ДЕМОКРАТИЧНА УКРАЇНА КУЛЬТУРА
ІЗ ГЛИБИНИ
Коло образотворчих проектів Фонду сприяння розвитку мистецтв є надзвичайно широким. У затишній галереї на вулиці Фролівській, 1/6, яка добре відома киянам, щиро залюбленим у прекрасне, експонуються найкращі зразки вітчизняних і зарубіжних творів. Нині за підтримки Посольства Королівства Нідерланди в Україні тут розгорнуто виставку «De profundis». На ній презентовано двох цікавих авторів — Рене Ван Кемпена та Жозеван Туберген із Амстердама.

Безумовно, талант цих майстрів виплеканий у місті-музеї, де кожна вулиця дихає спогадами про великих художників, таких як Вінсент Ван Гог або Рембрандт. Мистецькі традиції минулого тривають, значно трансформуючись. Рене Ван Кемпен і Жозеван Туберген намагаються всіляко розвивати новітні художні технології, проте вони не просто експериментують з матеріалом і техніками, а надають творчості вдумливого, гуманістичного й глибокого філософського спрямування. Назва виставки — «De profundis», що в перекладі з латини означає «з глибини». Справді, обидва автори цікавляться питаннями внутрішньої сутності людей: приміром, чому вони воюють, чому існує фашизм і багато інших жахливих речей.
Жозеван Туберген чимало мандрує світом, накопичуючи враження. Її цікавить, як живуть люди. В Україні вона не вперше. Коли повертається додому, на підставі зроблених за кордоном світлин створює малюнки, графічні аркуші, картини та інсталяції, проектуючи реальність на папір, полотно чи об’єкт. Як на мене, це нагадує таку собі драматичну гру з використанням візуальних образів людської мови, а настінні написи й інші умовні знаки у виконанні Жозеван цілком могли б асоціюватися з театральними декораціями (серії «Оголошення», «Розчарування в красі», «Світогляд», «Характер»).
— У своїх образотворчих композиціях використовую зображення будівель та деяких архітектурних деталей, ужиткових речей, що передаються від покоління до покоління. У результаті виходять комбінації з мовними посланнями з минулого до нас, нинішніх. Я надаю предметам нового життя й за їхньої допомоги створюю нові історії. У такий спосіб намагаюсь знайти відповіді на одвічні питання буття,— говорить Жозеван Туберген.
Роботи Рене Ван Кемпена — це передовсім філософське сприйняття світу. Його непокоїть те, що людська діяльність нерідко призводить до деструктивних наслідків. У світі, де домінує Інтернет й телебачення, ніби немає потреби в живому спілкуванні, адже все можна побачити в трансляції. Тож опираючись цьому поширеному стереотипові, митець фіксує події, фотографуючи екранні зображення та роблячи знімки на вулиці, а далі трансформує їх за допомогою комп’ютерної графіки, ручного друку, живопису чи малювання. У складних композиціях (серії «Аналізи», «Без назви», «Вуличне життя», «Образ») художник дає власний коментар до життя сучасного суспільства.
— Одне із центральних полотен моєї експозиції,— зазначає пан Кемпен,— «Прапор», що присвячене трагічній загибелі мого колеги, Тео Ван Гога. Кілька років тому відомий голландський дизайнер був брутально вбитий, і це мене вразило. Злочинові передував детальний телевізійний репортаж, і ніщо не віщувало трагедії. Зображення Тео цілий вечір жили на телеекрані, а в той самий час жахлива реальність наповнювала кімнату, породжуючи відчайдушний протест проти несправедливості.
Отже, цей вернісаж — своєрідне дослідження справжнього змісту зображень, які можна побачити на поверхні чи то екрана, чи то стіни. Рене Ван Кемпен і Жозеван Туберген укотре намагаються довести, що людська сутність завжди набагато глибша, ніж це видається.

Юлія ОМЕЛЬЧУК.
також у паперовій версії читайте:

• СВІТЛО ДАЛЕКОЇ ЗІРКИ
• МОЛОДО — ЗРІЛО

назад »»»