ДЕМОКРАТИЧНА УКРАЇНА ОСВІТА
1 ВЕРЕСНЯ — ДЕНЬ ЗНАНЬ
ШКОЛА НА КРИВІЙ КОСІ

Дике поле — сторожовий пост — козачий хутір — рибальське селище Крива Коса в 1940 році перейменоване на честь знаменитого земляка всесвітньо відомого полярника Георгія Сєдова. Так коротко можна охарактеризувати історію невеликого селища на Кривій Косі, яка видається далеко в море. Куточок Приазовського краю сягає в далеку минувшину. Про це розповідають пам’ятки, знайдені археологами на місці Маріупольського могильника. Про нього розповів грецький історик Геродот. А мені повідомили юні мешканці Сєдова.

— Тут жили кіммерійці, а потім прийшли скіфи, котрі мужньо боронили свій край, — розповідають мені учні школи.— Потім почали заселятися кріпосні селяни, які втікали від панської сваволі. Так виник сторожовий козачий пост Крива Коса.
— У нас навчаються триста чотири учні. Цьогоріч одержали атестати зрілості двадцять один випускник, а восени за парти сядуть двадцять шість першачків,— сказала завуч школи Тетяна Лях.
Вона працює тут чверть століття, після закінчення Таганрозького педагогічного інституту. Я здивувалася, коли почула, що в селищі, де населення не більше трьох тисяч, у школі навчається понад три сотні дітей. Адже з гіркого досвіду знаю, що в Україні чимало шкіл ледь животіють, з кількох сіл навіть сотні дітей не набирається. Про першокласників і казати годі, а тут — повносилий клас. У селищі багато молоді, тож і населення поповнюється.
Сєдовській школі майже 110 років. Це — справжній храм знань. Приміщення розраховане на п’ятсот учнів. Чудові кабінети, просторий актовий зал. Працюють вокальний, танцювальний гуртки, футбольна, баскетбольна секції, з ушу. Діє група юних інспекторів руху. Тут влаштовують вечори відпочинку, на які приходять родинами. Шкільні олімпіади, прибирання приморської території, свято врожаю, осінній бал. Набирає обертів програма «Обдаровані діти», що складається з трьох напрямів,— «Інтелектуальний потенціал Донеччини», «Відродження духовності Донецького краю», «Здорове покоління Донбасу». Створено базу даних талановитих дітей. Гадаю, її поповнить Катруся Горлакова, котра нещодавно брала участь у всеукраїнському естрадному конкурсі «Перлини України» й посіла третє місце в номінації «вокал». У рамках програми в школі сформовано дитячі громадські організації «Голубий патруль», «Барвінкова сторона», клуби «Еклезія», «Піїтика», «Веселка». За програмою «Моя земля — земля моїх батьків» діти відвідали Полтаву, Львів, Київ, Маріуполь. Провели свято «День української писемності і мови». Та особливо популярний «Клуб юних моряків», що функціонує при місцевому будинку культури. До слова, чимало випускників згаданої школи продовжують освіту в Маріупольському морському училищі. Навчаються і в Донецькому національному університеті, Маріупольському технічному університеті. Школа підтримує зв’язки з Донецьким юридичним інститутом МВС України.
Здавна до вчителів на Кривій Косі ставилися шанобливо. Нині з любов’ю згадують директорів школи Володимира Ставраки, Павла Баклажкова, вчителів Галактіона Бойка, Лідію Полякову, Кирикію Папазову, Марію Лазарєву, Івана, Ларису та Надію Козлових, Марію Бовт. Це вже минуле школи, а її сьогодення розбудовує нове покоління. Чимало колишніх випускників повернулися до альма матер, аби продовжити справу своїх наставників, скажімо, Олена Сорокіна, Олена Чекунаєва. Викладач української мови Олена Хандюкова потрапила на Криву Косу в 1955-му, але так і залишилася в Приазов’ї. Олена Михайлівна навчає дітей, що «кожне слово в українській мові — це часточка життя народу з його звичаями і традиціями, святом і буденністю, мріями й національною гордістю».

Віра КУЛЬОВА
також у паперовій версії читайте:

• ЗОЛОТІ СЛОВА. ЗНАННЯ — СИЛА
• ФЕНОМЕН ОБДАРОВАНОСТІ:ПРОБЛЕМИ ТА ІСТОРІЇ УСПІХУ

назад »»»