ДЕМОКРАТИЧНА УКРАЇНА ЕКОНОМІКА
ЗРОСТАННЯ ЕКОНОМІКИ — ЗАПОРУКА РЕВАЛЬВАЦІЇ?
Як відомо, за останні сім років темпи економічного зростання в Україні порівняно з країнами Східної Європи та колишнього Радянського Союзу були високими — близько 8%. Приміром, динаміка промислового зростання у 2004 році становила 12,5%, у 2005-му — 3,1, торік — 6,2 (у першому кварталі — 3,8), а у першому кварталі нинішнього року — 11,8%.

За цьогорічне перше півріччя у деревообробній галузі зафіксоване зростання майже на 35%, у виробництві будівельних матеріалів — на 25, металургійній та харчовій — майже на 15%. У машинобудівній — понад 23%, це вперше за 16 років, і це означає, що почали працювати середньострокові позики. Інвестори не бояться вкладати кошти у машинобудівну галузь, хоча віддача від неї зазвичай очікується через півтора— два роки. Зростають інвестиції й в основний капітал — 32% проти неповних 2% у 2005 році. Не секрет, що основні фонди в нашій країні надто зношені, а їхня модернізація стане запорукою майбутніх успіхів.

Зростання економіки України багато в чому залежить від зовнішніх умов, зокрема торговельних, у тому числі від цін на основний експортний товар — метал (йому належить 40 відсотків у структурі експорту) та цін на енергоносії.
На жаль, структура ВВП у нашій країні досі недосконала, значних змін на краще впродовж останніх шести років не відбулося. Частка проміжного споживання у структурі випуску товарів сягає близько 60% й не спостерігається тенденції до його зниження. Тоді як у Польщі, Чехії, навпаки, частка проміжного споживання становить 35–40%, а додаткова вартість значно більша. Це свідчить про те, що наша економіка має сировинний орієнтир. До того ж, енергозатратність її — одна з найвищих у світі. Витрати нафтового еквіваленту на одиницю ВВП за паритетом купівельної спроможності у нашій державі має показник 0,56. Це втричі вище, ніж у Німеччині та Японії, вдвічі, ніж у Чехії, у 2,5 раза, ніж у Польщі.
Оскільки українська економіка більше орієнтована на експорт, який забезпечують матеріало- і енергомісткі підприємства, то майбутнє подорожчання газу без швидкої її модернізації може спричинити неабиякі проблеми, застерігають експерти. Вони певним чином даються взнаки у платіжному балансі. Наша країна в зовнішній торгівлі має астрономічне негативне сальдо, що обчислюється мільярдами доларів. Якщо кілька років тому ціни на метал були високими, попит на нього зростав, то наразі ці темпи дещо загальмувались. При цьому підвищуються ціни на імпортовану продукцію — газ, нафту.
Хоча за останні роки відбулись певні зрушення на інвестиційному полі, але Україні далеко до держав, які залучили чимало прямих іноземних інвестицій: в основні фонди, в основний капітал, реконструкцію виробництва. В нашій країні на душу населення припадає близько 400 дол. прямих іноземних інвестицій, тоді як у Естонії та Чехії — 6 тис. дол.
Експерти зазначають, що за останні сім років стабілізація валютного курсу була номінальним якорем, що перевершив інфляційні очікування, й показники інфляції знизились з тризначних до однозначних рівнів. Це сприяло зростанню інвестиційних потоків.
Але існує думка, що українська гривня недооцінена. Ця проблема ще більше загострилася зі зниженням курсу долара до інших світових валют. Лише за останні два роки долар втратив 10% вартості порівняно з євро. Це означає, що гривня втратила десяту частину своєї купівельної спроможності стосовно товарів із Європи. Якщо розраховувати курс гривні до долара, виходячи зі стандартного в усіх країнах гамбургера, то долар має коштувати 2 грн 71 коп., а не звичних для українців 5 грн 05 коп., запевняють експерти. Таким чином, разом із валютами країн Південно-Східної Азії гривня входить до десятки найбільш недооцінених світових валют. Дешева щодо рубля та євро гривня найперше вигідна українським металургійним підприємствам і підприємствам важкого машинобудування, які продають свою продукцію в Росію та країни Європейського Союзу.
Нині інфляція є відносно високою й нестабільною. Ціни виробників перевищили 20 відсотків. Це — тривожний сигнал, який надалі впливатиме на споживчі ціни. Головна проблема інфляції, застерігають експерти,— в її нестабільності. Якщо в єврозоні 2% інфляції, то варіативність, тобто стандартне відхилення від середнього рівня, близька до нуля. У країнах, де середній інфляційний показник за останні сім років — 6% (Словаччина, Угорщина), варіативність інфляції сягає 2,5–3%. В Україні за середнього рівня інфляції 8,4% інфляційне коливання дорівнює близько 5%. Це ускладнює розрахунки інвестиційних проектів, підвищує невизначеність інвесторів.
Експертів НБУ турбує те, що з 2005 року зросла частка короткострокових кредитів у загальному чистому фінансовому притоку капіталів. Якщо сума фінансового поточного рахунку позитивна й НБУ фіксує курс, то, звичайно, резерви Нацбанку зростають (нині близько 25 млрд дол.). Банківський сектор України був одним із чинників економічного зростання. За останні сім років значно знизились банківські ставки на кредити і депозити (з 30 до 14–13,8%). Співвідношення кредитів до ВПП у нас теж досить високе. Якщо кілька років тому кредитування населення було близьке до нуля, то нині сягає третини банківського портфелю, зростаючи дуже високими темпами.
Проте окреслились певні ризики. Суттєво зросло співвідношення депозитів і кредитів в іноземній валюті (у 2004 році — близько 60%, зараз — 36%). Зберігається і навіть зростає рівень доларизації економіки, він становить 40% (у Росії — 15%). Це обмежує дії монетарної політики НБУ, всіх її інструментів, узалежнює ситуацію на вітчизняному фінансовому ринку від ситуації на міжнародних фінансових ринках. Експерти пропонують проаналізувати кредитний портфель банківської системи, визначити, яка його частка «йде» у нерухомість, яка використовується у спекулятивних операціях. Якщо знизяться ціни на ринку нерухомості, виникнуть проблеми для банківської системи. Шість років тому середня ціна 1 кв. метра житла в Києві становила 500 дол., нині — 3,5 тис. дол. Це — певні ознаки «перегрівання» на ринку нерухомості.
Важлива роль у забезпеченні стабільного фінансового середовища належить Нацбанку. В світовій практиці банки вдаються до курсової стабілізації, монетарного чи інфляційного таргетування (регулювання приросту грошової маси в обігу). Монетарне таргетування тепер найменш популярне, бо попит на гроші нестабільний, і такий метод важко використовувати. Активні дискусії точаться з приводу того, чи фіксувати валютний курс, чи робити його гнучким? Чимало країн обирають жорстку фіксацію курсу, доларизацію чи плаваючий курс. У світі популярне інфляційне таргетування (таргетування ціни). Експерти Нацбанку вважають, що в Україні є певна мотивація для переходу від фіксованого курсу до більш гнучкого режиму валютного регулювання. Одначе для цього треба підвищити стійкість економіки до можливих шоків, валютних і фінансових криз, забезпечити інфляційну стабільність.
Нині певні кола зацікавлені в ухваленні закону, спрямованого на лібералізацію фінансових потоків. Можливо, це добре для зростання процесів кредитування, але значно підвищує ризики для банківської системи. Нацбанк не може таргетувати загальний індекс інфляції без підтримки уряду, його дій на конкретних товарних ринках.

Олена КОСЕНКО
також у паперовій версії читайте:

• СТАРІ ПІСНІ ПРО ГОЛОВНЕ

назад »»»