті, адже ніякого запасу міцності ні соціологічні служби, ні згодом Центрвиборчком потенційному демократичному блокові так і не дали. Дані національного екзит-полу такі: Партія регіонів — 35,3 відсотка, БЮТ — 31,5, «Наша Україна — Народна самооборона» — 13,5, КПУ — 5,1, Блок Литвина — 3,8%. Це, так би мовити, парламентські щасливчики. Крім того, СПУ, за даними екзит-полів, набрала 2,5 відсотка, а її прогресивні опоненти з ПСПУ — 1,5%. 2,9 відсотка громадян проголосували проти всіх.

Традиції Ківалова — вічні
Коли почався офіційний підрахунок голосів, чимало виборців, котрі традиційно спостерігають за процесом із завмиранням серця, були неабияк здивовані. Бо «пальму першості» переконливо узяв Блок Юлії Тимошенко. Власне, БЮТ тримався в лідерах майже до вечора понеділка. Як пояснювали у Центрвиборчкомі, це пов’язано з тим, що східні регіони повільніше рахували голоси, буцімто через густішу щільність населення. Тут теж варто пригадати, що під час президентських виборів-2004 відомості швидше почали надходити зі сходу й півдня. Тоді попервах перевага Віктора Януковича над Віктором Ющенком була очевидна і сприймалася як своєрідний психологічний чинник. Лише потім усе стало на свої місця. Тож цілком можна припустити, що нині декому було потрібно «потягти кота за хвіст» саме на електоральному полі Партії регіонів.
До речі, цим фактом неабияк переймалися мало не всі провідні політики нашої держави. Зі спеціальними зверненнями та заявами різного змісту виступали і Президент Віктор Ющенко, і Блок Юлії Тимошенко, і дехто з їхніх опонентів. Зокрема, пані Тимошенко припустила, що у такий спосіб її політичні опоненти намагаються «підтягнути» до подолання тривідсоткового бар’єра соціалістів, адже їхня поява у Верховній Раді неабияк поплутала б карти «помаранчевим».
Цікаво, що 1 жовтня пополудні відсоток, відданий за СПУ, несподівано пішов угору, але це пояснювалося тим, що саме о цій порі надійшли відомості з Маріуполя. Жителі цього міста, що на Донеччині, подарували Олександрові Морозу понад 50 відсотків електоральних симпатій, далеко позаду залишивши «регіоналів».
Щоправда, цей феномен пояснюється аж ніяк не палкою любов’ю маріупольців до лідера Соцпартії. Просто у її лавах нині перебуває Володимир Бойко, популярний у Маріуполі керівник металургійного комбінату імені Ілліча. Завдяки йому СПУ на півдні Донеччини отримала справжнісінький прорив.
Одначе потім райдужні сподівання Олександра Мороза знову розвіялися. Соцпартія впевнено «опускалася» вниз і, врешті-решт, стало зрозуміло, що вона до наступного парламенту таки не потрапляє. Причому її балансування на межі проходження було схожим на торішнє балансування Блоку Наталії Вітренко, котра, нагадаємо, на виборах-2006 недобрала лише кілька сотих відсотка.
Так само, як і «вітренківці», «морозівці» наразі мають намір судитися. Принаймні, один із керівників партії Іван Бокий заявив, що СПУ звертатиметься до суду, вимагаючи перерахунку голосів на багатьох дільницях.
Те саме прозвучало і з уст представників Компартії. Петро Цибенко заявив, що нікому не вдасться замилити очі комуністам тим, що їхній результат вищий за торішній. «Ленінці» переконані: у них і тоді, й тепер крали голоси. Хоча з подібних заяв навряд чи потрібно дивуватися, адже компартійний лідер Петро Симоненко мав намір судитися ще до голосування. Що найцікавіше, вже тоді мав на руках докази фальсифікацій. Цікаво, як на них відреагують служителі Феміди? Поживемо — побачимо.

Переможець — Юлія Тимошенко?
Цю фразу повторюють майже всі люди, хоча б трохи причетні до політики. Навіть попри те, що БЮТ поступився Партії регіонів приблизно трьома з половиною відсотками, політологи вважають справжнім переможцем саме Юлію Тимошенко. Найперше тому, що вона була ініціатором розпуску Верховної Ради і проведення позачергових виборів — «нашоукраїнці» на чолі з Юрієм Луценком і В’ячеславом Кириленком «загорілися» цією ідеєю пізніше.
Крім того, кампанія Юлії Тимошенко була чи не найпродуктивнішою. Чого варта була хоча б ідея не подавати до ЦВК адреси проживання членів передвиборного списку. У Центрвиборчкомі «купилися» на цю приманку і тижневий скандал неабияк додав БЮТу популярності.
Чимало спостерігачів відзначають також винятково особисті заслуги пані Тимошенко у такому результаті. Справді, якщо Юлію Володимирівну прибрати з БЮТ, із блоком, вочевидь, буде приблизно те саме, що з «Нашою Україною» після того, як до її списків перестав входити Віктор Ющенко. Та про пропрезидентський блок — трішечки згодом.
Отже, БЮТ упродовж півтора року «наростив» популярності приблизно на 8,5 відсотка. Результат — більш ніж переконливий, особливо порівняно з усіма іншими. Якщо брати за аксіому вподобання «помаранчевого» електорату, то фактично Юлія Тимошенко самотужки «перекрила» увесь торішній результат Олександра Мороза (5,69 відсотка) і додала до нього близько трьох відсотків. Ось і маєте, шановні демократичні сили, черговий шанс на утворення більшості.
Саме БЮТ також єдиний, хто отримав перемогу в більшій кількості регіонів, ніж торік. До тринадцяти областей центральної, північної й західної України і міста Києва, де Юлія Тимошенко святкувала перемогу 2006-го, додалося ще два регіони — Львівщина та Івано-Франківщина.

Повтор
Вірними «Нашій Україні» лишилися тільки мешканці Закарпаття — «малої батьківщини» керівника президентського Секретаріату Віктора Балоги. Цікаво, що він навіть їздив голосувати до рідного Мукачевого, бо офіційно зареєстрований саме там.
У решті показників «НУ — НС» виявився не настільки потужною силою, як здавалося. Пропрезидентський блок майже повторив свій торішній результат. У 2006-му за «Нашу Україну» проголосувало 13,95 відсотка виборців, а нині — трохи більше 14 відсотків. Та в абсолютних цифрах показник «НУ— НС» зараз навіть менший: три мільйони триста тисяч проти трьох з половиною мільйонів торік. Це пояснюється тим, що тепер була значно нижчою явка виборців на дільниці.
Проте думки політологів щодо правильності передвиборної стратегії пропрезидентського блоку розділилися. Одні вважають, що Юрію Луценку варто було йти на вибори зі своєю «Народною самообороною» окремо. Тоді, мовляв, сукупний результат двох президентських команд був би ліпшим.
Інші цьому заперечують, наголошуючи, що повтор торішнього результату стався не тому, що Юрій Луценко нічого не додав до «Нашої України». Рейтинг останньої від 26 березня 2006 року знизився. Нині за рахунок лідера «Народної самооборони» та ще кількох знакових фігур (Анатолій Гриценко, Арсеній Яценюк) знову підтягнувся до попереднього рівня.
Однак в одному політологи сходяться: результат «Нашої України — Народної самооборони» став ще й неабияким ударом для Президента Віктора Ющенка, бо він не приховував, що саме цю політичну силу волів би бачити локомотивом створення нової парламентської коаліції.

Зациклені на «десятці»
Результат Партії регіонів також став фактичним повтором. Відмінність від «Нашої України» лише в тому, що пропрезидентська сила майже повторила відсотковий показник, а пропрем’єрська — абсолютний. Минулоріч за «регіоналів» проголосували вісім мільйонів 150 тисяч, а нині майже вісім мільйонів. Але за рахунок нижчої явки тепер у відсотковому відношенні нині вийшло трішечки більше. Причому в ПР привселюдно помічають лише цей факт. Про те, що кількість депутатських місць в них скоротиться, ніхто не говорить, як і не згадують, що у серпні «регіонали» вели мову про отримання більшості у 226 голосів власними силами.
На думку спостерігачів, Партія регіонів не один рік зациклилася на восьми східних і південних областях, Кримській автономії та місті Севастополі, не розвиваючи електоральних симпатій, без чого говорити про перемогу навряд чи можливо. Особливо за умови, що цього разу мобілізувати власний електорат не надто вийшло — явка на сході та півдні України в середньому була нижчою, ніж на заході й в центрі.
До речі, апатія електорату має своє пояснення. По-перше, багато хто розчарувався у політичних діячах сучасності. В такому разі, можливо, доречніше було б голосувати проти всіх? Але, схоже, що ті, хто хотів це зробити раніше, вирішили піти шляхом найменшого спротиву.
З іншого боку, навіть на Донбасі вже не з таким пієтетом ставляться до Віктора Януковича, як торік. «Регіональне» «поліпшення життя вже сьогодні» побачили в усій Україні. Відтак Донецька та Луганська області проголосували масово за ПР, певніше за все, за інерцією. А в решті областей є великий прошарок людей, котрі не готові голосувати за опонентів Партії регіонів, але вже й розчаровані у колишніх кумирах.

«Срібна акція»
Такий термін вживають стосовно Володимира Литвина та політиків, яких він нарешті (з другої спроби) провів до Верховної Ради. Хоча у БЮТ і «Нашої України — Народної самооборони» вистачає голосів і для того, щоб удвох сформувати більшість, запасу міцності така коаліція, як було сказано, не матиме. У приєднанні до «помаранчевих» Володимира Литвина вони нібито зацікавлені. З іншого боку, у Юлії Тимошенко під час її попереднього прем’єрства було чимало непорозумінь з Володимиром Михайловичем, котрий на той час очолював Верховну Раду.
Литвин — політик мудрий і виважений. Про це свідчить хоча б те, що він, на відміну від інших, найдовше тримає поствиборну паузу. Проте гіркий досвід Олександра Мороза має показати Литвину, як не потрібно поводитися. А спікер ВР четвертого скликання саме з тих людей, котрі вміють вчитися на чужих помилках.

Чого хоче Президент?
На тлі таких парламентських розкладів несподівано прозвучало позавчорашнє звернення глави держави Віктора Ющенка з приводу формування майбутньої коаліції. Найбільшою несподіванкою стало те, що він закликав Партію регіонів (!), БЮТ, «Нашу Україну — Народну самооборону» та інших переможців парламентських перегонів почати переговори з формування більшості.
Але ж, пригадується, за кілька днів до цих самих виборів він, зустрічаючись з Юлією Тимошенко, говорив про демократичну коаліцію. «І велика жирна крапка»,— резюмував він тоді.
Здається, «жирну крапку» вчора таки було поставлено, але не Президентом, а першим номером виборчого списку «НУ—НС» Юрієм Луценком. Під час своєї прес-конференції в УНІАН він заявив, що мова може йти лише про створення демократичної коаліції.
За словами Юрія Луценка, документ про створення демократичної коаліції у складі БЮТ, «Нашої України — Народної самооборони», і, «можливо, Блоку Литвина», буде готовим до дати офіційного оголошення результатів виборів.
Блок «Наша Україна — Народна самооборона» не розглядає можливість створення широкої коаліції, наголосив Юрій Луценко. «Зараз Кириленко узгоджує з керівництвом БЮТ початок переговорів щодо створення коаліції демократичних сил — ми готові хоч завтра почати ці переговори»,— сказав він. «Заяви щодо створення широкої коаліції ми відкидаємо, має бути лише демократична коаліція».

Ярослав ГАЛАТА

P. S. На момент верстки номера в ЦВК обробили 99,95 відсотків протоколів. Результати такі: Партія регіонів — 34,35, БЮТ — 30,73, «Наша Україна — Народна самооборона» — 14,16, КПУ — 5,39, Блок Литвина — 3,96.
також у паперовій версії читайте:

назад »»»