ДЕМОКРАТИЧНА УКРАЇНА ЕКОЛОГІЯ
ПРУДКА І НЕНАГЛЯДНА
Мандруючи скелястими масивами Яремчанського відділення Карпатського національного природного парку (КНПП), я зустрівся з місцевими лісівниками. Вечоріло. Поряд шуміла гірська бурхлива річка Прут. Ідучи вздовж неї мальовничим берегом, запримітили як на тихому її плесі то виринав, то занурювався у воду звір понад півметра завдовжки. Не відразу розпізнали тварину й мої нові знайомі. Намилувавшись вибриками водяного звірка, лісівники зрозуміли, що це видра річкова.

Диво-тварина, що не кажіть, переконували мене. Яка прудка і ненаглядна. То вже потім дізнався від заступника директора національного парку, кандидата біологічних наук Олександра Киселюка, що водиться видра в річках Прут та Чорний Черемош, а також у притоках головної водної артерії парку — Кам’янці, Жонці, Чорногірчику та Багрівці.
За інформацією лісової охорони КНПП, на території парку нараховується близько 20 особин видри річкової. Та, котру вдалося побачити, чудово плавала і пірнала. Тулуб видовжений, ноги короткі. Забарвлення темно-коричневе, шерсть досить блискуча, а в нижній частині тіло — сірувато-коричневого кольору. Зазвичай спосіб життя — нічний. На суші пересувається незграбно, вигинаючи спину горбом і майже волочачи хвіст по землі.
— Улюблене місце поселення — куточки Прута, де велика кількість заводей, порослих чагарником, захаращених підмитими деревами та крутими берегами,— уточнює Олександр Киселюк. — Крім тимчасових сховищ у вигляді заглибин під берегом, хмизом чи між камінням, видри риють постійну нору. Вхід до неї — простої гніздової камери — нижчий за рівень води.
Поцікавився поведінкою видри річкової в наукового співробітника Українського НДІ гірського лісівництва, доцента Романа Яцика.
— Вона,— відповів науковець,— рухлива, особливо коли кочує, шукає нових водойм та робить сухопутні переходи. Використовує льодові порожнини на річках і веде затаєне життя. Взимку тримається на річках місць, що не замерзають, улітку — біля плеса. Живиться переважно рибою, поїдає також раків, жаб, молюсків, мишовидних гризунів, водяних полівок. Здобич улітку виносить на берег, взимку — на лід. У пошуку їжі може здійснювати переходи на 15–20-кілометрові відстані до інших водойм. Статевозрілою стає у 2–3-річному віці. Самка після 3-місячної вагітності народжує 2–3 малят.
Лісівники зазначають: факторами, що лімітують її розмноження, дедалі частіше стають скорочення кормової бази (рибних запасів), погіршення екологічних умов (обміління річок, забруднення їх відходами промисловості, трелювання деревини), браконьєрство. Оберігається як компонент екосистем парку, оскільки занесена до Червоної книги України.
Заглиблюючись далі в лісові угіддя, потрапляємо до рекреаційних об’єктів: водоспадів «Пробій» на річці Прут та «Дівочі сльози» на річці Жонка. Цікавим об’єктом тут є вольєрне господарство на площі 5,7 га. Його мешканцями є п’ять особин оленя благородного, три дикі свині.
Несподівано ми сполошили прудкого звірка, який виринув мало не з-під наших ніг. Будова тіла конусоподібна, кремезний ззаду, має звужений до переду тулуб. Ноги короткі, міцні. Верх тіла вкритий сріблясто-сірою рідкою довгою щетиною. Ноги чорні. Від рильця, вздовж вузької і витягнутої голови тягнуться дві довгі чорні смуги, розширюючись на карку. Морда біла, але з темною широкою смугою. Кінці вух білі, хвіст білуватий.
Зрозуміли, що це борсук. Науковці розповіли, що трапляється він спорадично на всій території Карпатського національного природного парку, де їх налічується 25 особин. Зазвичай веде нічний спосіб життя. Риє складні нори з кількома виходами, коридорами і камерами на глибині 2–3 метрів. Нору вистеляє сухим листям, тримає в чистоті. А перебуває в ній під час зимового сну. Уночі жирує, вдень у норі відпочиває. Але під час відлиги у кліматичних умовах Карпат інколи на деякий час виходить з нори. Чим живиться щетинна тваринка? Кажуть, що і рослинною, і тваринною їжею. Корм борсука — це різні корінці рослин, плоди, ягоди, букові горішки, жолуді, гриби, жуки, слимаки, черв’яки, жаби, ящірки, мишовидні гризуни, птахи і їхні яйця тощо.
Для території Національного парку, площа якої нині дорівнює 50,3 тисячі гектарів, 25 особин борсука явно замало. Зменшення їхньої кількості пов’язане з діяльністю людини. Природоохоронці вважають, що аби збільшити популяцію борсука, потрібно покласти край браконьєрству, надати статус особливо цінних територіям парку, де трапляються тварини цього виду.

Микола ПИТЛЮК, Івано-Франківська область
також у паперовій версії читайте:

• ХЛОРУВАННЯ ВОДИ — ЛИХО ДЛЯ ЗДОРОВ'Я
• КОМП'ЮТЕР З... БАМБУКА
• КОЛИ БЕЗ РОСЛИНИ НЕ ОБІЙТИСЯ...
• ЕЛЕКТРИКА ЗА «ЗЕЛЕНИМ» ТАРИФОМ
• ФОРПОСТИ КЛІМАТИЧНИХ ЗМІН

назад »»»