ДЕМОКРАТИЧНА УКРАЇНА БЕЗПЕКА
ОБПЕКЛИСЯ НА ФОСФОРІ, ДМУХАЮТЬ НА МЕЛАНЖ
Лише за 12 кілометрів від обласного центру Прикарпаття у лісі дислокується військова частина, яка займається зберіганням і охороною щонайменше 2300 тонн окислювача ракетного палива меланж. Цим «кондитерським» словом ракетники називають рідкий, гранатового кольору, окисник із неприємним запахом, котрий застосовують для певних видів ракетного пального. За хімічним складом меланж — концентрована азотна кислота з високим другим класом токсичності.

Резервуари з нержавіючої сталі встановлено наземно. Через обводнення кислотних меланжів їхня агресивність до засобів зберігання активізувалася, це призводить до плавного наскрізного ржавіння металу. В Ценжові у ці спекотні дні ємності з меланжем поливають водою, тому що всі налякані катастрофою з фосфорними цистернами на Львівщині.

Допоки грім не вдарить...
Жителі Івано-Франківська та навколишніх сіл знають те злощасне місце у Ценжові, де на військовому складі зберігаються тисячі тонн страшної отрути. Знають про це тутешня влада і військове начальство Західного оперативного командування, одначе вважають, що від цього — жодної шкоди. Мовляв, у 25 (ємності виготовлено переважно в часи СРСР) спеціальних великих резервуарах із нержавіючої сталі РНС-100 (товщина стінки — понад 12 мм), місткістю по 90 т кожен, меланж нікуди не витече, хоча одним із проблемних елементів кожної «діжки» є горловина.
Міністерством оборони цьогоріч виділено 180 тисяч гривень на ремонт і обстеження резервуарів, що знаходяться у спеціально виритих капонірах — ямах і нібито мають дренажну систему з фільтрацією, що ідеально працює.
Однак чимало спеціалістів б’ють на сполох і попереджають про гіпотетичну катастрофу. Кілька років тому експерти зробили маловтішний висновок: на кожному складі зі зберігання інгредієнтів рідкого ракетного пального зареєстровано понаднормативне забруднення довкілля, концентрація випарувань у сотні, тисячі разів перевищує гранично дозволені норми для населених пунктів, відтак випари меланжу несуть небезпеку мешканцям суміжних до військового об’єкта територій, особливо за непогоди. Приміром, у Ценжові, відповідно до карт ревізії за лімітами природного убування, випаровувалося і випадало на ґрунт до чотирьох тонн рідкого ракетного палива. Якщо зважити на хімічний склад пального (меланж марки АК-20К є концентрованою азотною кислотою з домішками інших, не менш ядучих хімікалій), то стає лячно від якоїсь позаштатної ситуації, бо навіть 0,005 міліграма на літр повітря цієї легколетючої гримучої суміші призводить до непоправних наслідків для людського організму. Перебування протягом кількох годин у меланжевому смозі спричинить неминучу смерть. Нагадаю, Ценжів із бункером (колишній командний пункт головного штабу військ країн-учасниць Варшавського договору) і складами ракетного палива розташований за 12 кілометрів від Івано-Франківська. У разі біди дужі прикарпатські вітри рознесуть отруйний меланж на десятки, сотні кілометрів. Калуські хімічні велетні ВАТ «Оріана» та ЗАТ «ЛУКОР», порівняно зі складом у Ценжові, за токсичністю й передбачуваною небезпекою вочевидь поступаються, а канонада під Мелітополем, фосфорна аварія на Львівщині, у зіставленні з уявлюваною катастрофою під Ценжевом, видається слабким феєрверком хлопавки китайського виробництва. Адже меланж здатний продукувати палахкі сполуки, скажімо, з деревиною, тоголітньою травою тощо.
У низьких концентраціях випари меланжу спричиняють сильний біль голови та недокрів’я. У високих концентраціях окиси азоту призводять до смерті. Звичайні протигази від цієї речовини не захистять. Єдиний засіб — костюм хімічного захисту з особливим протигазом.
Урядовці вважають, що нічого не може статися, адже, на переконання бравих генералів, які «прицільно» посилають ракети у житловий будинок під Броварами, у літак над Чорним морем, місця складування ракетного пального доблесної української армії, хімікалії не становлять практичної небезпеки для людей та довкілля. Так приблизно твердили й російські лампасники, аж поки кілька років тому не трапилась біда в Новосибірській області. Довелось спішно евакуювати велике місто.
У Ценжові пориваються спекатися цього «тягаря», позаяк мешканці довколишніх сіл та Івано-Франківська не хочуть мати поблизу небезпечні для життя і здоров’я речовини. Мешканцям Прикарпаття недовго лишилось терпіти сусідство з цими складами. Відповідно до планів оборонного відомства, через два-три роки склад у Ценжові буде розформовано, а меланж скерують на утилізацію, для чого створено українсько-польський консорціум. Два роки тому керівництво України звернулося до ОБСЄ й НАТО з проханням посприяти у вирішенні проблеми утилізації ракетного палива, що залишилося у спадок від мілітаризованого до зубів СРСР. Роботи з випробування методів екологічно безпечної утилізації профінансував Європейський Союз.
До слова, держави пострадянського простору успішно утилізували надлишок меланжу за сприяння західних держав. Україна дотепер чомусь не била на сполох і не просила технічної й фінансової допомоги. Не дай, Боже, аби не довелось випрошувати гуманітарну, коли меланж роз’їсть цистерни та накоїть біди не лише на Прикарпатті, а й в інших регіонах, де ще є (були?) величезні запаси ракетного пального,— у селах Калинівка Вінницької, Любашівка Одеської, Баловне Миколаївської, Шевченкове Харківської областей, містах Біла Церква Київської, Радехів Львівської областей, а ще біля Солоного озера в АР Крим.
Подяка Польщі, котра передала Україні установку з переробки меланжу в мінеральні добрива. Роботу цієї установки, що безпечно перетворює за добу чотири тонни палива в сировину для виготовлення азотно-кальцієвих добрив, перевірив командуючий Західним оперативним командуванням сухопутних військ України генерал-лейтенант Михайло Куцин і зостався задоволеним. Проте чи будуть вдоволені люди, споживаючи у майбутньому городину, вирощену з допомогою переробленого на міндобрива меланжу?

Військові наслідили добряче
Так, військові частини, якими було «нашпиговане» Прикарпаття, добряче наслідили. Громадський радник голови Івано-Франківської облдержадміністрації з питань екології Володимир Красноштанов днями ошелешив місцеві ЗМІ: «Як еколог я спостерігаю за змінами клімату і стверджую, що нинішня спека — не остання. В майбутньому таке спекотне літо повторюватиметься. Коли на військових складах у Ценжові зміниться персонал, прийдуть інші люди, і про трагедію на Львівщині забудуть, чи будуть тоді вживати таких запобіжних заходів, як тепер? Меланж потрібно терміново утилізувати, інакше може статися трагедія не менша, ніж на Львівщині. Коли станеться викид меланжу, якась його частина повернеться кислотним дощем, інша піде в землю, отруюючи криниці».
На думку еколога, військові склади у Ценжові — не єдиний небезпечний об’єкт на Прикарпатті, пов’язаний з військовою діяльністю. У намулах потічка неподалік Лисецького полігону львівські геологи виявили фосфор, що входить до складу вибухівки. Під час випробувань на полігоні він накопичувався у ґрунтах, вимивався і затримувався у намулах. Чи знають місцеві селяни, городи яких впритул підійшли до полігону, який уміст фосфору в їхній землі?
У Чорному лісі, де був полігон хімбату, що дислокувався у Вістовій, стверджує Володимир Красноштанов, було так зване навчальне поле, на якому для тренувань з дегазації застосовувалися такі речовини, як дихлоретан — сильний окислювач, що містить багато хлору. Тепер гриби, зібрані у тому лісі, різко пахнуть відбілювачем білизни. А в лісах коли-не-коли трапляються облисілі кабани. Щоб позбутися паразитів, вони качаються там у ковбанятах. Через високий вміст хлору в ґрунтах вепри знищили паразитів разом із шерстю.
І нарешті — Делятин, поблизу якого у видовбані в горах тунелі (за часів СРСР там були пускові шахти для ядерних ракет) нещодавно звезли боєприпаси зі Львівщини, де вони зберігалися на складах неподалік газопроводу. Люди скрізь однакові, й цей фактор, який призвів до вибухів у Новобогданівці, може спричинити вибух будь-де, навіть у підземних сховищах військової частини біля Делятина. У разі детонації, розмірковує Володимир Красноштанов, вибух не піде вгору, не погаситься в атмосфері, а може викликати землетрус, у зоні якого опиниться навіть сусідня Надвірна з нафтопереробним підприємством. Поблизу того ж Делятина є сховище ізотопних джерел — бетонний колодязь, біля якого фіксується високий радіоактивний фон. Зараз він повністю залитий бетоном і нагадує пиріжок із родзинками, де замість тіста — бетон, а родзинки — ізотопні джерела. Вага цього моноліту 120 тонн, вивезти його неможливо.
«Військові, яких я поважаю за їхню діяльність, іноді не передбачають наслідків»,— резюмує еколог.
Ніхто не застрахований від будь-якої техногенної катастрофи. Відтак оборонному відомству, місцевій владі треба ставитися до цього з більшою пересторогою, а МНС — забезпечити відповідний вишкіл і захист населення територій, суміжних до військових об’єктів. Журналісти не навіюють страх і паніку, а акцентують увагу на ймовірній загрозі, яку нині ще можна застерегти, аби не розплачуватись надто дорогою ціною.

Іван ДМИТРІВ, Івано-Франківська область
також у паперовій версії читайте:

• ШТОРМ БЕЗ ПОПЕРЕДЖЕННЯ

назад »»»