ДЕМОКРАТИЧНА УКРАЇНА БУДЬТЕ ЗДОРОВІ!
ХІРУРГІЯ ПІД МІКРОСКОПОМ
Перша успішна реплантація виконана 1962 року у Бостоні (США) лікарем Малтом. Надалі аналогічні операції почали робити у багатьох клініках за кордоном, зокрема у нашій країні. Чим можуть допомогти у відновленні травмованої кисті рук чи пальців українські фахівці, розповідає Вадим Замковой, лікар-хірург Центру пластичної мікрохірургії і хірургії кисті Київської міської клінічної лікарні № 3.

— Із якими травмами, що призводять до відчленування, Вам доводиться зіштовхуватись частіше і які сегменти легше піддаються приживленню?
— Найчастіше відчленовуються пальці кисті. Вони ж стають предметом реплантації. Основними причинами таких травм є недотримання техніки безпеки під час роботи на циркулярних пилках, різних різальних верстатах. Важкі відчленування трапляються при затягненні кінцівки, часто за одяг, рукавичку в який-небудь механізм, що обертається. Найсприятливішими для реплантації є відчленування, заподіяні гострим предметом, коли краї рани рівні й відсутня значна руйнація тканин.
Найменш сприятливими є відриви, коли різні тканини (кістки, сухожилля, судини, нерви) ушкоджуються на різних рівнях і спостерігається масивне руйнування тканин. Чим більший сегмент, тим більше у ньому м’язів, які безповоротно гинуть за відсутності притоку крові, тим менше часу у хірурга для його пришивання. Після відновлення кровотоку отрута, що нагромадилася у мертвих м’язах, може спричинити відмову роботи нирок, інших органів і навіть загибель потерпілого.
— Як діяти, коли лихо сталося, і людина втратила сегмент пальця чи кисті?
— Для того щоб продовжити час життєздатності тканин відчленованого сегмента, його треба терміново охолодити до +4 °С і транспортувати разом із потерпілим до центру, де є умови й фахівці з реплантацій. Максимально можливий час від моменту відчленування до відновлення кровопостачання для пальців при охолоджуванні становить 20 годин, без охолодження — близько шести годин. Для більших сегментів при охолодженні до 6 годин, без охолодження — до чотирьох.
— Як саме транспортувати відчленовані сегменти?
— Їх загортають у чисту пелюшку або марлеву серветку, укладають в пакет, який герметично зав’язується, і вміщують у пакет із холодною водою, що також герметично закривається. Обидва пакети кладуть в пакет із льодом або снігом. До речі, складність реплантації пальців полягає у крихітному діаметрі артерій і нервів, котрі доводиться зшивати хірургам. Причому чим ближче до кінчика пальця сталося відчленування, тим меншими є ці судини й більша імовірність закупорки їх тромбами після операції.
Операція реплантації можлива лише з використанням спеціального мікроскопа, що дає змогу збільшувати об’єкти від 7 до 36 разів. Спеціальні мікроінструменти, найтонші нитки, майже невидимі без мікроскопа, використовуються для зшиття судин і нервів. У середньому на виконання операції реплантації одного пальця потрібно 5–6 годин. Після операції пацієнтові призначають ліки, що знижують здатність крові до згортання, щоб запобігти тромбозу зшитих судин, постільний режим і категорично забороняється куріння, бо нікотин спазмує судини.
— Серед недуг, із якими борються у вашому центрі, є синдром карпального каналу...
— Карпальний канал — це утворення в основі кисті, через яке проходять дев’ять згинаючих сухожиль і серединний нерв, що забезпечує чутливість великого, вказівного, середнього та частково безіменного пальців. Ці сухожилля охоплені мастильною оболонкою, що називається синовієм, вона може потовщуватися через певні причини. Якщо припухлість значна, то може статися ущемлення серединного нерва під цією міцною зв’язкою.
Деякі хвороби, скажімо, ревматоїдний артрит, коли деформуються кістки, а також є травми, перевтома або тривалі монотонні рухи, вагітність, під час якої посилюється затримка рідини, можуть спричинити здушення серединного нерва. Рука слабка, захоплення предметів хворобливе, іноді неможливе. Хворий може відчувати незграбність, неповороткість під час поводження з предметами, а іноді виникає біль, який іррадує по руці у передпліччя, аж до плеча.
— Які причини виникнення цієї недуги?
— Будь-який чинник, що зумовлює припухлість, потовщення або роздратування синовія навколо сухожиль у карпальному каналі, може спричинити компресію серединного нерва. Найчастіше тут виступають повторні, напружені, монотонні дії руками (особливо у друкарок, операторів комп’ютерів тощо), переломи або вивихи кісток зап’ястка. Причиною синдрому карпального каналу можуть стати ревматоїдний артрит, дисбаланс щитоподібної залози, цукровий діабет і гормональні зміни, пов’язані з менопаузою. Проте у переважній більшості випадків виявити справжню причину синдрому карпального каналу не вдається.
— У такому разі важливо точно й своєчасно встановити діагноз, чи не так?
— Авжеж. Лікар може діагностувати цей стан за такими ознаками: оніміння і поколювання у руках, особливо, якщо ці ознаки загострюються вночі й після фізичної роботи рук, знижена чутливість у великому, вказівному і середньому пальцях, виникнення у руці «електричного струму» або поколювання. Ще одним підтвердженням синдрому карпального каналу є відтворення згаданих мною ознак при утриманні ваших кистей у зігнутому положенні протягом хвилини.
— Які заходи слід вживати, аби подолати це захворювання?
— Легкі й помірні компресії серединного нерва можуть лікуватися із застосуванням ортезу спокою, який зазвичай одягають перед сном. Він перешкоджає згинанню зап’ястка. Тож відпочинок кисті сприяє зменшенню набряку і запалення синовіальних оболонок, зменшуючи тиск на нерв. Той самий ефект може бути досягнутий за допомогою препаратів, так званих нестероїдних протизапальних засобів. У більш серйозних випадках лікар може порадити ін’єкцію гідрокортизону в карпальний канал. Ефективність нехірургічного лікування залежить від ранньої діагностики.
— Якщо консервативне лікування не дає ефекту?
— У пацієнтів, у яких не настає полегшення від консервативних заходів, може виникнути необхідність в оперативному втручанні. Операція називається «звільненням» — це посічення зв’язки, що формує дах карпального каналу, для зменшення тиску на серединний нерв. Операцію виконують мікрохірурги, котрі спеціалізуються в хірургії кисті.
— Часто доводиться чути про такі патології кисті й пальців як гігроми. Чи може мікрохірург допомогти?
— Гігроми — це кистоподібне утворення округлої або овальної форми з желеподібним умістом, еластичної, твердої або м’якої консистенції. Вони проростають з капсули суглоба і бувають різних розмірів. У 70 відсотках випадків локалізуються з тильного боку кисті, у 22 відсотках — на долонній поверхні кистьового суглоба, а в 8 відсотках — по ходу сухожиль пальців. Це не пухлини і вони не можуть заподіяти шкоду пацієнтові. Лікування лише хірургічне, і воно полягає у радикальному посіченні гігроми.
— Наскільки нагальною є потреба у видаленні гігроми?
— Більшості пацієнтів гігроми завдають незручності. Іноді вони спричиняють біль та обмеження рухів у суглобі. Діагноз, до речі, ставлять на основі огляду, пальпації, визначенні розмірів утворення, тестування рухливості, порушенні функції кисті й пальців. У додаткових інструментальних дослідженнях в цьому разі потреби немає. Я б радив хворим із гігромами не втрачати час, а звертатися до мікрохірурга по допомогу, адже ці утворення можуть спровокувати запальні процеси у суглобах, а з часом суттєво «вдарити» по нирках.

Бесіду вів Ярослав ШЛАПАК, Укрінформ
також у паперовій версії читайте:

• ЩО ТРЕБА ЗНАТИ ПРО ПІЄЛОНЕФРИТ?
• А ТО Й НА ПІДВОДІ

назад »»»