ДЕМОКРАТИЧНА УКРАЇНА ВІТАЛЬНЯ
АКАДЕМІЯ ОРИГІНАЛЬНИХ ІДЕЙ — СПІЛКА НЕВИЗНАНИХ ІНТЕЛЕКТУАЛІВ

Сьогодні гостею «Вітальні» є не окрема особа, а Українська академія оригінальних ідей (УАОІ), яку презентуватимуть троє достойників: її президент Степан Болотенюк, доктор економічних наук, дійсний член Української академії аграрних наук, академік УАОІ Василь Шепа і перший віце-президент Петро Харченко.

Українська академія оригінальних ідей (до речі, вона має міжнародний статус, але аналогів у світі майже немає) — унікальний заклад, що зібрав під своїм дахом носіїв ідей, котрі випереджають час, які (за висловами її керманичів) «переступили межу стереотипних наукових синтезів, розхитують теоретичний фундамент науки і вийшли на вирішальні методологічні узагальнення та постнаукові осмислення».
Академія об'єднала невизнаних інтелектуалів. Згодом вона започаткувала сім журналів, друкує книжки своїх членів, видає винахідникам документи, що фіксують авторство, займається освітньою діяльністю, має ліцеї.
Академіки УАОІ ведуть наступ на задогматизовану наукократію, що пригноблює творчий дух шукачів істини, культивує в науці безкритичність, ідолопоклонство, епігонство. На думку наших співрозмовників, Україна вступила в третє тисячоліття інтелектуально гідно і дала людству чимало плідних ідей та конкретних рішень.
— Шановні добродії, як започатковувалася Академія?
Степан Болотенюк: — Українську академію оригінальних ідей створено 17 травня 1992 року, коли все застійно-радянське відмирало, а нове народжувалось у муках.
З України до 1992-го за кордон виїхало близько семи тисяч учених, серед них багато академіків зі світовим ім'ям. Тому передовими людьми у сфері наукової діяльності країни було ухвалено альтернативне рішення (за підтримки першого президента України Леоніда Кравчука) щодо створення Української академії оригінальних ідей.
Це була одна з перших академій у статусі громадської організації, яка кинула виклик часу, адже не є провиною Національної академії наук те, що вчені виїжджали з країни, працювали на іноземні економіки, зміцнюючи їх, водночас як наша молода держава перебувала в розрусі. Потенціал, досвід наших інтелектуалів, які залишилися, набував ваги золота. Щоб зберегти його, щоб учені працювали на економіку і духовність України, новостворена Академія оригінальних ідей поставила за мету ефективно сприяти науковцям, винахідникам, аби вони зі своїми ідеями, розробками, винаходами не чекали роками на отримання патенту, не доводили марно бюрократам, що їхня праця потрібна суспільству, а оперативно, минаючи перешкоди, могли дістатися конкретних зацікавлених людей, установ, щоб швидко ухвалювалися рішення про практичне втілення розробок у життя, за умови, звісно, якщо вони того варті економічно й духовно.
Зрозуміло, що Академія найперше тримається на людях. Серед її членів-академіків були політичний діяч В'ячеслав Чорновіл і композитор Олександр Білаш. Перший залишив помітний слід у політиці як пересічна людина, другий — своїми безсмертними музичними творами. Нині з-поміж членів нашої Академії є багато видатних людей, які беруть активну участь в наукових розробках, суспільному житті держави.
Петро Харченко: — Намір створити Українську академію оригінальних ідей був зумовлений трьома обставинами. По-перше, прикладні науки і світова наука загалом перебувають в кризовому становищі. Скажімо, математика переживає третю кризу, спровоковану теорією множин Георга Кантора. Біологія донині не відповіла, що є носієм життя, теорія Дарвіна не стосується походження видів, це — теорія виникнення пристосувань. Теоретична фізика теж не визначилась, її наріжна основа — теорія магнетизму й електрики Фарадея була приблизною, і з подальшим розвитком знань дедалі ставала абсурдною.
По-друге, є проблеми, які за допомогою наукової методології не вирішуються. Зокрема, це рак, шизофренія, природа людини і статі, феномен «ego» тощо. Взагалі всі проблеми, на яких пробуксовує офіційна наука, має вирішувати постнаука, озброєна не формальною (арістотелевською) логікою, а тригнозисною логікою і методологією. Ми такий напрям культивуємо, створили Міжнародний конвент тринітарних знань.
Третя обставина, яка зумовила створення Академії, в тому, що носії випереджувальних ідей не сприймаються своєчасно, бо в науці, як і скрізь, має місце епігонство, стереотипи, компіляції. Завжди були і є люди, котрі не вписуються в систему традиційних наукових знань, згадаймо Архімеда, Сократа, Піфагора, Галілея, Коперника, Келдиша, Вавилова, Корольова, Сахарова.
Традиційна наука потрапила в глухий кут, бо все побудовано на атомістиці, скрізь панує атом. Це — хиба, міраж, ілюзія, ми не змогли цілісно сприйняти світ, ще не відкрили людину. Завдання Академії — вирватися з цього «болота», відкрити себе. «Пізнай себе» — це було написано на Дельфійському храмі Аполлона, під цим гаслом працює наша Академія.
Член нашої Академії Василь Гвоздик понад 60 років писав листи в офіційну Академію, в журнали, його ніхто не визнавав. Він створив теорію можливостей, вирішив задачу трьох тіл, вийшов на вирішальні осмислення і узагальнення в математиці. Його працю ми надрукували в журналі «Ідея»: Василь Гвоздик «дає уроки» з математики Ньютону, Лейбніцу, Ейлеру, Якобі, Брунсу, Пенлеве, Нетеру, Пуанкаре. Ці велетні не змогли зробити того, що зробив українець Василь Гвоздик.
Другий приклад — Михайло Отточек. Він створив кінетичну теорію матерії. Я кілька разів навідував його вдома, він завжди вражав пізнавальною жагою, енергією, гречністю. Михайло Федорович був без ніг, але сподівався, що його праця все ж таки буде опублікована. В журналі «Ідея» Михайлові Отточеку відведено 35 аркушів — повністю надруковано його кінетичну теорію матерії.
Григорій Зубенко з Боярки сорок років добирався електричкою до Києва на роботу і обдумував походження космічних систем, планет, зірок. Він створив вселенотропну теорію. Це — величне узагальнення, що випередило час, до цієї теорії тепер підступаються в усьому світі. На жаль, Григорій Зубенко теж пішов за вічну межу. Востаннє, коли я до нього прийшов, мене зустріла його донька і сказала: «Батька нема». На дверях його «кабінету» висіло вирізьблення «Мыследром», у маленькій кімнатці він, паралізований, писав свій трактат одним пальцем на друкарській машинці.
Це великі сподвижники духу, яких у творчих муках спопелив на вогнищі натхнення Великий інквізитор — Ідея.
Василь Шепа: — Академію оригінальних ідей фактично створювали водночас із набуттям незалежності України, причому не як противагу Національній академії наук, а як спілку непересічних індивідуумів.
Потужним генератором Академії є всесвітньо відомий учений Петро Харченко. Він продукує знання третього тисячоліття — тригнозис. Нині їх нема кому сприйняти. Коли Петро Харченко написав книжку на вісімсот аркушів, у Радянському Союзі не знайшлось навіть вченого її зрозуміти і правильно оцінити. Державні інстанції набрали в рота води. Ми потім із колегами-науковцями розподілили по сто з лишком сторінок на брата і, обклавшись словниками-довідниками, спробували її прорецензувати, і ми це зробили.
До 1937 року в нашій республіці видавалися журнал «Винахідник України», його закрили, а всі винаходи, зроблені в Україні, відправляли на схід до старшого брата. Саме Академії оригінальний ідей, а не котрійсь з державних установ, пощастило відновити цей журнал, він атестований Вищою атестаційною комісією з наукових питань України, з успіхом виходить. Я не хотів би «рекламувати» персоналії, але все ж таки скажу про сумновідомого керівника патентного відомства Петрова. Наша Академія зробила все можливе, щоб його звільнили.
Свого часу від імені науковців України без відома Національної академії наук і керівників держави підписувалися і відсилалися листи-заклики до всіх керівників нині самостійних держав про доцільність колективної науки. Ми дали цьому неабияку відсіч.
Академія зібрала науковців, які не звикли до колективної роботи, бо колективна наука — це ніяка наука. В усьому світі в науково-дослідних інститутах зазвичай працює 10–50 осіб. Є, звісно, великі колективи вчених у двісті, тисячу і більше осіб, але й вони практично тримаються на лідерах-одиницях. Помирає великий учений — помирає науково-дослідний інститут, його навіть ліквідовують. Ми чомусь не можемо відійти від колективної науки, масово штампуємо докторів і кандидатів наук. Водночас люди, які не мають титулів і вчених ступенів, віддають все своє життя науці, винаходять геніальні речі. Ми об'єднуємо цих людей, натомість висококласні фахівці продовжують залишати країну. Середня зарплата, скажімо, вченого-аграрія в Україні становить 200 доларів, тоді як у Росії — тисяча. Я не кажу вже про Європу, Америку.
— Назвіть кілька якщо не глобальних, то значущих яскравих винаходів, які втілені, або втілюються.
Петро Харченко: — Десятки наших технічних винаходів упроваджено в сфері енергозбереження. У нас є дослідні зразки принципово нового стереоскопічного телебачення («ТЕЛАН»), є діючі індикатори, яких немає у світі. Надзвичайно близько наближаємось до завершення виготовлення установки з дезактивації радіоактивного забруднення.
На перешкоді — відсутність інвестицій, фінансування. Наприклад, винахідник Олександр Антонов має сто двадцять патентів — українських, американських, російських, європейських, але тільки деякі з них упроваджені в життя. Чому? Певно, тому, що держава ігнорує. До речі, Академія не отримала від держави жодної копійки протягом 16-ти років незалежності, працюємо на громадських засадах.
Я згадую наші ходіння з Василем Шепою по інстанціях. Скільки спливло часу, як ми показували унікальні пристрої віце-прем'єру Звягільському, згодом Морозу, Ющенку. Демонстрували безпровідну передачу електроенергії. Уявіть лампочку, яка без дротів світиться, електромотор, що працює без конденсатора. Це те, про що мріяв сербський винахідник Тесла. Ми вийшли на нову енергію, зовсім дармову, екологічно чисту, це так звана вакуумна енергія (вакуум — це не пустота, а субстанція особливої — не атомістичної — природи). Нами розроблено холодильні установки, які можуть забирати тепло і перетворювати його на електроенергію, це вельми зручно в спеку. Створено вітряки нової конструкції, винайдено перетворювачі енергії морських хвиль, є технологія, яка перетворює кристалічну нафту в рідинну (до речі, нафти, що перебуває в надрах землі в рідинному стані, лише чотири відсотки). А акумуляція блискавки — звичайної й кульової? Отже, є справді науково-технічні прориви. Та, на жаль, держава дрімає.
— Є відомості про те, що Київське море катастрофічно загрожує, зокрема, Києву, Україні й світу загалом? Яка ситуація навколо цього питання?
— По-перше, цю шалену «запруду» взагалі не треба було колись будувати. Нині Київське море цвіте і перебуває в жахливому стані. Без великої державної програми, виділення значних коштів на виправлення помилок, створення групи з вітчизняних і закордонних учених нічого втішного не можна очікувати. На жаль, у нас поки не вибухне, не затопить, ніхто нічим не переймається.
Ми постійно чуємо про тероризм, мовляв, це коли вибухає пояс на шахіді, машина чи літак. Та ми чомусь не говоримо про міжнародний екологічний тероризм, а це набагато небезпечніше. На жаль, наші українські «зелені» заформалізовані-заполітизовані. А до науковців не прислухаються, і не лише в Україні. Знаменитий Фріц Баде, головний економіст Організації Об'єднаних Націй (котрого Гітлер видворив у 1938 році з Німеччини), ще у тридцятих роках сказав: у 2000-му науковці не прийдуть до влади, вони будуть радниками, писарями тощо. Але проблема не в тому, що науковці не прийдуть до влади, справа гірша: в Україні немає кому радити, кому писати, кому казати. Нами керують сліпоглухонімі байдужі можновладці.
Степан Болотенюк: — У нас є розробки щодо врятування Київського моря. Головна проблема не в тому, щоб спустити воду, а дезактивувати тисячі тонн мулу.
Петро Харченко: — Так, найбільша небезпека — це радіоактивність мулу і води. Ключове — дезактивація. Ми знаємо, що кожний радіоактивний елемент має свій час розпаду. Раніше вважалося, що це — константа. Наш академік Анатолій Кіндеревич спростував це твердження. Він видав кілька монографій і нині досяг вражаючого практичного результату: скажімо, період радіоактивного розпаду елемента в 130 років він скоротив до 90 годин. Дезактивуючі установки нам вкрай потрібні, тим паче, що поруч — Чорнобильська АЕС, яку жодні саркофаги не нейтралізують. Саркофаги — це фікція.
Василь Шепа: — Як і в Радянському Союзі, нині в Україні величезною проблемою є впровадження здобутків науки у виробництво. Якби ми впровадили хоча б п'ять— десять відсотків розробок, то збагатили б себе і світ.
Я особисто писав кілька доповідних президентам України, акцентував на проблемах енергозабезпечення. Лишень останній склад Верховної Ради у першому читанні ухвалив документ про біопаливо.
Доводячи необхідність енергетичної безпеки країни, я обійшов багато кабінетів. Біля Стрия існує кількасотметровий пласт сланців, із яких можна виробляти чудову штучну нафту (нами створено новітню технологію вигонки), котра не поступається звичайній нафті, що закуповують за кордоном. Ми підрахували: така нафта нам обходитиметься приблизно у шістдесят доларів за тонну. Реакція можновладців — нульова.
Якось ми з одним нашим винаходом пішли по виставці, що була в Києві. Всі ми знаємо, що комп'ютери, особливо монітори, негативно впливають на організм людини. Коли ми все переглянули, з'ясували, виявилося, що найкраще захищені не японські, не американські, не німецькі, а італійські комп'ютери. Ми ж маємо ще ефективніший компактний прилад, який захищає від шкідливого випромінювання. Але він чомусь державі не потрібний. За наявності відповідальних можновладців існує чимало, як бачимо, реальних шляхів збагачувати країну.
Отже, за існуючої ситуації діяльність Академії оригінальних ідей, що націлена на госпрозрахунок, самоокупність, ініціативу, дедалі більше набуває актуальності й значущості.

Володимир КОСКІН
також у паперовій версії читайте:

назад »»»