ДЕМОКРАТИЧНА УКРАЇНА УКРАЇНА І СВІТ
ХТО ВИ, ПАНЕ БРАУН?
«Ким він все-таки є, цей Гордон Браун»? — запитує «Таймс». Шотландець, на думку цієї впливової англійської газети, має одну ваду. Про нього відомо, хто він, але не відомо, якими насправді є його погляди. Ставлення Брауна до спадщини Блера є найбільшим «ребусом» британської політики в нинішньому сезоні.

Гордон Браун залишається загадкою і для вашингтонських стратегів. Перша зустріч Брауна і Буша відбулась у квітні 2007 року. «Гордон — в порядку»,— сказав тоді американський президент, але так само він говорив і про Володимира Путіна. Оглядачі вважають, що саме Браун тримає в руках цвях до труни з написом «Президентство Джорджа Буша». Ним може стати обіцяне «виправлення іракських помилок», що означатиме виведення 7500 британських солдатів з берегів Євфрату. Може, але не мусить, бо, власне, такими є погляди Гордона Брауна-ліберала, схильного до консерватизму. Зрозуміло тільки, що він не буде, як Блер, «пуделем Буша».

Усе, крім харизми
У роки навчання Браун грав у регбі. Унаслідок зіткнення з іншим гравцем у нього була пошкоджена сітківка лівого ока, а потім і правого, через що він мало не втратив зір. Відтоді, усвідомлюючи свою ваду, Браун особистісними рисами намагався компенсувати брак харизми.
Його батько, лейбористський парламентар, прищепив йому «ліві» погляди. При цьому молодий Гордон не виявляв зацікавленості ідеями Маркса й Леніна. У віці 11 років він видавав газету «The Gazzete», яку продавав по три пенси. У 1963-му «The Gazzete» надрукувала ексклюзивне інтерв'ю з американським астронавтом Джоном Гленном. Через кілька місяців 12-річний Гордон написав у редакційній статті, що консервативний уряд Гарольда Макміллана незабаром впаде, а замінить його Гарольд Вільсон або Едвард Хіт. Роком пізніше Вільсон став прем'єром, а Хіт — лідером консерваторів...

Третього шляху немає
У 1994 році, коли точилася боротьба за лідерство в Лейбористській партії, Браун мав вагомі шанси на перемогу: цілком відданий політиці, він був досвідченішим за Блера. Тоді переміг симпатичніший Блер, і в лондонському ресторані «Граніта» обидва політики уклали угоду: Блер залишається на дві каденції прем'єром, а потім поступається посадою Браунові, який до того часу буде міністром фінансів.
Незважаючи на те, що Гордон Браун роками стояв за плечима Блера, погляди обох політиків у багатьох питаннях були відмінними. Браун заперечував проти запровадження євро і компромісу щодо внеску Великої Британії до бюджету ЄС. Дружбу підірвало кандитування Блера на третю каденцію.
Як кажуть британці, Браун не взує черевиків Блера. «Він не буде такою «медійною» особою, як Блер, радше зосередиться на закулісній праці. Питання тільки в тому, яким має бути британський лідер»,— сказав один із друзів нового прем'єра. І зміни вже відбуваються. Через кілька годин після того, як Блер оголосив, що 27 червня йде у відставку, на Інтернет-сторінці Лейбористської партії зник напис «Нова Партія праці». Ніби косметична зміна, але вона багато про що свідчить, бо означає кінець ери Блера і його «третього шляху».
У зв'язку з цим мало не найважливішим питанням, на яке мусить відповісти Браун, виявилось питання про те, що він підтримує більше — вільний ринок чи соціальну державу. Блер посунув Партію праці далеко вправо відносно традиційного для лейбористів пріоритету — захисту бідних і повсякчас підкреслював цю зміну, вживаючи назву «Нові лейбористи». Підтримка урядом Блера вільного ринку з багатьох причин була мудрим та ефективним рішенням. Британська економіка розвивалась стабільніше і швидше, ніж за попередні покоління. Збільшення внаслідок економічного зростання доходів від податків дало урядові змогу фінансувати освіту й державну службу охорони здоров'я.
Однак вільний ринок негативно позначився на суспільній сфері. По-перше, збільшилась соціальна нерівність: чисельність населення з доходами, нижчими від рівня бідності, зросла з 13%, коли Блер прийшов до влади, до 20% в нинішній час. Ще гіршим є становище етнічних меншостей. Крім того, незважаючи на зусилля уряду, збільшилась кількість дітей, які живуть у злиднях. Одночасно зросли доходи багачів, внаслідок цього піднялись ціни на ринку нерухомості. Громадськість незадоволена тим, що багаті багатіють, тому що платять невеликі податки.

Перші іспити нового прем'єра
Попри те що Гордон Браун виховувався на працях консервативних мислителів, він не відомий американським неоконсерваторам. Наприкінці президентства Джорджа Буша ця обізнаність перетворюється на страх. Як зауважив Джеймс Форсайт на сторінках тижневика «Спектейтор», контакти Брауна з представниками адміністрації Буша були дуже обмеженими, навіть мізерними. «Якщо визнати, що невдала зустріч Брауна з Кондолізою Райс є знаковою, то можна сказати, що ці відносини просто фатальні»,— зазначає Форсайт.
Кілька тижнів тому британська преса сповістила, що протягом перших ста днів урядування прем'єр-міністр має намір оприлюднити план виведення британців з Іраку і що про це адміністрацію Буша нібито вже поінформовано. І хоча Браун та Блер заперечили ці повідомлення, у Вашингтоні почали остерігатись нового прем'єра. Особливо після того, як ознайомилися з недавно виданою книгою «Courage: Eight Portraits», у якій Браун захоплюється відвагою Роберта Кеннеді, котрий розірвав відносини з президентом Ліндоном Джонсоном. У Вашингтоні ці слова розцінили як бажання змінити політику на Близькому Сході. «Антивоєнна американська «лівиця» тільки й чекає на Брауна. Якщо він виведе військових з Іраку, у Буша виникнуть додаткові проблеми»,— запевняє експерт Найл Гардинер.
Гордонові Брауну подобається самому ухвалювати рішення і без жодних вагань їх утілювати. Так стверджує більшість його працівників. Один з них, міністр фінансів Тернбол, навіть звинуватив Брауна в «сталінській безпощадності». «Він нікого не слухає»,— нарікає посадовець. З іншого боку, Брауна характеризують як людину, віддану родині, і надійного керівника. За кілька тижнів Браун вирушить з першим офіційним візитом до Вашингтона. І там ця «приємна і безпечна людина» може виявитись грізною і непередбачуваною.

Данило ДАНИЛЕНКО
також у паперовій версії читайте:

• ТУРЕЧЧИНА: МІЖ ПАРЛАМЕНТАРИЗМОМ ТА ІСЛАМІЗМОМ
• КИТАЙ НАЗДОГАНЯЄ

назад »»»