ДЕМОКРАТИЧНА УКРАЇНА НАОДИНЦІ З ЧОРНОБИЛЕМ
ХТО ПОДБАЄ ПРО ІНВАЛІДА?


В історії Коростеня, що на Житомирщині, чимало трагічних сторінок. Чорнобильська катастрофа — одна з них: у квітні 1986 року місто зазнало радіаційного забруднення, що негативно позначилося на здоров’ї його жителів.

Лише захворюваність на щитовидну залозу, за словами міського голови Володимира Москаленка, зросла останнім часом у 23 рази. Найбільше від радіації потерпають діти: якщо до квітня 1986-го в місті не було зареєстровано жодного випадку на рак щитовидки, то за останні 15 років виявлено близько 100 дітей з онкологічними захворюваннями.
Деякі міжнародні експерти, зокрема ті, які представляють МАГАТЕ, стверджують, що «Україна умисне перевищує наслідки Чорнобильської катастрофи, свідомо вводячи світове товариство в оману». Інакше, як цинічними, подібні заяви назвати важко. Бо в тому ж Коростені близько 75 відсотків дітей є недужими, з яких майже 40 відсотків мають по кілька захворювань. Кількість малюків із вродженими вадами здоров’я щороку збільшується. Стрімко зростає і захворюваність органів дихання, серцево-судинної системи, шлунково-кишкового тракту, опорно-рухового апарата серед дорослих. А захворюваність на інфаркт міокарда є, мабуть, однією з найвищих у державі.

1.
На теренах України живе понад 2,5 мільйона громадян, які постраждали від Чорнобильської катастрофи. Цим людям важко, особливо тим, котрі ціною власного здоров’я боронили світ від «мирного» атома: про них зазвичай згадують лише напередодні чергових річниць. Задля справедливості зауважу, що останнім часом держава стала приділяти їм більше уваги. Приміром, раніше «чорнобильці» по шість— вісім місяців не отримували компенсаційних виплат.
Нині заборгованість по них ліквідована. Зросли видатки на соціальний захист постраждалих. Скажімо, при втраті годувальника сім’я учасника ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи раніше отримувала близько 380 гривень, а його батькам виплачували «аж» 190 гривень.
Кабінет Міністрів напередодні 21-ї річниці трагедії відновив справедливість, визначивши нові розміри цих виплат: компенсація за втрату годувальника відтепер становить 7586 гривень, батьки померлого ліквідатора отримуватимуть 3792 гривні. А дитина-інвалід — 1264 гривні. Починаючи з 2007 року зросли щомісячні виплати сім’ям із дітьми. Загалом поточного року, за словами директора департаменту соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, Міністерства праці та соціальної політики Миколи Урупи сума видатків, асигнованих на соціальний захист людей, становить майже 4,5 мільярда гривень, тобто на 900 мільйонів більше, ніж торік. Словом, останнім часом соціальна напруженість серед «чорнобильців» дещо знизилась. Проте водночас ще лишається чимало проблем, які непокоять «чорнобильців».

2.
Кількість громадян, визнаних за результатами медичних оглядів більш-менш здоровими, становить лише 12 відсотків. Торік, за словами міністра з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи Нестора Шуфрича, на організацію заходів щодо медичного забезпечення постраждалих державним бюджетом було передбачено 44570 тисяч гривень. Одначе отримали «чорнобильці» лише 57 відсотків зазначеної суми. В Україні живе понад 100 тисяч інвалідів, з яких сотні, якщо не тисячі, потребують складних операцій. Але за недостатності коштів (такі операції дорого коштують) змушені відмовляти собі в них. Держава, схоже, не помічає цієї проблеми: минулоріч на лікування тяжкохворих, придбання ліків і витратних матеріалів медичного призначення для стаціонарів спеціалізованих лікувальних закладів Академії медичних наук, які надають допомогу постраждалим від радіації, було виділено менше, ніж 14 мільйонів гривень. Ухвалюючи закон «Про Державний бюджет України на 2007 рік», парламентарі вирішили виправити помилку і передбачили на лікування важкохворих, кількість яких невпинно зростає, більше коштів аж... на 250 тисяч гривень.
Отже, не все так добре, як нас запевняють чиновники. Зрозуміло, що держава, обтяжена багатьма проблемами, чимало з яких дісталися їй у спадок, не може приділяти «чорнобильцям» достатньо уваги: для того щоб Закон «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» працював, як треба, необхідно, на думку фахівців, близько 30 мільярдів гривень. Для нас це астрономічна сума, на яку не можна розраховувати, принаймні найближчим часом. Про це слід чесно сказати людям, переглянувши деякі статті згаданого закону, передовсім ті, які «з’їдають» пристойні кошти, суттєво не впливаючи на становище «чорнобильців». Наприклад, люди, які живуть в зонах гарантованого (добровільного) відселення і посиленого радіологічного контролю, отримують гроші «на придбання екологічно чистих продуктів». Суми сміховинні: 2–3 гривні. Зважаючи на кількість населення, що мешкає на згаданих територіях, витрачаються неабиякі кошти. Хіба не краще спрямувати їх на будівництво нових лікарень, оснащення сучасним діагностичним і лікувальним обладнанням, підготовку фахівців із радіаційної медицини? Напевно, люди підтримали б скасування деяких пільг і соціальних виплат, знаючи, куди конкретно спрямують вивільнені кошти.

3.
Знову повернусь до проблем жителів Коростеня. Торік до місцевих органів влади з проханням надати путівки до санаторно-курортних закладів звернулися 2626 осіб, а отримали їх лише 509. Непереливки і дітям. Якщо у 1995 році в санаторіях, дитячих таборах набиралися сил і здоров’я понад 5 тисяч хлопчиків і дівчаток, то минулого — 2021.
Коштів на придбання ліків для хворих «чорнобильців» з кожним роком виділяється все менше і менше. Їх отримують лише ті, хто потерпає від онкологічних захворювань, цукрового діабету і туберкульозу. Словом, проблем стільки, що хоч греблю гати.
— Було б краще, аби на ті кошти, які ми отримуємо на придбання продуктів, що не містять радіонуклідів, міська влада закуповувала путівки для соціально найнезахищеніших «чорнобильців»,— говорить Олександр Малиновський, який навесні 1986-го зводив над зруйнованим четвертим енергоблоком саркофаг і «вхопив» велику дозу радіації.— Бо ті 2 гривні 10 копійок, які отримує кожен із нас, жителів міста, ніяк не позначається на нашому здоров’ї. За рахунок цих так званих «пайкових» можна було б добудувати лікарню.
Уже який рік височіє в місті недобудований хірургічний корпус, бо для завершення робіт не вистачає 15 мільйонів гривень.
...З тієї ночі, коли на Чорнобильській АЕС стався вибух, спливло понад 20 років. За цей час чимало змінилося. Потрібно вносити корективи в деякі чорнобильські програми, що стосуються соціального захисту постраждалого населення. Час зрозуміти, що пора популістських гасел і закликів минула. Слід врешті-решт бути реалістами і визнати, що Закон «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», ухвалений за часів Союзу, потребує коректив. Вони дещо звузять коло соціальних пільг і гарантій, якими користуються «чорнобильці». Насамперед з числа громадян, котрі не брали участі в ліквідації катастрофи, але живуть на територіях, що зазнали радіаційного забруднення, тому юрисдикція згаданого закону поширюється і на них. Припинивши розпорошення коштів на різні програми, що не дають жодної користі, держава могла б їх спрямовувати на програми, які вкрай важливі для постраждалих. Медичне забезпечення — одна з них. Міст і сіл, де ситуація зі здоров’ям їхніх жителів не краща, ніж у Коростені, у нас вистачає, як вистачає і ліквідаторів, що йдуть із життя, не в змозі забезпечити себе потрібними ліками, не кажучи про оплату операцій.
Сергій ЗЯТЬЄВ
також у паперовій версії читайте:

• МІНЕРАЛ, ЩО ПОГЛИНАЄ РАДІАЦІЮ
• ОЧИМА ЕКСПЕРТІВ

назад »»»