ДЕМОКРАТИЧНА УКРАЇНА ТОЧКА ЗОРУ
«МИ УСІ НАЛЕЖИМО ДО ЄВРОПИ...»

Пропонуємо ексклюзивне інтерв’ю з новообраним скарбником ОБСЄ, депутатом німецького бундестагу паном Гансом Райделем.
— Пане Райдель, як Ви підсумуєте роботу в Києві ХVІ щорічної сесії парламентської асамблеї Організації з питань безпеки та співробітництва у Європі?

— Із задоволенням я побуваю ще раз у столиці України. Стосовно підсумків, то можу зазначити, що комітети працювали сумлінно. Гадаю, що ОБСЄ як форум, можливість дискусій, народження ідей виконала свою місію. Ми обговорили основні питання щодо розвитку демократії, вільних виборів, прав людини, економічного зростання та миру в світі.

— Які, на Вашу думку, перспективи вступу України до ЄС?
— У принципі, всі ми належимо до Європи. Незважаючи на чимало спільних рис, кожна країна має самобутню культуру, свої економічні перспективи, розвиваючись завдяки певним традиціям, на основі економічних параметрів і можливостей. Існують певні встановлені норми, і країни, які дотримуються їх, повинні мати змогу приєднатись до культурної, економічної, правової спільноти та спільноти безпеки Європейського Союзу. Країни, що знаходяться в Європі й виявляють бажання стати членом євроспільноти, запрошуються до виконання цих стандартів. Лише тоді, коли вимоги щодо стандартів певною мірою виконані, тоді йтиметься про те, чи можна стати членом ЄС.
Україна — це держава молодої демократії. Ситуація у вашій країні така, що люди відчувають — без демократичних організацій та інституцій не можна жити добре. У вас незабаром нові вибори. Ми сподіваємось, що демократія зміцніє, а парламент зможе відігравати важливу роль, що кожен депутат вільно обиратиметься і матиме змогу обстоювати власну точку зору, що свобода преси матиме найвищий вияв, а громадяни матимуть рівні права. Я вірю у те, що, як зауважив Президент України у своєму зверненні до ОБСЄ, ваша країна — на правильному шляху і цей шлях — до Європейського Союзу. Я тут утретє. Порівняно з попередніми візитами, можу зазначити, що поступово зростає добробут українських громадян, а це вкрай важливо. Якщо так надалі триватиме, то є передумови для того, аби Україна вирішила питання, чи зможе вона стати членом ЄС? Це передбачає також те, чи вона сама цього хоче. Бо ніхто не змушуватиме країну рухатись саме тим шляхом, коли вона цього не бажає.

— Ви говорили про те, що поліпшилось життя у Києві, але далі від столиці воно значно відрізняється, зокрема, в регіонах України...
— Так, звичайно. Це означає, що така велика країна має сама віднайти власний шлях внутрішнього розвитку. Є різні зони розвитку, деякі з них більш розвинені, інші — менше. Завдання органів місцевого самоврядування і політичних структур — дбати про те, аби були рівноцінні відносини у державі (загалом) й регіонах зокрема. Для цього потрібні програми для розвитку передовсім сільської місцевості, аби створити на місцях інфраструктуру міста. Потрібно також попередити відплив сільського населення до міст. Це потребує певного часу.
Якщо візьмемо до уваги ситуацію, скажімо, у Німеччині після Другої світової війни (це було 50 років тому), то щоб мати цей рівень життя, який ми називаємо збалансованим, знадобилося кілька поколінь. Ми ще не завершили цього процесу. Тому я б наголосив: люди, будьте розсудливими. Потрібно трохи терпіння і сумлінної праці.
Я був понад 20 років мером міста Еттінген доти, доки не прийшов у парламент. Зі свого досвіду скажу — потрібно говорити з людьми. Чим більше люди будуть переконані у тому, що варто у цій країні жити і працювати для неї (отже, для себе), тим більше влада за умови якісної роботи матиме підтримку і люди будуть задоволеними. У кожному суспільстві є різні структури: одні діють швидше, інші мають кращі шанси, які вони використовують.
Завдання влади полягає в тому, щоб дбати про рівні права, аби не було різних прав для різних класів. Щоб кожна людина мала рівне право, отримала рівні шанси й відповідала за те, як вона ці шанси використовує. Кажуть, з нічого не буває нічого. Важливо, щоб були правові межі, функціонувала правова система, якнайменше було корупції. Головне, щоб перед судом усі були рівними. Якщо громадянин бачить, що так і є, тоді він у своїй державі почувається комфортно. Коли цього немає, зростає незадоволення в суспільстві, відбуваються постійні зміни й можливий відхід до диктатури.

— Ви згадали Німеччину після Другої світової війни. Саме тоді виникло чимало партій. Подібна ситуація спостерігалась в Україні ще кілька років тому. Як розцінюєте парламентське і партійне життя у нас?
— Важливими є вільні та чесні вибори. Кожна людина повинна мати змогу вільно висловлювати свою думку за допомогою телебачення, радіо, преси. Кожна людина може заснувати свою партію. Якщо їй це вдасться, вона впорається, то обов’язково у неї будуть прихильники. Коли ні, то зникне з політичного поля. Так само в Німеччині, як ви помітили, після війни було багато партій. Та якщо уважніше придивитись, то і зараз у нас є чимало їх. Лише кілька з них є значущими. Подібна ситуація спостерігається і в Україні. Це процес, який триває. Слід зважати на те, що небагато часу минуло відтоді, коли на теренах України ще існував Радянський Союз з єдиною Компартією.

— Ми досі відчуваємо наслідки його системи...
— У Німеччині теж є партії, які називались колись комуністичними. Це припустимо в демократичній країні. Виборці самі визначають, чи це є добре, чи ні, тоді вони їх обирають. Партії демократичного спрямування мають докладати неабияких зусиль, щоб бути кращими. Наступні повинні бути ліпшими від попередніх, бо інакше виборці питатимуть: що змінилося? Якщо нічого, то навіщо обирати нових, коли вони такі ж нерезультативні, як і попередні?

— Від цього явища — пострадянського синдрому — Україна дотепер частково потерпає. Хоча має й інший позитив — особливе геополітичне становище, бо розташована в центрі Європи. Це, безперечно, сприяє її розвитку як незалежної держави.
— Геополітичне становище України збільшує її шанси, бо коли перебуваєш у центрі, маєш багато сусідів. Можна зазирнути за паркан і побачити, як живуть інші. Тому не повторюватимеш їх помилок, а прагнутимеш запозичити найкраще. Конфуцій твердив: «Хто припускається помилки і не виправляє її, той помиляється ще раз». Це — повчальна теза.
Україна може багато чого навчитись із власної історії та культури, що має давні традиції. Ми маємо також фантастичні природні багатства, добрі ґрунти. Цим можна непогано розпорядитися. Сільське господарство в Україні є, безперечно, важливою темою. У державі є чимало корисних копалин, яким теж варто уміло розпорядитись. Тож можна виготовляти якісну продукцію на продаж, а з прибутків надалі форсувати розвиток країни. Це означає, що, у свою чергу, потрібно приділити неабияку увагу освітній та, зокрема, університетській структурі, бо освіта є нині ключем для всього. А до освіти також належить вивчення мов, бо у глобалізованому світі потрібно орієнтуватися і вміти порозумітися. Я закликаю молодих людей вивчати якнайбільше мов. Це може бути англійська, російська, французька, головне — можливість порозумітися. Бо це справді важливо. У цьому Україна повинна мати хороші перспективи. Цього я бажаю молоді як в Україні, так і в Німеччині. Якщо немає зацікавлення, то залишаєшся далеко позаду. Щоб успішно просуватись далі, потрібно працювати.

— Деякі партії висувають наразі дещо інші гасла, ніж на початку свого заснування. Це стосується найперше євроатлантичної інтеграції України. Що Ви думаєте з цього приводу?
— Це можна зрозуміти. Якщо держава залишається наодинці зі своїми проблемами, то вона потребує партнерів. Її погляди будуть спрямовані за кордон, де можна знайти добрих сусідів.
Які можливості має Україна? Серед іншого — це співпраця з Європейським Союзом, який є, безперечно, успішною моделлю. Є й інші сусіди поруч. Тож Україна, як і кожна інша держава, мусить вирішувати, де вона може знайти собі партнерів, або, якщо вона є достатньо сильною, розв’язувати проблеми самотужки, або розвивати партнерство лише з певними країнами. Проте хороших партнерів зазвичай багато не буває. Якщо вибір спинити на ЄС, то потрібно прямувати саме до таких стандартів, аби стати членом Євросоюзу. Тоді виникає питання: якої безпеки потребує держава? Адже безпека — це заслін, за яким може з’явитись економічна незалежність. Лише за економічного успіху можна вирішити соціальні питання (здоров’я, страхування, пенсії тощо).
Кожна людина повинна мати на це право, так само, як мати змогу розвиватись згідно з її здібностями. У цьому мають бути шанси однаковими, але як їх використати? Це потрібно вирішувати кожному. В цьому полягає індивідуальна свобода, що продукує динаміку — раптом з’являться нові ідеї, нові підприємства. Все це потребує безпеки. Всередині країни — це поліція, котра належно працює, не є корумпованою і забезпечує спокій та порядок. Зовнішню безпеку країни гарантує армія. Одначе треба враховувати, що нині армія однієї країни не може забезпечувати зовнішній спокій. Тому ваш президент і влада прагнуть приєднатися до НАТО.
Це довгий шлях і довгострокова перспектива, адже потрібно враховувати ситуацію в інших сусідніх країнах, приміром, у Росії, яка має певні застереження з цього приводу. СРСР більше не існує, але Росія була визначальною у радянській системі з усіма її негативами. Це позначилось на інших країнах й своєму народові. Потрібно це мати на увазі. Росіяни перебувають у такій самій фазі трансформації, як й інші народи колишнього СРСР.
Отож комунізм, як форма економіки, як планове господарство виявився далеко не найкращою ідеєю. Інакше він би ще й досі існував. Уже ніде не трапляється економічна форма комунізму — планове господарство, крім Куби та Північної Кореї, де люди живуть надто погано.

— Скажіть, будь ласка, чого можуть навчитись європейці в українців. Який позитивний досвід має Україна?
— Багато чого позитивного можна навчитись у культури України, бо вона є дуже древньою. Можна навчитись того, як народ, попри важкі умови, виявляє бажання і волю йти вперед. Тому чимало людей, зокрема європейців, котрі багато чого досягли і вважають себе «ситими», можуть навчитись в українців, в держави загалом, як діяти в скрутних умовах. Незважаючи на труднощі, українці хочуть жити в демократичній державі та розбудовувати її завдяки співпраці та взаємообміну.

— Пане Райдель, Ви багато чого досягли в житті й маєте певний життєвий досвід. У чому полягає успіх Вашої діяльності?
— Не можна ніколи спинятися. Є така приказка: «Не переставай починати, не починай завершувати». Це й становить основу мого життя.

— Що побажаєте Україні та її громадянам?
— Бажаю українцям на шляху до демократії отримати належну правову систему, виборче право для вільних, таємних і чесних виборів. А затим добру владу, яка зможе подолати проблеми і надасть громадянам добрі шанси для хорошого життя.
Усі громадяни мають зрозуміти, що вони мусять самі собі допомогти, а сусіди, зокрема ЄС, надають допомогу для самодопомоги українцям. Усім нам бажаю тішитись з того, що маємо мир, а це — вельми важливо.

Розмовляла Маріанна КАВКА
також у паперовій версії читайте:

• ПІД КРОНОЮ «КРОНИ»
• БЮДЖЕТНУ ПОЛІТИКУ ДОЦІЛЬНО ПЕРЕОРІЄНТУВАТИ

назад »»»