ДЕМОКРАТИЧНА УКРАЇНА УКРАЇНА І СВІТ
ДІАЛОГ УСКЛАДНЮЄТЬСЯ
На середину серпня була запланована робоча зустріч Президента України Віктора Ющенка з Президентом Росії Володимиром Путіним в Сочі. Та минулого тижня стало відомо, що переговори, ймовірно, відбудуться після дострокових парламентських виборів в Україні — орієнтовно наприкінці жовтня — на початку листопада, якщо тільки не завадить парламентська виборча кампанія в Росії.

Ускладнення двосторонніх взаємин, попри продовження терміну дії Договору про дружбу та співпрацю від 31 травня 1997 року, вже не є новиною, особливо після останніх президентських виборів в Україні. З того часу українсько-російські відносини дуже повільно трансформуються з братніх та союзних у прагматичні. Особливо хворобливо цей процес сприймає російська сторона, внаслідок чого він, власне, й ускладнюється. Наприклад, після першого розпуску Верховної Ради Державна дума Російської Федерації встигла схвалити заяву на підтримку українського парламенту, що не дивує, зважаючи на стабільні політичні контакти Партії регіонів з «Єдиною Росією». Натомість стосунки між президентами двох країн розвиваються непросто. Обидва лідери не часто зустрічаються особисто, внаслідок чого брак взаєморозуміння призводить до накопичення безлічі проблем.
Зокрема, ще в червні Віктор Ющенко та Володимир Путін домовилися в серпні обговорити план роботи президентської комісії на 2007–2008 роки. Через політичний лейтмотив переговорів, пов’язаний з наближенням парламентських виборів, які після літніх канікул мають відбутися в обох країнах, зустріч виявилася не на часі. Втім, тема двосторонніх відносин є актуальною для виборчих кампаній і в Україні, і в Росії, адже конкретика взаємодії дає вагомі підстави для роздумів з приводу протиріч, які стосуються торговельно-економічної, гуманітарної, військово-політичної та інших сфер українсько-російських взаємин.
Безумовно, важливим чинником формування психологічної складової відносин є гуманітарний аспект. Лише нещодавно сторони скасували практику недопущення громадян України та Росії на територію одна одної з політичних мотивів. Однак діалог з гуманітарних проблем від того не спростився. Росія й надалі стримано ставиться до перспективи поширення української мови в середовищі української діаспори в Росії. Кремль різко засуджує пропозиції зруйнувати в Україні пам’ятники радянського періоду, не визнає голодомору 1933 року геноцидом українців.
Історичні проблеми заважають розв’язувати актуальні завдання, зокрема ті, що стосуються проблем, пов’язаних із соціальними правами українських заробітчан, а також боротьби з нелегальною міграцією. Україна вже підписала з ЄС угоду про реадмісію, але не перекривши кордону з Росією, вона ризикує перетворитися на відстійник біженців зі сходу.
Крім того, чимало суперечностей є й у сфері торговельно-економічних відносин. Україна фактично вийшла з проекту створення Єдиного економічного простору. До кінця року вона планує вступити до Світової організації торгівлі. Головне, аби цей процес не перетворився на чергову торговельну українсько-російську війну, адже попри свідомий курс на європейську інтеграцію, російський ринок лишається важливим для українських виробників.
Непростим є й становище в енергетичному секторі українсько-російської співпраці. Відкладення на час «після виборів» переговорів про транзит російського газу до Європи може зробити позиції «Газпрому» ще жорсткішими. Це нескладно спрогнозувати, бо Росія відмовилася від союзних нафтогазових зв’язків навіть з Білоруссю, крім того, «Газпром» монополізував транзит газу з країн Центральної Азії. Питання ціни на «блакитне паливо» для України у 2008 році російське керівництво прямо пов’язує з форматом урядової коаліції, яка буде утворена після виборів 30 вересня 2007 року. Актуальною також лишається проблема постачання ядерного палива російського виробництва, оскільки альтернативне американське паливо потребує технологічної адаптації до українських атомних станцій. Росія пропонує обговорювати енергетичні проблеми в «пакеті», тобто у форматі спеціального меморандуму, однак гарантій його виконання за умов напружених політичних відносин не може дати ніхто.
Хронічними є проблеми демаркації державного кордону в Керченській протоці та дислокації Чорноморського флоту. Ці питання Росія розглядає в контексті можливого членства України в НАТО. З переходом на ринкові ціни на газ Україна пропонує світові ціни за оренду баз Чорноморського флоту в Криму. Складно відбувається процес інвентаризації об’єктів Чорноморського флоту в Криму та обговорення графіка підготовки до їхнього виведення. Водночас Москва оголосила мораторій на дотримання Договору про звичайні збройні сили в Європі. Крім того, Україна та Росія стоять на протилежних позиціях щодо розміщення американських баз протиракетної оборони на території Польщі та Чехії. Водночас Росія, будуючи нові радіолокаційні станції на своїй території, має намір відмовитися від використання відповідних баз у Мукачевому та Севастополі.
Звісно, прориву в українсько-російських відносинах найближчим часом очікувати не варто. Після того як у березні— квітні 2008 року Володимир Путін залишить посаду президента Росії, на українсько-російські відносини, певніше за все, чекає чергове загострення, яке ще далі відштовхне країни одна від одної. Головне, аби внаслідок цього неминучого процесу прагматичні взаємини не перетворилися на ворожі. Розвиток відносин зі США та ЄС навряд чи компенсує для України суттєві збитки від такого розгортання подій на російському напрямі.

Андрій МАРТИНОВ
також у паперовій версії читайте:

• ДІТИ-ТЕРОРИСТИ
• ФІДЕЛЮ — 81
• «КОНСОРЦІУМ» З ПОРЯТУНКУ ПІВНІЧНОЇ КОРЕЇ

назад »»»