ДЕМОКРАТИЧНА УКРАЇНА КУЛЬТУРА
ДЕБЮТИ, СПОДІВАННЯ, НАГОРОДИ ОДНІЄЇ НОЧІ
Уже водинадцяте під зоряним київським небом на Андріївському узвозі відбувся кіновідеофестиваль «Відкрита ніч». Тож залишається повторити, що цей фестиваль все такий же унікальний, яким був і його перший дубль. Можна тільки спробувати порахувати, скільки нових імен на ньому було заявлено, якщо в «Дублі-11» брало участь 32 фільми короткого метру (короткометражні) — ігрових, документальних, анімаційних.

Для того, щоб підтримати національного виробника, що випробовує себе в кінематографі, фестиваль уже вдруге повністю транслювався Першим телеканалом. Маємо ж урешті-решт хоч щось знати про себе самих?
Та й на той не такий уже й великий майданчик (слава Богу, поки що під багатоповерхівку чи гаражі не проданий!) щороку збирається дедалі більше любителів київської зокрема та української взагалі екзотики. Бо так виходить, що наше кіно для нас самих — «родзинка» серед звично буденних стрічок інших країн. Не якісь там «Пірати» чи той же «Гаррі Потер» — нині є бажаним забороненим плодом, а те, що плодиться у нас. Чи не дива?
Наприклад, у номінації «кращий дебютний фільм» переможцем став короткометражний ігровий фільм «Приблуда». Його на Національній студії імені Олександра Довженка зняв режисер Валерій Ямбурський. Така собі проста історія (без комп’ютерних технологій, спецефектів) майже за Гоголем,— де, пам’ятаєте, сваряться Іван Іванович з Іваном Никифоровичем. У ХХІ столітті сусіди також конфліктують. Песик приблудився міський — видно, що з квартири викинули. Нічого путнього робити не може: шкодить — і все. А «діди» через його витівки спокою не мають. До того ж у фільмі цих двох майже фольклорних антиподів колоритно відтворили Ярослав Гаврилюк та Валерій Шептикіта. Та й «приблуда» підібрався просто класний. Хороша комічна історія і з гумором, і з «підколами», і з... такими сільськими дорогами, якими ще в ХІХ столітті їздили на своїх бричках Іван Іванович та Іван Никифорович.
Доречно одразу сказати, що Ярослав Гаврилюк був визнаний журі за ролі у фільмах «Приблуда» та «Жах» кращим актором цієї «Ночі». Не за грандіозні гонорари знімався, а за заповідь майстра з власних студентських часів: початківцям не можна відмовляти.
Оскільки «Дубль-11» працював у безпосередньому контакті з телеглядачами, то й приз симпатій від них не забарився. А це дуже важливий приз, адекватний визнанню. Інтерактивне голосування на Першому національному телеканалі тільки підтвердило, що «Приблуда» Валерія Ямбурського — вчасне кіно.
Якщо спробувати за фільмами переможцями та призерами кіновідеофестивалю — сформулювати його визначальну ідею, можна зауважити, що переважає намагання виявити межу між моральністю і явищами, з нею несумісними. Причому на цілком зрозумілому побутовому матеріалі. Наприклад, як у своєрідному ігровому етюді «Борг» режисера Марини Горбач (Київський національний університет театру, кіно, телебачення імені І. Карпенка-Карого), визнаному найкращим студентським фільмом, чи в «Стіні» режисера Романа Бровка (ЗАТ «Одеська кіностудія), або в психологічному етюді «Одна» режисера Дмитра Мойсеєва (КНУ ім. І. Карпенка-Карого), який одержав приз оргкомітету фестивалю.
Цікаво, що гран-прі від «Відкритої ночі» журі вирішило не присуджувати, незважаючи на висловлену арт-директором фестивалю Михайлом Іллєнком думку, мовляв, цього разу «вродило ігрове кіно». Для аргументації варто скористатись короткою ремаркою від оргкомітету: «Через брак конкурсної кількості фільмів не визначено переможців у категоріях «неігрове кіно», «професійне кіно», «прем’єра одного кадру». Якщо, приміром, взяти за зразок фільм «Приблуда», що дістав визнання журі і глядачів, все стане ясно. Для сварок сучасних гоголівських персонажів є причина: внаслідок відсутності собачки справи у них занепадають. От і виходить, що журі фестивалю, не знайшовши гідного претендента на гран-прі, з професійного погляду вчинило правильно.
Варто згадати й ще один пригодницький фільм, відзначений дипломом у номінації «студентське кіно» за найкращу операторську роботу в категорії відеофільмів (оператор Сергій Нікіфоров), за найкраще виконання ролі (Олег Примогенов). Це стрічка «Лесичку, до тебе прийшли» (режисер Яна Антонець, КНУ ім. І. Карпенка-Карого). Сюжет такий: автор б’ється над сценарієм. Він уявляє себе героєм, що не лише переслідує, а й уже наздоганяє озброєного злочинця. Ще мить... Але розсувається дах у нього над головою, і замовники вимагають від нього виконану роботу. Тікати доводиться йому самому.
Моральність і її антипод з погляду дебютантів — це не просто цікаво, це дуже корисно. Та й Національне телебачення тут безпосередньо виконує саме свою роль — комунікатора, репортера з місця подій у прямому ефірі, де «відкритої ночі» створюється та сама «родзинка». З попередніх «Дублів» немало їхніх учасників вже пішло своїм шляхом, «засвітилося» на міжнародних фестивалях. Зокрема — режисер Тарас Томенко з дебютним «Тиром». Нині він представив документальний фільм «Мамочки», у якому події відбуваються в жіночій в’язниці, де формують катастрофічну популяцію «дітей тюрми». А що це за діагноз і хто його ставить? І головне: кому це вигідно? Отже, дивимося своє кіно і про себе. Добре, що для цього є ціла ніч.

Сусанна ЧЕРНЕНКО Фото Елеонори ЗОЛОТАРЬОВОЇ
також у паперовій версії читайте:

• БАЛЕТ — ЇЇ ЖИТТЯ
• КОЛИ ОБРІЮ ЗАМАЛО

назад »»»