ДЕМОКРАТИЧНА УКРАЇНА ОСВІТА
НЕ РОСТИМУТЬ БІЛОРУЧКАМИ

— Я сподіваюсь, що крок цей буде успішний,— звернувся до учнів і педагогів Борис Жебровський, перший заступник міністра освіти і науки. Майже через чверть століття ми намагаємося на сучасній основі знову відродити чудову форму трудового навчання і виховання дітей. Варто подякувати педагогам, які усі ці роки не зраджували своїй справі, а також науково-дослідним сільськогосподарським закладам, котрі цікавляться тим, як живе сільська школа. Головне — це наші діти, що живуть, мріють, вчаться працювати на землі, а після закінчення ВНЗ повертаються на село.
У Центрі учнівської молоді відчувалося свято щедрої осені: на сонці красувалися червонобокі яблука, дивувала, хоч і посушливим було літо, кілограмова бараболя! А гарбузи гордовито розмістилися на східцях — спробуй, підніми!

Кубок їде до Дніпропетровська
— Рух учнівських виробничих бригад у нашій області започатковано ще у 50-х роках,— розповідає Алла Іванус, методист Дніпропетровського обласного еколого-натуралістичного центру.— Відтоді у нас він не припинявся.
Біля стенду області зібралося чимало глядачів. Презентована вона Синельниківським районом, зокрема, це Майська загальноосвітня школа І–ІІІ ступенів. Учитель біології Сергій Ніколенко розповідає:
— Кілька років наші учні проходять виробничу практику на страусовому виробничому комплексі. Для дітей там працює міні-школа. Про страусів вони знають все: походження, вирощування. Скажімо, товарного страуса масою 100 кілограмів можливо виростити за десять місяців. Для цього потрібно 400 кілограмів корму, в якому 10–90 відсотків (залежно від віку страуса) становить люцерна. У міні-школі діти навіть займаються художнім розписом страусиних яєць. На стенді — найкращі роботи, а ще гарні черевики зі страусової шкіри.

Жоржини, картопля і... чуфа!
Станіслав Рябуха, юннат Ямпільської районної станції юних натуралістів, що на Сумщині, представляє свій колектив:
— У нашому розпорядженні 11,5 га землі. Тут вирощуємо овочі, фрукти, приміром, навесні висадили близько двох тисяч саджанців капусти. А ось картоплі з цьогорічного врожаю реалізували на чотири тисячі гривень. Сад у нас займає 4,5 га. Нещодавно провели ярмарок «Щедрість рідної землі», виручені кошти передамо у бюджет школи. Учні витрачають гроші на екскурсії, недавно побували у Путивлі.
Ще я довідалася, що 4,5 га юні натуралісти відвели під вирощування квітів, лише жоржин вони розвели 246 сортів. Станіслав переводить мій погляд на дивну рослину. На стенді — кущі звичайнісінької трави, але варто придивитися уважно — на її підземних пагонах невеликі бульбочки.
— Це чуфа,— пояснює Святослав,— земляний мигдаль — рослина, яка має лікувальні властивості, її також використовують як сурогат кави, додають у шоколад замість мигдалю.

«Бригантина» розправляє вітрила
Оксана Непота, вчителька біології Перчунівської загальноосвітньої школи І–ІІІ ступенів, що в Кіровоградській області, привезла п’ять ланкових з виробничої бригади «Бригантина».
— У нашій степовій засушливій зоні застосовують краплинне зрошення,— пояснюють ланкові.— Ось маємо досягнення — картопля «Слов’янка» сягає 700–800 грамів, одна цибулина перевищує 200 грамів. Головне — любити справу, котрою займаєшся, землю, на якій працюєш. На уроках ми вивчаємо тракторну справу. До речі, наша школа має ліцензію Міністерства освіти і науки України на видавання прав тракториста-машиніста категорії «А».

«Квітуча планета»
У Яни Кашицької улюблена квітка — червона гвоздика і кактус «Монстр», у Даринки Протасової — фікус (удома вона має їх аж чотири різновиди), Катерина Касьянова любить білі кали. Дівчатка приїхали з Донеччини. У їхній Гродівській школі — справжнісінький рай, там цілий рік буяє зимовий сад. Його створили юннати, які об’єдналися в гурток «Квітуча планета». Для початку очистили стіни від шпалер, аби вони могли «дихати» і, таким чином, створили умови для рослин. У селищі є непоганий гончарний цех, де закупили горщики. У Донецькому ботанічному саду допомогли з рослинами, рідкісними квітами. Нині у зимовому саду двісті горщиків неймовірної краси дерев і квітів, а у класних куточках їх понад чотириста. Серед юннатів проводиться щорічний конкурс «Юні квітникарі».
— Наша школа вся в зелені й квітах,— розповідають дівчатка.— Лише цього року випускники лишили в дарунок 70 кущів троянд. А загалом біля навчального закладу висаджено 300 кущів магонії, чимало барбарису, червоної калини, фруктових і плодоягідних дерев.

Сам собі господар
Ігор Барко — одинадцятикласник Омельницької школи, що в Оріхівському районі на Запоріжжі. Він один із п’яти представників найкращих виробничих бригад свого краю. Змалечку працює разом з батьками на землі. Вирощують пшеницю, ячмінь, баштанні, картоплю, помідори. Ігор розповідає, що захоплюється виведенням нових сортів картоплі, а також вирощує помідори.
Чий коровай пишніший?
На Тернопіллі дбають про відновлення традицій. Золотом виблискують на сонці маленькі свинки, козлики, пташки — вироби із соломи. Цих казкових героїв навчає плести з соломи керівник гуртка Алла Нечипорук.
— Це — дідух. Він має бути в кожній хаті, щоб здоров’ям були багаті,— розповідає чи не наймолодший юннат п’ятикласник Володя Нечипорук із Козівської школи.
Тут можна ознайомитися зі сценаріями свят, довідатися, як найкраще випекти коровай, ознайомитися з умовами конкурсу «Українська паляниця».

«Завтра хліборобом стану»
— Приємно, що на зліт приїхали педагоги і діти, не байдужі до справи,— розповідає Надія Мосякіна, заступник директора Національного еколого-натуралістичного центру учнівської молоді.— Разом із виставкою ми проводимо презентації досягнень та перспектив робіт учнівських виробничих бригад, діти демонструють практичні результати, проводять спільні семінари-практикуми з Національним аграрним університетом. Юннати за дні зльоту подружилися, обмінялися досвідом і адресами. Сподіваємось, що діти, коли навіть не оберуть професію агронома чи лісівника, то полюблять землю і працюватимуть на ній.
Наразі пригадуються слова великого педагога Василя Сухомлинського: «Хлібороб, як і будь-який фахівець, починається зі школи, саме тут у юній душі формується свідомість, набуття обов’язку, поваги до хліба, праці».

Людмила ЧЕЧЕЛЬ
Світлини автора

також у паперовій версії читайте:

• УРОКИ ЖИТТЯ МИКОЛИ БРИЦУНА
• ...І ЩЕМНА МЕЛОДІЯ «ШКІЛЬНОГО ВАЛЬСУ»

назад »»»