ДЕМОКРАТИЧНА УКРАЇНА УКРАЇНА ТУРИСТИЧНА
БОЙКІВСЬКУ ВАТРУ ЗДАЛЕКУ ВИДНО
У Турківському районі на Львівщині відбулися IV Всесвітні бойківські фестини — культурно-мистецький і науковий захід, що його організовують раз на п’ять років. Засновник фестивалю — голова Всеукраїнського громадського товариства «Бойківщина» Петро Косачевич. Метою проведення бойківських фестин є здійснення системи культурних, мистецьких, наукових, краєзнавчих заходів, спрямованих на відродження культурних традицій та звичаїв бойків, відновлення народних ремесел і промислів.

Де вони живуть...
Сучасна історико-етнографічна територія проживання бойків — Бойківщина охоплює гірські райони Львівської та Закарпатської областей, це приблизно вісім тисяч квадратних кілометрів. Бойківщина — це південно-західна частини Богородчанського, Рожнятівського і Долинського районів Івано-Франківщини, Сколівського, Турківського, південь Стрийщини, більша частина Старосамбірського району Львівщини, Міжгірського, Воловецького районів і північна частина Великоберезнянщини на Закарпатті. У Польщі — верхів’я Сяну і Стривігору, південно-західна частина Бойківщини належить Словаччині. На території сучасної Польщі бойки заселяли Ляський повіт і повіт Устрик Долішніх (тепер — Підкарпатське воєводство). Після депортацій у 40–50-х роках минулого сторіччя західні бойки (українська наука радянського періоду цілеспрямовано уподібнювала їх до лемків) розсіяні головним чином по західній і південній Україні, а також по всій північній Польщі.

Хто ж вони такі?
Бойки — найзагадковіше українське плем’я. Їхній родовід так глибоко загубився у віках, що історики, два сторіччя поспіль вишукуючи по анналах та карпатській землі, ніяк не можуть напевно розсудити: де їхнє коріння і чому вони так називаються. Навіть кордони розселення цього люду дотепер вважають відносними.
І. Вагилевич, а відтак Я. Головацький і П. Шафарик доводили, що назва бойків походить від етноніма «бої», яким нарікали кельтські племена, що жили в VІ ст. на теренах нинішніх Австрії, Чехії, Словаччини та півдня Німеччини, а в І ст. н. е. переселилися на Балкани.
Бойківський говір належить до карпатських говірок південно-західної групи українських діалектів. У ньому збереглося ще багато слів, властивих лише цьому регіонові, серед них й чимало архаїзмів. Одяг краян зберіг свою локальну специфіку, хоча має багато спільного з загальноукраїнським. Характерна ознака одягу — білі домоткані сорочки, спідниці, чоловічі штани, прикрашені вишивкою або вибійкою (жіночі спідниці — мальованки — на яких вибивали друком різні візерунки), сірі або брунатні безрукавки, оздоблені шнуровими петлями, темно-коричневі сіряки чи пишно оздоблені прямоспинні кожухи. Заміжні жінки накривали голову очіпком («чіпцем», а поверх нього пов’язували хустку). Волосся не заплітали, а закручували в клубок. Дівчата заплітали волосся у дві коси і накривали їх лише білою хусткою. Чоловіки носили солом’яні чи фетрові капелюхи, а взимку — баранячі шапки.
На невеликій території, яку заселяли бойки, збереглися чудові пам’ятники монументального будівництва — дерев’яні каплиці, дзвіниці, церкви.
Бойківська земля дала Україні чимало знаменитих людей. Іван Франко ніколи не цурався своєї бойківської крові і не гребував рідною говіркою. Що ж до Шевченка, то мало хто знає, що дівоче прізвище матері Тараса — Бойко. Уславлений у походах проти Москви й Туреччини гетьман Запорозького війська Петро Конашевич-Сагайдачний походить з села Кульчиці, що неподалік Самбора. З бойківських теренів походять провідники двох націоналістичних таборів — Степан Бандера і Андрій Мельник. Бойківщина дала таких світочів українства, як спочилий у Бозі глава УГКЦ митрополит Іван-Мирослав кардинал Любачівський, співзасновник «Руської трійці» Іван Вагилевич, президент Карпатської України Августин Волошин та багато інших.

Серце краю
Турківщина, один із найгарніших куточків українських Карпат, розкинулася в їхній північно-західній частині у верхів’ях річок Дністер, Стрий, Сян. Цей регіон є серцем бойківського краю. З проголошенням незалежності України Турка стала центром і організатором проведення І Всесвітніх бойківських фестин. Це величне дійство супроводжується неповторними сурмами трембіт та мелодіями троїстих музик, збирає велику кількість туристів і гостей з усього світу. Участь у цьогорічних заходах узяли майже десять тисяч представників української діаспори з Канади, США, Польщі, Великої Британії, Португалії, Іспанії, Італії, Білорусі, Росії.
Музично-пісенний та словесний дитячий фольклорний конкурси «Маленькі Бойкиня та Бойко», літературний фольклорно-етнографічний конкурс «Бойківський мій краю» імені М. Зубрицького, виставка образотворчого та бойківського ужиткового мистецтва, розширена науково-практична конференція, виставки «Експоцентру» та «Бойківський ярмарок», концерт хорових колективів на співочому полі у селі Явора, спортивні змагання, молебні в церквах Турки — ось далеко не повний перелік цьогорічних заходів.
Завітав на фестини й Президент України Віктор Ющенко разом з дружиною. Під час свого виступу глава держави висловив переконання, що фестиваль є не просто фольклорним заходом, він має національне значення. Кожна нація, яка дбає про завтрашній день, зазначив Віктор Ющенко, має берегти свої традиції. Він тепло привітав учасників фестин.
У рамках IV Всесвітніх бойківських фестин відбувся рок-фестиваль «Бойківська ватра», під час якого виступили гурти «Sмарагда» (Київ), «Русичі» (Білгород-Дністровський), «Горяни-Бойки» (Турка), «Говерла» (Дрогобич), «САД» (Київ), «Тінь Сонця» (Київ), «Файно» (Львів); танцювальна група «Резонанс» та ін.
Певен, усім присутнім запам’ятається гала-концерт Всесвітніх бойківських фестин, під час якого, зокрема, вдало виступив дует сестричок Надії та Наталії Павлишин. Юні солістки родом із Самбора, але нині живуть з батьками в Америці. До речі, недавно на студії в Нью-Йорку дівчатка записали альбом з українськими піснями під назвою «Дві сестрички». Посприяло приїзду дуету в Україну американське згромадження «Любов до культури та традицій», яке береже й популяризує національні духовні цінності за океаном.
Турка на кілька днів стала столицею бойків з усього світу.

Іван ДМИТРІВ, Львівська область
також у паперовій версії читайте:

• «ПЕРЛИНА ПОЛІССЯ»
• У ВИСТРИЦІ, В «ЛЮБАВІ»...

назад »»»