ДЕМОКРАТИЧНА УКРАЇНА ОСОБИСТОСТІ
ЩО РОЗПОВІЛА ОРХІДЕЯ?
Тетяна Попова розвиває традиції свого батька — легендарного київського лікаря-гомеопата Дем’яна Попова. Її ім’я відоме не лише у республіках колишнього Союзу, а й у країнах Європи, США, навіть у Латинській Америці. Після її виступу на міжнародному симпозіумі лікарів-гомеопатів у Парижі присутні знаменитості довго скандували: «Те-тя-но!» У Німеччині, Швейцарії вона виступає німецькою мовою. До неї за допомогою зверталися члени Політбюро ЦК КПРС.

Тетяна Дем’янівна — цікавий співрозмовник, філософ. Та й сама гомеопатія — симбіоз філософії й знання таємниць людського організму.
— Тетяно Дем’янівно, це правда, що Ваш батько за свою багаторічну практику лікаря-гомеопата прийняв близько мільйона пацієнтів?
— Так, більшості з них він допоміг. Свого часу йому докоряли, що надто швидко приймає хворих, але ж треба робити висновки за результатами... Його колишні пацієнти стверджували: Дем’ян Попов був небагатослівний, швидко працював і добре лікував. Вони назавжди залишилися прихильниками гомеопатії. Батько вчив: «Гомеопатія — проста наука. Головне в ній — правильно вибрати ліки. Та для цього потрібно мати неабияку чутливість, гарну пам’ять, знання історії медицини, бути тонким спостерігачем».
Я пригадала слова Леонардо да Вінчі: «Треба робити так, щоб праця твоя була непомітною...» Дем’ян Попов був прикладом цього. Його успіхам у гомеопатії сприяло й те, що він прийшов до неї від хірургічного столу. Батько оперував блискуче. Звідси його надзвичайно точні діагнози. Він знав таємниці людського тіла і психіки. Я теж прийшла в гомеопатію з хірургії... за його порадою.
— Та що це за наука — гомеопатія? У чому її відмінність від терапії, фітотерапії?
— Гомеопатичні ліки ґрунтуються на мікродозах — вони не завдають удару людському організмові великою кількістю хімічних речовин, що іноді обертається для хворого бідою. Гомеопатія своїми мікродозами викликає зворотну реакцію організму людини — мобілізує його власні захисні механізми. Таким чином, хвороба відступає. Не можна плутати гомеопатію з фітотерапією. Фітотерапія — це лікування травами, а гомеопатія — лікування мікродозами за особливими принципами. Ці принципи називаються законом подібності й означають, що для лікування відбирають такі речовини, котрі самі можуть спричинити хворобливий стан. Гомеопатія використовує як сировину весь арсенал природи: від простого кремнію до золота, від комахи до кита, хоча більшість ліків має рослинне походження. Ліки в гомеопатії добирають індивідуально — враховується не лише діагноз захворювання, а й симптоми недуги: фізіологічні, фізичні, психологічні особливості людини, спадковість.
— Пані Тетяно, трохи детальніше, будь ласка, про так званий «закон подібності».
— Приміром, цибуля, як харчовий продукт, може призвести до печії у слизовій оболонці, болю в шлунку. У вигляді ж гомеопатичного препарату спроможна вилікувати те саме явище... Скажімо, при сезонному катарі. Отрута змії уражає серцево-судинну та кровотворні системи, а у мікродозах може бути корисною при гіпертонічній хворобі, капіляротоксикозі. Свинець може стати причиною невритів і лікувати їх. У наш час нерідко у хворих спостерігається підвищена чутливість до хімічних речовин: сполук фосфору, міді, алюмінію. Одного разу до мене звернулась молода жінка, у якої не було апетиту, мучили болі у шлунку, скаржилась на сухість шкіри, в’ялість. За діагнозом — це був гіпоацидний гастрит, звичайні лікарські засоби не допомагали. Картина була схожа на отруєння алюмінієм... Я запитала, чи не було у неї контакту з цим металом? З’ясувалося — жінка фарбувала волосся алюмінієвою фарбою. Я виписала гомеопатичний препарат, до складу якого входив алюміній. Невдовзі вона одужала. Згадаймо про улюблений напій — каву. Вона може бути і харчовим продуктом, і ліками, і... отрутою. Навіть невелика порція кави здатна принести шкоду, а велика, навпаки,— користь. Усе лишень індивідуально! Кофеїн звинувачують у тому, що він уражає шлунково-кишковий тракт, діє негативно на очі. Серед гомеопатів навіть побутує думка, що деякі сюрреалістичні картини — результат вживання надмірної кількості кави. Вона може гранично збуджувати серцево-судинні і нервову системи, а ми, гомеопати, вміємо так її приготувати, використовуючи мікродози кавового зерна, що вона буде заспокійливою, чудовим засобом від безсоння. Це мистецтво — що, кому, скільки.
До речі, відомі люди культури теж не цуралися гомеопатії. Мистецтвом гомеопатії володів відомий письменник, лексикограф, етнограф Володимир Даль. Батько знаменитого фізика П’єра Кюрі теж був гомеопатом. Михайло Булгаков знав гомеопатію і лікувався цим методом. У Паустовського є роман «Велике життя», а у ньому розділ «Порція отрути». Герой роману давав своїм пацієнтам у мікродозах рослину, за допомогою якої лікував тяжкі захворювання. У значній кількості ця болотна рослина була отруйною.
Ось вам прихована форма використання гомеопатичних засобів. Костянтин Паустовський говорив: «Письменництво — це стан, а не заняття». Я те саме хочу сказати про гомеопатію: для мене вона більше, ніж професія. Це — спосіб мислення і бачення. Моє вухо навіть саме слово «гомеопатія» сприймає чіткіше від інших слів. Гомеопатична лікувальна система завжди зайнята всією людиною, у цьому її відмінність від інших систем лікування. Ми лікуємо лю-ди-ну. Ми лікуємо не виразку, не головний біль, не аденому простати — ми лікуємо людину, в якої головний біль, виразка, інші негаразди. Гомеопатія прагне до того, щоб людина одужала своїм, природним шляхом, притаманним лише їй.
— Чи можете окреслити спектр хвороб, які лікує гомеопатія?
— Найчастіше пацієнти звертаються до нас із хронічними проблемами здоров’я. Це — алергійні захворювання, шкірні недуги, неврози, депресія, розлади сну, хвороби суглобів, ревматизм, шлунково-кишкові та ендокринні проблеми, широкий спектр дитячих недуг.
— Яке ставлення традиційної медицини до гомеопатії?
— За багато років відбулося мало змін. Зараз не існує такої спеціальності як лікар-гомеопат. Міністерство охорони не визнає. Та всупереч усьому, зростає кількість лікарів, які використовують гомеопатію.
— Ваш центр видав понад тисячу дипломів, які офіційно не визнають?
— Професію не визнають. Офіційно не пишуть: лікар-гомеопат. Раніше писали, наприклад, лікар-педіатр із застосуванням гомеопатії. Зараз — ні. Знаєш гомеопатію, застосовуй на здоров’я. Та нам не потрібно особливого ставлення. У гомеопатії завжди була складна доля. Їй понад 200 років, а весь час точиться боротьба за існування. Знаєте, що рятувало її? Сильні світу цього вдало лікувалися завдяки гомеопатії. Так було в Англії, Франції, Німеччині ще в історичні періоди. У колишньому Союзі — члени ЦК, Політбюро, вища адміністрація України, Києва. Багатьом з них допомогла гомеопатія. І нам не заважали розвиватися.
— Ви згадували про мистецтво. Я чув, що Ваш батько Дем’ян Володимирович був тонким поціновувачем, знавцем мистецтва. Та й Вам, знаю, воно близьке.
— Батько завжди захоплювався й розумівся на мистецтві. Його запрошували на консультації до музею, що нині носить ім’я Ханенків. Коли цей культурний заклад мав намір придбати якийсь експонат, у батька запитували, чи це варто уваги? Якщо відповідь була схвальною, музей купував експонат. Він приятелював із багатьма художниками, підтримував їх, як міг. Був частим гостем у майстерні свого пацієнта Івана Кавалерідзе.
У тяжкі часи, коли уславленого скульптора і кінорежисера звинувачували в модернізмі, Іван Петрович створив для тата кілька оригінальних творів. Серед них — скульптурні портрети Дем’яна Володимировича. По своїй суті батько був лейб-медиком усіх київських театрів. У нас часто гостювали зірки минулих років — Романов, Лавров, Хохлов... А відомий московський актор Дмитро Журавльов читав заборонені тоді вірші Анни Ахматової. Хохлов навіть пропонував мені — тоді зовсім юній дівчині — вступати до театрального інституту. Та звабила медицина.
— Ви вступили до медичного інституту?
— Не відразу. Спочатку на філологічний факультет університету. В першому семестрі викладач (зовсім молодий чоловік) дав завдання написати твір про свого улюбленого поета. Для мене це був Сергій Єсенін. Наступного дня на лекції запитали незадоволеним голосом: «Кто написал о Есенине?!». Запанувала тиша і я зрозуміла, що це ім’я — крамольне в державі. Я пішла з аудиторії й більше не повернулась. Хотіла стати викладачем, однак доведеться працювати за певною визначеною програмою. Але ж хотілося самостійної професії! Та й батько порадив іти в медицину.
— Хто зараз близький Вам як автор?
— Я — людина незмінної вдачі. А от щодо поетів і письменників — зрадниця, як і стосовно художників. Люблю ходити на виставки, на авангард — теж. Була на поновленій п’єсі «Кам’яний господар» у постановці Рєзникова. Знала цю річ з часів молодості. В театрі тоді він був у інтерпретації Костянтина Хохлова. Та мене не розчарували новації. З’явились нові відчуття після перегляду. Яка все ж таки геніальна наша Леся Українка!
— Якби Леся була Вашою сучасницею, чи Ви б змогли вилікувати її за допомогою гомеопатії?
— Після спектаклю пішли з подругою до музею Лесі Українки, я довго вивчала її портрет. Удома проаналізувала хворобу поетеси і зробила висновок — гомеопатія могла допомогти їй... Я навіть написала у своїх нарисах, що якби Даль не сидів так просто біля вмираючого генія, Олександра Пушкіна, а лікував тією ж гомеопатією, то, можливо, врятував би його.
— Тетяно Дем’янівно, у Вас є своя формула життя, довголіття, людської успішності?
— Співчуваю людям, котрі з віком не стають добрішими, поблажливими. Які не вміють терпіти, не розуміють, що вік — це не лише біда, а якоюсь мірою щастя.
Я ніколи не скаржусь на роботу, хоча й втомлююсь. Я не радитиму, як харчуватись, рухатись, працювати. Нехай кожен поведе розмову із собою: про своє життя, що він зробив доброго і не дуже. Якщо зробив більше негативного, є шанс стати іншим, навчитись користуватися власним життєвим досвідом, адже чужі помилки нікого не вчать.
У Тетяни Дем’янівни Попової час розписаний по хвилинах: прийом пацієнтів, лекції у гомеопатичному центрі. Заслужений лікар України продовжує готувати нові покоління гомеопатів. Її вихованці працюють в Україні, Росії, Білорусі, Молдові, Польщі, Угорщині, Австрії, Ізраїлі. Торік Президент нагородив її орденом княгині Ольги ІІІ ступеня.
Нещодавно їй подарували надзвичайно красиву орхідею. Квітка стоїть біля робочого столу і потребує особливого догляду — температура має бути 22° — не більше і не менше. Яка б стомлена не поверталася додому Тетяна Дем’янівна, вона обов’язково привітається до орхідеї й поговорить.

Розпитував Володимир КОЛОДЯЖНИЙ
також у паперовій версії читайте:

• ХТО ПІДТРИМАЄ КОРОЛЯ МАРМУРУ?

назад »»»