ДЕМОКРАТИЧНА УКРАЇНА СУСПІЛЬСТВО
ЧИ ЛИЧИТЬ ЄВРОПІ УКРАЇНА?

Науковці Інституту соціології НАНУ взяли участь у міжнародному порівняльному соціологічному опитуванні відповідно до загальноєвропейського моніторингового проекту «Європейське соціальне дослідження» (ESS), до якого були залучені 24 держави ЄС та Україна. Соціологи аналізували ставлення європейців до політики їхніх країн, якість життя та рівень особистої безпеки, економічне становище, ставлення до праці, освіти, інформації та сім’ї.

Інтерес до політики вищий, аніж особиста залученість до неї
Виявилося, що в Україні інтерес громадян до політики є гострішим, ніж у країнах Європейського Союзу. Дуже цікавляться політикою в Україні 20% населення, а у Польщі, наприклад,— лише 6%. Подібною до нашої є активність громадян Німеччини, Данії та Ірландії — 16%. Найменшою мірою цікавить політика чехів, португальців та іспанців. Краще від українців на політиці знаються тільки громадяни Австрії, Данії, Іспанії та Ірландії, тоді як британці, французи, чехи та поляки знаються на політиці куди гірше, ніж українці. Це можна пояснити й тим, що в країнах розвинутої демократії найбільша проблема, яка постає перед громадянами,— це проблема вибору між добрим і дуже добрим у сфері творення та застосування законів. Однак за рівнем довіри до судово-правової системи українці наближаються до громадян Польщі, Чехії, Словенії та Словаччини, де цей показник є найнижчим,— мабуть, це спільне лихо держав, які переживають посткомуністичну трансформацію.
Стримана політика ЄС стосовно інтеграції з Україною зумовлена ще й тим, що самі українці досі скептично оцінюють рівень демократичного розвитку своєї країни — 4,3 бали за десятибальною шкалою. Проте ще нижче оцінюють стан демократії у своїх країнах поляки та словаки.
Соціологи зазначають у ментальності українців ідеологеми бідних. Серед наших людей лише 36% погоджуються, що партії, які не поділяють демократичних цінностей, треба заборонити, тоді як у благополучному Люксембурзі такої думки дотримуються 63% громадян. Вочевидь, не найбагатші Чехія, Угорщина та Польща опинилися в ЄС раніше від України почасти й тому, що більшість населення в них, як і громадяни Західної Європи, не вважають за можливе легалізувати партії, які не визнають демократичних правил політичного життя.
Та політична активність, котру українці продемонстрували під час Помаранчевої революції, навряд чи виявиться істотним чинником демократичного розвитку, якщо подальше політичне життя країни відбуватиметься без масової участі пересічних громадян. За участю в мітингах та демонстраціях українці посідають одне з перших місць у Європі — 22% (у Чехії, Португалії та Великій Британії — по 4%, у Франції — 13% і тільки в Іспанії — 34%), а за участю громадян у політичних партіях та рухах Україна не відрізняється від більшості держав ЄС — 4%. І тільки два відсотки українців беруть участь у діяльності громадських організацій та об’єднань.

Чиє життя безпечніше?
За десятибальною шкалою оцінка задоволеності громадян життям в Україні є найнижчою в Європі — 4,4 бала. Саме цим показником вимірюється здатність держави забезпечити своїм громадянам гідне життя. Найбільш задоволеними виявилися жителі Данії — 8,5 бала. Українці також виявилися найменш щасливими у Європі — 5,6 бала. Найщасливіші — данці (8,3 бала) та ісландці (8,5). Проте в Україні людей, які вважають себе щасливими, все ж таки трохи більше, аніж нещасливих.
Особиста безпека громадян в Україні далеко не найгірша в Європі. За останні п’ять років жертвами пограбування або фізичного насильства у нашій країні стало 18% громадян, тоді як у вельми благополучній Швеції — 27% (у Данії — 26%, у Франції — 27%, у Польщі — 21%). Найбезпечнішим виявилося життя громадян Австрії та Німеччини, де за останні п’ять років постраждало лише 10% опитаних. Проте в цілковитій безпеці, прямуючи у сутінках до своєї домівки, почуваються 46% данців, 36% шведів і лише 15% українців. Справа в тому, що в Україні безпека в публічних місцях є вищою, ніж у «спальних районах».

Економіка — «поза межами добра і зла»
Населення України оцінює рівень розвитку економіки країни як низький (3,1 бала за одинадцятибальною шкалою). Таку саму оцінку дають стану економіки своєї країни словаки. Нижче оцінює свою економіку лише населення Португалії (2,7 бала).
Найвищі показники в данців (7,1 бала). За ними йдуть ірландці, фіни, жителі Люксембургу, Норвегії та Ісландії. Середню оцінку своїй економіці дали жителі Великої Британії, Швейцарії, Іспанії, Австрії, Бельгії, Швеції, Нідерландів, Естонії та Словенії (від 4 до 6 балів).
Стосовно бізнесу українці виявилися підозріливою нацією — дві третини нашого населення вважають, що «в наш час підприємці зацікавлені тільки в прибутках, а не в підвищенні якості чи в обслуговуванні покупців». За рівнем «підозріливості» до бізнесу Україна разом з Грецією та Португалією очолюють європейську спільноту. Найменшою мірою таке ставлення до підприємництва притаманне населенню Данії та Ісландії.

Реалізація права на працю
Україна належить до країн, де люди працюють найбільше. У середньому в Польщі працюють 46 годин на тиждень, у Греції — 45 годин, у Чехії — 44 години, в Україні, Іспанії, Люксембурзі — по 42 години на тиждень. Найменше часу приділяють роботі у Великій Британії, Данії та Норвегії — по 37 годин на тиждень. Складається парадоксальне враження, ніби найкраще люди живуть там, де найменше працюють.
Не можна сказати, що безробіття безпосередньо пов’язане з рівнем життя. Хоча найчастіше досвід більш як тримісячного безробіття впродовж життя мають громадяни найбідніших держав — України та Польщі (по 36% у кожній країні), а тільки 23% естонців свого часу були безробітними, серед угорців таких —21%, серед французів —31 відсоток. Отже, безробіття може поєднуватися з високим рівнем життя населення країни загалом. Більш ніж річний стаж безробіття найчастіше спостерігається в Польщі (23% громадян) та в Україні (19%). Саме українці зазнають найбільшого ризику для здоров’я та безпеки у своїй роботі, за ними йдуть поляки та словаки. Праця в Україні, якщо порівняти з ЄС, більш небезпечна, менш змістовна і різноманітна, але повною мірою узгоджується з європейськими уявленнями щодо надійності, взаємодопомоги та можливості виявляти самостійність.

На узбіччі постінформаційного суспільства
Українці оцінюють нинішній стан системи освіти у своїй країні нижче, ніж громадяни у країн ЄС (середня оцінка за десятибальною шкалою — 4,1 бала). Тільки в Португалії цей показник ще скромніший — 3,9 бала. У поляків, чехів та словаків оцінки перевищують п’ять балів, а в Данії та Фінляндії становлять понад сім балів. Особливо помітним є відставання України від більшості країн ЄС у використанні Інтернету: 75% українців зазначили, що не мають доступу до всесвітньої мережі ані на роботі, ані вдома. Щодня користується Інтернетом в Україні лише один відсоток громадян, тоді як в Ісландії таких — 55%, у Данії — 43%, у Норвегії — 37%. Наші співвітчизники компенсують дефіцит інформації підвищеним інтересом до телебачення (45% з них переглядає телепрограми понад 2,5 години на добу). Більше часу приділяють телеперегляду тільки греки (54%) та британці (50%). Характерно, що новинам та політичним програмам громадяни України приділяють більше часу, ніж будь-де в Європі.

Сім’я та побут — головне та найскладніше
Житлово-побутові умови українських сімей дуже далекі від європейських стандартів — Україна посідає за цим показником одне з останніх місць серед країн Європи (на одну родину припадає в середньому 3,2 кімнати). Гіршим є тільки становище сімей в Угорщині, Естонії та Польщі. За облаштованістю житла українці просто катастрофічно відстають від європейців, витрачаючи на хатню роботу більше часу (6,8 години на день), аніж європейські сім’ї в середньому. Найменше часу домашні клопоти забирають у данців (2,6 години), шведів (3 години) та норвежців (3,1 години).
Українцям доводиться більшою мірою, аніж іншим європейцям, брати участь у догляді за членами сім’ї, котрі потребують опіки,— піклуватися про дітей, хворих, недієздатних та старих. В Україні такі обов’язки виконують 48% громадян. До того ж українці частіше за інших надають фінансову допомогу та підтримку в повсякденній домашній роботі своїм дорослим дітям та онукам, які живуть окремо від них. Так само більшою мірою їх підтримують молодші члени родини. Усе це — очевидний наслідок панування традиційних відносин в українській сім’ї, а також недостатньо розвиненої її підтримки з боку держави. В Україні родина досі залишається головним, а в багатьох випадках і єдиним ресурсом виживання людей, які потребують соціальної опіки. Саме тому вона є головним пріоритетом у житті українця — з цим погоджуються 58% громадян. Найближчими до нашої країни за цим показником є Греція, Чехія та Польща (там родинне щастя переважає над іншими цінностями в 49% громадян). Цілком згодні з таким судженням лише 18% громадян Голландії, 19% — Швеції та 22% — Данії. Проте українцям слід долати традиціоналістські стереотипи стосовно ролі жінки в сім’ї та суспільстві — порівняно з рештою європейських країн ми є досить відсталими.
Отже, до Європи нам ще зарано. Головна причина, на мою думку, у тому, що українці не користуються перевагами демократичного устрою та громадянськими правами — скидається на те, що в нас якась «недодемократія» та й, врешті, несвобода в рішеннях та несамостійність у волевиявленні величезного загалу світоглядно розпорошених особистостей.

Ірина КИРИЧЕНКО
також у паперовій версії читайте:

• «ЄВРО-2012» — НЕ ЗА ГОРАМИ
• ЛЕГПРОМ ДУШАТЬ «ДРУГИМИ РУКАМИ»
  

назад »»»