ДЕМОКРАТИЧНА УКРАЇНА УКРАЇНА І СВІТ
«ЗАМОРОЖЕНІ» КОНФЛІКТИ
Київська сесія Парламентської асамблеї Організації з безпеки та співпраці в Європі (ОБСЄ) підтвердила актуальність головного завдання зазначеної структури, яке полягає в залагодженні задавнених конфліктів. До лексикону міжнародної політики вони увійшли під назвою «заморожених». Припинення активних бойових дій стало символом досягнення статус-кво, коли досягнуто певного балансу інтересів безпосередніх учасників протистояння та їхніх прихильників. Тобто ні так звані сепаратисти, ні країни, від яких вони збираються відокремитися, не мають реальних ресурсів, аби змінити ситуацію на свою користь.

Яскравим прикладом такого стану речей вісім років тому стала проблема визнання незалежності Косова. Однак утримання «сил стабілізації» в цьому регіоні виявилося надто дорогим. Тому з ініціативи Організації Об'єднаних Націй до краю була відправлена спеціальна місія на чолі з фінським дипломатом Марті Ахтісаарі. Навесні поточного року вона запропонувала 120-денний перехідний період, який треба використати для підготовки до надання анклаву незалежності під протекторатом Європейського Союзу. Однак цю пропозицію різко негативно сприйняли сербські націоналістичні кола, які знайшли підтримку в Кремлі.
За таких обставин виходу з косовського глухого дипломатичного кута поки що не видно. Правда, серби після нещодавніх переговорів президентів Буша та Путіна погодилися повернутися до обговорення цієї проблеми, але тільки за умови, що результат не буде наперед визначений. Це означає, що жодних компромісних пропозицій на столі переговорів немає.
Україна тим часом визначилася зі своєю офіційною позицією, заявивши про готовність визнати незалежність Косова, якщо за це проголосує Рада Безпеки ООН. За нинішніх умов уявити собі це досить важко. Росія та Китай не бажають створювати прецедент міжнародного визнання незалежності бунтівної провінції.
Косовська проблема стає детонатором для «заморожених» конфліктів на пострадянському просторі. Минулого тижня представник Європейського Союзу на Південному Кавказі відвідав Абхазію та Південну Осетію, де почув, що ЄС має відмовитися від політики подвійних стандартів та визнати народне волевиявлення, яке вкотре легітимізувало незалежність республік. Проти цього рішуче заперечує Грузія, яка домоглася створення миротворчого підрозділу ГУАМ, котрий, за планами Тбілісі, має замінити російських миротворців в Абхазії та Південній Осетії. Цілком імовірно також, що Росія та Молдова домовляться про відновлення федеративної єдності Кишинева та Тирасполя, якщо в Придністров'ї залишиться російський військовий контингент, принаймні на час врегулювання суперечок Росії та НАТО з приводу ратифікації зміненого Договору про звичайні види збройних сил у Європі.
Українська дипломатія планує до кінця 2007 року проведення в Києві спеціальної міжнародної конференції з питань залагодження «заморожених» конфліктів. Утім, сподіватися на позитивний прорив, досягнутий завдяки дипломатичним зусиллям, марно. Наприклад, «яблуко розбрату» між Вірменією та Азербайджаном — Нагірний Карабах є типовим випадком не врегулювання, а стримування очікувань сторін щодо вирішення зазначеної територіальної проблеми. Азербайджанська сторона, граючи енергетичними м'язами, заявляє про свою готовність відновити війну. Маючи військовий бюджет більший за державний бюджет Вірменії, Баку не схильний до компромісів. Вірменська сторона, отримавши формальні міжнародні гарантії того, що війна не почнеться знову, хоча й зацікавлена в збереженні статус-кво, також не поспішає з пошуками взаємоприйнятних рішень. За цих умов, мабуть, за винятком косовської ситуації, «анестезія» територіальних суперечок лишається єдиною альтернативою хірургічному втручанню. Поганий мир кращий за добру війну.
також у паперовій версії читайте:

• АЛЬ-КАЇДА КИДАЄ ВИКЛИК
• ЕНЕРГЕТИЧНА КОНКУРЕНЦІЯ

назад »»»