ДЕМОКРАТИЧНА УКРАЇНА СПОРТ
ІСПАНІЯ — РОСІЯ: ПЕРЕМОГИ ЗА ОБМІНОМ
Європейський футбольний вікенд не подарував уболівальникам яскравих подій. Гравці провідних клубів подумки готувалися до єврокубкових поєдинків, а тренери, в свою чергу, намагалися «приберегти» гравців перед важливими баталіями, тому більшість поєдинків не були видовищними.

У Москві — як в Італії
Два роки тому на континентальній волейбольній першості в Італії росіяни були другими, московське змагання закінчилося для господарів так само. У півфіналі підопічні Володимира Алекно були сильнішими за сербів, а іспанці переграли фінську команду, яку фахівці назвали справжнім відкриттям турніру.
Фінальне протистояння розгорталося за драматичним сценарієм, тож цілком логічно, що довелося зіграти повних п'ять сетів. У першій партії лідер росіян Семен Полтавський (згодом визнаний найкращим гравцем турніру) залишався в тіні, а іспанці класно грали в захисті,— як наслідок, виграли з рахунком 25:18. Росіяни активізувалися в другому сеті — 25:20. На межі поразки господарі чемпіонату балансували в третій партії, коли програвали 21:24, та спромоглися виграти п'ять розіграшів поспіль, а з ними — і весь сет. Втім, це був останній успіх російської збірної. У четвертому сеті ця команда мала кілька матч-болів, та нерви іспанців виявилися міцнішими, і вони змогли вирівняти становище — 30:28. На тай-брейку колектив з Піренеїв швидко вийшов уперед, мав перевагу в чотири м'ячі, а за рахунку 14:12 уперше отримав матч-боли. Щоправда, росіяни спромоглися їх відіграти, та згодом поступилися у двох поспіль розіграшах — спочатку іспанці майстерно зіграли в атаці, а згодом подвійним блоком парирували останній удар Полтавського — 16:14.

Скасована дискотека
Та хоч як намагалися створити домашню атмосферу для своїх улюбленців російські шанувальники волейболу, в іспанських баскетбольних фанатів це вийшло краще. Відчувши атмосферу тріумфу, Пол Газоль і компанія з перших хвилин заходилися виправдовувати аванси. І не дивно — нинішні чемпіони світу п'ять разів виходили до фіналів континентальних першостей і щоразу поступалися сильнішим опонентам, тож на домашньому паркеті прагнули неодмінно перервати серію поразок.
Першу чверть іспанці виграли з подвійною перевагою — 22:11. Можливо, саме вдалий старт став для господарів баскетбольного свята передвісником поразки — вони розслабилися. Гравцям найкращої команди планети здалося, що перемога вже в кишені, і суперник «попливе»...
Та не так сталося, як хотілося — «попливли» самі іспанці. В першій половині ще не так явно (другу десятихвилинку росіяни виграли з рахунком 20:12, тож на велику перерву пішли, програючи всього три очки — 31:34), а вже зовсім очевидно — по перерві, коли стало зрозуміло, що «аутсайдери» здаватися не збираються.
На окрему згадку заслуговує російський шлях до головного матчу. Команда, очолювана ізраїльтянином Девідом Блаттом, на груповому етапі змагання програла тільки один матч — проти... іспанців. Програла без жодних варіантів (69:81), і цей чинник теж розслаблював господарів. Та Блатт добре проаналізував ту поразку...
Для збірної Росії кожний поєдинок у плей-оф був як останній. Вже десять років росіяни виходили до чвертьфіналів на чемпіонатах Європи і незмінно програвали. Найбільшим дотепер успіхом цієї збірної був фінал 1993 року, програний німцям.
На нинішньому турнірі на чвертьфінальній стадії наших сусідів мали екзаменувати французи. Зірка заокеанської Національної баскетбольної асоціації Тоні Паркер і його партнери грають у раціональний, «трудовий» баскетбол. Боротьба на майданчику точилася до останніх секунд, перевага опонентів не перевершувала десятиочкової позначки. Частіше попереду були французи, але росіяни спуртували саме тоді, коли це було найпотрібніше, і вирвали перемогу з рахунком 75:71.
Здавалося, що дружний російський колектив у півфіналі зупинять литовці, які до цієї зустрічі виграли всі матчі. Та стартовий феєрверк підопічних Девіда Блатта був настільки приголомшливим (протягом першої половини перевага росіян сягала мало не двадцяти очок), що оговтатися баскетболісти з берегів Балтійського моря змогли лише по перерві. Одного разу литовці змогли вирівняти становище (52:52), та для російської команди це стало просто сигналом для нового ривка. Остаточний рахунок — 86:74.
Визначальним у фіналі став саме командний дух росіян. Весь час наздоганяючи суперника, вони невтомно наближали диво. Девід Блатт вдало використовував практично всю лаву запасних, і коли стало зрозуміло, що до лідерів команди судді стали надмірно уважними (а критичну кількість фолів мали і Андрій Кириленко, і Віктор Хряпа, і Олексій Саврасенко), ізраїльський фахівець без жодних вагань випускав резервістів.
Ще за 1 хвилину 49 секунд до фінальної сирени підопічні Блатта поступалися з різницею в п'ять очок. Далі події розгорталися блискавично: Андрій Кириленко заробляє право на пробиття штрафних і реалізовує обидва кидки, згодом він перехоплює м'яч, і Микита Моргунов скорочує відставання до мінімуму. Іспанці захвилювалися і не змогли довести до логічного завершення атаку на останній хвилині. До кінця чверті залишалося 26 секунд...
Майже впродовж усього матчу блідою тінню самого себе був єдиний темношкірий «росіянин» Джон Роберт Холден. Натуралізований американець сказав своє слово тоді, коли це було найпотрібніше. Саме він завершував російську атаку, коли час на володіння м'ячем уже добігав кінця. Влучивши, Холден довів рахунок до 60:59.
Іспанці мали ще дві секунди, та після кидка Пола Газоля зрадлива куля вистрибнула з кільця... Господарі чемпіонату були настільки засмучені, що навіть скасували дискотеку, яка мала потішити тріумфаторів. Натомість у Росії переможців Євро ладні носити на руках, а Девід Блатт, між іншим, став заслуженим тренером країни. Браво, наставнику, браво, командо!
також у паперовій версії читайте:

• ТРІУМФ «ЧЕРВОНИХ», ЧОРНИЙ ДЕНЬ «СРІБНИХ»
• НАСТАВНИК ЯК ЗАРУЧНИК РЕЗУЛЬТАТУ
• ТРИ ВЕРШИНИ ДО ДУБЛЯ

назад »»»