ДЕМОКРАТИЧНА УКРАЇНА ЕКОНОМІКА
ЩОБ КЛІМАТ БУВ СПРИЯТЛИВИМ
Країна з ринковими відносинами, що розвиваються, і прагне досягти стабільного економічного поступу, має турбуватись про залучення інвестицій. Проте з'являється чимало свідчень того, що хоча накопичення фінансового й людського капіталу має важливе значення для економічного зростання, але результати його набагато відчутніші в поєднанні з підвищенням їх продуктивності.

Підвищення продуктивності, вважають експерти міжнародної організації «Bleyzer Foundation», можна досягти заохоченням іноземних інвестицій, що є важливим джерелом сучасних технологічних і технічних змін. Приплив прямих іноземних інвестицій допомагає країнам із ринками, що розвиваються, інтегруватись у світову економіку, підвищити їхню конкурентоспроможність і поліпшити стандарти життя. Тож заходи державної політики, спрямовані на покращання інвестиційного клімату, можна вважати показником загального прогресу на шляху до стабільного економічного зростання.
Аби визначити головні чинники, що впливають на інвестиційний клімат, компанія «SigmaBleyzer» провела дослідження у ста країнах, що розвиваються, і виявила, що на приплив інвестицій суттєво впливають чинники державної політики. А ось «природні характеристики» країни, приміром, географічне розташування, територія, чисельність населення, не досить істотні для цього процесу.
Україна досягла певного успіху в лібералізації економіки й створенні сприятливого бізнес-середовища для приватного сектора. Але мало чим можна похвалитись щодо цього у державному секторі. Структура держуправління має проблеми, успадковані з часів минулого,— бюрократизм, корупцію, значний вплив зацікавлених сторін. Хоча чисельність працівників у центральному уряді невелика, але в його структурі є чимало підрозділів, які не мають чітко визначеної ролі й часто дублюють функції та обов'язки. В результаті процес ухвалення рішень стає громіздкий, потребуючи численних узгоджень. Поки держсектор є перепоною, що стримує розвиток країни, зокрема, через зволікання економічних реформ.
Реформа державного управління — амбітне завдання, наголошують експерти. Воно потребуватиме міцної політичної волі, тривалого часу й консолідації політичних сил.
Потрібно усвідомити, що продуктивну прибуткову діяльність переважно забезпечує приватний сектор за вільної конкуренції. Влада ж має надавати важливі послуги, не притаманні приватному секторові (охорона правопорядку, закордонні відносини, національна безпека і оборона, захист малозабезпечених, інфраструктура, некомерційна діяльність у сфері освіти, охорони здоров'я та довкілля, регулювання торгівлі на ринкових засадах і т. п.). Важливим є підвищення прозорості та відповідальності влади шляхом забезпечення публічного доступу до урядової інформації, за винятком тієї, що стосується нацбезпеки. Процедури державних закупівель теж мають стати більш прозорими. Підвищення прозорості й відкритості інформації повинно стати важливим засобом подолання корупції і підтримки реформ бізнесом, профспілками, пресою, держслужбовцями.
Як радять експерти, варто провести повний «аудит» державних функцій і програм, аби виявити ті, що не слугують суспільним інтересам, і сфери дублювання. Важливо також проаналізувати діяльність державних установ, їхні внутрішні процеси і процедури, запровадити ефективні навчальні програми для наближення кваліфікації держслужбовців до стандартів ЄС.
Доцільне запроваження дієвої системи «заохочення» та «контролю». Тут потрібний комплекс законів і регуляторних норм, які забезпечать «конкурентне» середовище для державних відомств, їхніх дій і методів роботи.
Попри політичну нестабільність, суперечливі заходи економічної політики та несприятливу зовнішню кон'юнктуру, Україна зуміла зберегти макроекономічну стабільність. Макроекономічні умови в нас вигідно відрізняються від інших європейських держав із ринками, що розвиваються. Зокрема, середнє зростання ВВП значно вище від середнього показника для регіону, інфляція утримується на рівні, прийнятному для перехідних економік. Обмінний курс гривні лишається стабільним.
Проте, зазначають експерти, потрібні значні зусилля для зміцнення економічної стабільності, в тому числі розумна фіскальна політика, вільна від політичних мотивів і заснована на середньостроковій стратегії; підготовка умов для реалізації монетарної політики на основі визначення і дотримання цільового показника інфляції; прискорення реформ у аграрному секторі для запобігання періодичним дисбалансам на сільськогосподарських ринках; подальше зниження торгових бар'єрів.
Особливо важливою є політика формування стабільної й передбачуваної законодавчої бази з чіткими «правилами гри» для всіх підприємств, без дискримінації чи переваг, що гарантує виконання ділових контрактів. Відсутність стабільних і передбачуваних юридичних умов збільшує витрати і ризики ведення бізнесу. Недотримання юридичних принципів створює перешкоди для іноземних компаній, які розпочали свою діяльність, і зменшує стимули для приходу нових компаній.
Україна досягла прогресу в багатьох юридичних і регуляторних питаннях. Та поки вітчизняні кодекси і закони мають певну невизначеність, внутрішню суперечність, неузгодженість. Це створює умови для широкої інтерпретації їхніх положень регуляторними органами та судами, стимулюючи тим самим корупцію, збільшуючи невизначненість і витрати для бізнесу. Численні «білі плями» в законодавстві свідчать про те, що маємо проблеми із законотворчістю. Навіть якісні законопроекти після проходження через парламент інколи змінюються до невпізнанності. Загалом низьку якість законопроектів, кажуть експерти, можна пояснити браком взаєморозуміння між різними групами в парламенті щодо деяких принципів (наприклад, у земельних і пов'язаних з ними питаннях) і відсутністю стратегічного бачення розвитку країни. Ще більшу стурбованість викликає неефективне, необ'єктивне і непослідовне застосування законів. Проблеми стосовно цього виникають і через недостатню увагу законодавців до виділення ресурсів для належного виконання законів і потрібних для цього заходів. Варто згадати про слабкість та корумпованість судової системи.
Для вирішення цих проблем, на думку експертів, треба створити спеціальну групу, відповідальну за узгодження нових законів з існуючими; вдосконалити процедуру та розподілити обов'язки з підготовки і розгляду нових законів, забезпечити належну увагу до їхнього виконання. Слід виділити достатньо коштів для підвищення зарплат суддів, їхньої підготовки, розробки юридичних баз даних; спростити судові процедури.
Два роки тому Верховна Рада ухвалила Закон «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності». Ним спрощується дозвільна процедура, передбачається адміністративна відповідальність за порушення процедури та запроваджуються європейські принципи видавання дозвільних документів. Тоді ж був ініційований і прискорений перегляд законодавчих актів для скасування непотрібних законів і узгодження решти. Проте багатообіцяюча ініціатива принесла скромні плоди, головним чином через незадовільне виконання законів і незацікавленість місцевої влади у зміні чинних регуляторних умов.
Незважаючи на певний позитив від цих перших кроків, потрібно, на думку експертів, продовжити роботу з лібералізації та дерегуляції бізнесу. Спрощення процедури започаткування і припинення підприємницької діяльності, зменшення кількості ліцензій і дозволів, чітка, проста і прозора система перевірок є ключовими умовами, що сприятимуть залученню іноземних інвестицій.
Слід потурбуватись про чітке визначення та підвищення прозорості процедур започаткування і припинення підприємницької діяльності; поліпшення координації між центральними та місцевими органами влади щодо питань регуляторної політики; підвищення ефективності «єдиних вікон», а також про ефективне втілення другої фази стратегії прискореної дерегуляції; про нові підходи до перевірок, що мають забезпечити максимальну прозорість; визначити їхню максимальну тривалість і скоротити список контролюючих органів.
Особливу увагу треба приділити підвищенню ефективності корпоративного управління, захисту прав власності та акціонерів. Останнім часом влада активно запроваджувала нові правила створення і діяльності акціонерних товариств. Одначе країна продовжує потерпати від багатьох проблем у корпоративному управлінні, головним чином, через неефективне законодавство. Прогалини в ньому уможливлюють приховування інформації, операцій з інсайдерами, «вимивання» активів, подрібнення пакетів акцій, шахрайство під час голосування. До того ж, проблеми прав міноритарних акціонерів досі залишаються неврегульованими.
Для поліпшення корпоративного управління та захисту інтересів інвесторів експерти радять привести українські стандарти бухгалтерського обліку до міжнародних; підвищити якість зовнішнього і внутрішнього аудиту фінансів і діяльності компаній, усунути невідповідність між Цивільним і Господарським кодексами; запровадити жорсткі санкції за розголошення інформації. Й, нарешті, загалом поліпшити виконання законів у державі.
Стратегія євроатлантичної інтеграції України принесла здобутки в лібералізації зовнішньої торгівлі. Чимало зроблено для спрощення зовнішньої торгівлі, митних процедур, приведення торговельного законодавства до вимог СОТ. Неабиякого прогресу досягнуто і в лібералізації транскордонного руху товарів і капіталу. Зокрема, знижено тарифні ставки українського імпорту, жорсткі обмежувальні рішення Нацбанку щодо іноземних інвестицій замінено м'якшими правилами, скасовано вимогу 50% відрахувань валютної виручки. Проте залишаються численні недоліки в митному адмініструванні й проблеми з поверненням ПДВ експортерам. Україна досі не вступила до СОТ.
Легкий доступ до коштів є чи не головним для малих і середніх інвесторів при створенні та розвитку підприємств. Український фінансовий ринок значно виріс після фінансової кризи 1998 року, але його розвиток здебільшого обмежувався лише розвитком банківського сектора. Нині банківські кредити є найпоширенішим джерелом фінансування компаній, але вони не можуть задовольнити потребу в позичкових коштах через високі відсотки й невеликі терміни їхнього надання. Альтернативні форми запозичень (випуск корпоративних облігацій чи їхнє публічне розміщення) не поширені через нерозвинутість фінансових ринків.
Аби поліпшити доступ компаній до коштів, треба, на думку експертів, потурбуватись про зміцнення банківського сектора; розвиток небанківських фінансових установ. Варто заохочувати участь іноземних банків; внести зміни до Закону «Про банки і банківську діяльність», аби кожен банк надавав дані про бенефіціарів, запровадити жорсткі санкції за надання позик афілійованим особам; підвищити вимоги до капіталу та його достатності з більш чітким визначенням капіталу; гармонізувати страхове законодавство з нормами Європейського Союзу; прискорити пенсійну реформу; заохочувати операції на фондовому ринку.
Однією з головних перешкод на шляху успішного розвитку конкурентної ринкової економіки залишається корупція. Ключем до її подолання є реформа державного управління, що збільшить прозорість системи ухвалення рішень, державних закупівель, підвищить відповідальність державних службовців за ці рішення. Крім того, важливими чинниками у боротьбі з корупцією мають стати ліквідація будь-якої двозначності та можливості суб'єктивного тлумачення нормативних документів; упровадження електронного врядування; збільшення повноважень служби внутрішнього аудиту.
У нас, застерігають експерти, існує ризик порушення макроекономічної стабільності через високе перевантаження фіскальної політики соціальними програмами, а також загроза проблем у банківському секторі, нових зовнішніх потрясінь і збереження політичної нестабільності через розбіжності в питанні конституційної реформи. Водночас аналіз інвестиційного клімату в Україні свідчить, що хоча він менш привабливий, ніж у державах, які недавно приєдналися до Євросоюзу, але, порівняно з іншими країнами на нових кордонах ЄС, вона вирізняється у позитивному сенсі.

Олена КОСЕНКО
також у паперовій версії читайте:

• ЗАБОРГОВАНІСТЬ СКОРОЧУЄТЬСЯ, АЛЕ...

назад »»»