ДЕМОКРАТИЧНА УКРАЇНА ТЕХНІКА
СТАРТИ НЕБЕСНІ, КОСМІЧНІ, ЗЕМНІ
Як і обіцяли читачеві, продовжуємо розповідь про 47-й міжнародний аерокосмічний салон «Ле Бурже-2007». Крім авіаційних, свої здобутки і можливості демонструвала ракетно-космічна галузь України.

Переговори — прискорювач прогресу
Понад сорок переговорів із потенційними партнерами з різних держав і міжнародних організацій провели у Ле Бурже керівники й провідні фахівці цієї галузі — генеральний директор Національного космічного агентства України Юрій Алексєєв, заступник гендиректора НКАУ Едуард Кузнєцов, перший заступник генерального конструктора і генерального директора ДКБ «Південне» Олександр Дегтярьов, генеральний директор виробничого об’єднання «Південний машинобудівний завод» Віктор Щоголь та інші.
Один зі стендів космічної частини експозиції України на цьому салоні ознайомив відвідувачів із діяльністю спільної українсько-російської компанії «Космотрас», у якій з боку нашої держави беруть участь ДКБ «Південне», ВО «Південмашзавод» і ВАТ «Хартрон». «Космотрас» надає замовникам пускові послуги з виведення на орбіти — за допомогою конверсійних ракет-носіїв «Дніпро» (колишніх бойових міжконтинентальних балістичних РС-20) — космічних апаратів різного призначення.
На стенді — ілюстрований буклет, присвячений події, що відбулася за три дні до відкриття салону «Ле Бурже-2007». На космодромі Байконур ракета «Дніпро», що стартувала з шахтної пускової установки, доставила на навколоземну орбіту німецький супутник «TerraSar-X» (масою майже 1,35 т), призначений для радіолокаційного зондування поверхні Землі. Готувала до пуску ракети-носія з космічним апаратом на Байконурі міжнародна бригада вчених, конструкторів, інженерів-випробувачів і робітників. Телеметрія засвідчила, що параметри орбіти, на яку виведено німецький супутник, відповідають розрахунковим.
...Біля стенду Національного космічного агентства України на виставці в Ле Бурже я розмовляв із заступником генерального директора НКПУ Едуардом Кузнєцовим.
— Тиждень на 47-му аерокосмічному салоні виявився для нас насиченим і відкриває обнадійливі перспективи,— розповів Едуард Іванович. — Якщо порівнювати з попереднім, 46 салоном, що відбувся у Ле Бурже два роки тому, значно зріс інтерес іноземних фірм (передовсім європейських) до діяльності підприємств і організацій ракетно-космічної галузі України. Національне космічне агентство приділяє велику увагу подальшому зміцненню контактів із Європейським космічним агентством (ESA).
Переговори, що проходили в Ле Бурже, прискорюють укладення рамкової угоди між НКАУ та ESA, яка, сподіваємось, буде готова до підписання восени. Вже підписано рамкову угоду між НКАУ та KNES (Космічним агентством Франції), що має дати черговий імпульс розвитку українсько-французького співробітництва у цій сфері. Ще один приклад — співпраця у галузі зварювання для потреб космічної техніки і технології. Протокол про це підписано представниками НКАУ, KNES і НАН України. Корисними виявилися й перемовини у Ле Бурже між керівниками НКАУ та італійської компанії «Finmeccanica» про створення космічних апаратів і приладів для супутників.
Серед важливих напрямів спільної роботи фахівців із різних країн Едуард Кузнєцов навів також проект «Твінінг», спрямований на підвищення кваліфікації молодих фахівців ракетно-космічної галузі (фінансується Європейським космічним агентством). Це має сприяти більш дієвому функціонуванню системи підготовки кадрів для нашої галузі, допоможе залучати перспективну молодь.
— Під час роботи салону в Ле Бурже,— веде далі Едуард Іванович,— керівництво НКАУ приймало делегацію Бразильського космічного агентства на чолі з генеральним директором Сержіо Гаудензіо. Ми отримали від колег підтвердження щодо їхніх намірів реалізувати разом із нами спільний проект, за яким нові українські ракети-носії «Циклон-4» запускатимуть з космодрому Алкантара, розташованого у Бразилії неподалік екватора. Після того, як з обох сторін буде затверджено персональний склад дирекції українсько-бразильського СП, можна очікувати, що восени розпочнеться спорудження на території центру Алкантара стартового комплексу для майбутніх запусків «Циклонів-4»,— сказав на завершення Едуард Кузнєцов.

Суперновачки і суперветерани
Окрім зустрічей, переговорів, презентацій перспективних проектів тощо, учасники салону в Ле Бурже мали щодня і свято, в якому наочна популяризація авіаційної техніки тісно перепліталася з красою емоційно насичених видовищ у небі — демонстраційних польотів. У їхній програмі брали участь не лише новинки, що вперше презентували на «Ле Бурже-2007», такі, як, скажімо, згадуваний наш
Ан-148 або гібрид гелікоптера з літаком — ВА-609 Tiltrotor, котрий спільно створили американська компанія «Bell» та італійська «Agusta». Ротори двох двигунів цієї машини, розташовані на кінцях крила, здатні повертатися на 90°, завдяки чому ВА-609 злітає і сідає як гелікоптер (вертикально), а летить як звичайний літак.
Чимало емоцій викликав вищий пілотаж на військових винищувачах. Свої можливості в небі над аеродромом «Ле Бурже» продемонстрували російський МіГ-29М-(ОВТ), французькі «Rafale» і «Mirage»-2000C-RDI, американський
F/A-18F, європейський «Eurofighter Typhoon». Вправно літали і супер-аеробус А-380, і тактичний військово-транспортний літак С-27J Startan (презентований італійською компанією «Finmecca ica»), і європейський військовий вертоліт «Eurocorter EC-65 Tiger», і літак з категорії ділової (корпоративної) авіації «Falcon 7X» — дітище французької компанії «Dassault Aviation».
Особливе пожвавлення викликала у глядачів участь в демонстраційних польотах чотиримоторного L-1049 «Super Constellation» («Супер Констеллейшн»). Адже літаки такого типу були створені давно — ще у 50-ті роки ХХ ст. Проте вони, попри свій поважний вік, зберігають льотну придатність. Це засвідчили маневри в небі, зроблені під час польотів на салоні в Ле Бурже літаком цього типу, що належить швейцарській компанії «Breitling».

«Ербас» — проти «Боїнга»
На 47-му аерокосмічному салоні в Ле Бурже в центрі загальної уваги було суперництво двох найбільших у світі виробників літаків для цивільної авіації — американської корпорації «Boeing» і європейської «Airbus», котра входить як одна зі складових структур до EADS.
Американці, розширюючи виробництво дальньомагістральних «Боїнгів-777» і презентувавши цього разу на виставці «Ле Бурже-2007» одну з його модифікацій — літак В-777-346ЕR, свою найактивнішу рекламну кампанію зосередили на майбутньому лайнері, що нині створюється конструкторами «Боїнга»,— «Boeing-787», який отримав назву «Dreamliner», що перекладається з англійської як «Лайнер мрії». В його конструкціях понад 50% — композиційні матеріали, яких там буде більше, ніж традиційних алюмінієвих сплавів.
Майк Бейр, керівник програми В-787 — віце-президент корпорації «Boeing», під час салону заявив, що «Боїнг» передбачає наприкінці наступного року завершити створення першого дослідного зразка В-787, після чого розпочнуться його випробування.
Європейські авіабудівники з «Airbus» не обмежилися подальшим розвитком свого пріоритету в категорії пасажирських лайнерів із надвисокою пасажиромісткістю, вдруге (і знову з успіхом) представивши у Ле Бурже свій супераеробус А-380, здатний перевозити водночас 525–550 пасажирів.
Великі зусилля витратив «Airbus» на реалізацію програми створення сімейства дальньомагістральних аеробусів нового покоління — А-350XWB (із пасажиромісткістю, залежно від варіантів, у діапазоні від 250 до 375 осіб, дальністю безпосадкового польоту 14800–15400 кілометрів і середньою крейсерською швидкістю 1000 кілометрів на годину).
Як сказав під час салону-2007 президент «Airbus» Луї Галуа, складання першого дослідного зразка А-350 має розпочатися 2011 року. Льотні випробування почнуться у 2012-му. Після цього можна буде розгортати виробництво «триста п’ятдесятих», котре, як очікується, дасть змогу спрямувати перші А-350 у експлуатацію десь у середині 2013 року.
Поки що під час салону «Airbus» і «Boeing» не лише усіляко популяризували власні майбутні створіння, а й змагалися між собою в укладенні угод на продаж своєї продукції. Тут перевага виявилася на боці європейців: протягом кількох днів салону «Airbus» уклав угоди на загальну суму 75 мільярдів доларів США, а «Boeing» — на 12,5 мільярда доларів.

Фігури пілотажу та реклами
Якщо серед експонатів військової авіації на «Ле Бурже-2007» російський модернізований винищувач Міг-29М-(ОВТ) хоча й не був новинкою для цього салону (демонструвався там у 2005-му), але закономірно привертав до себе увагу фахівців чудовою маневреністю в повітрі й карколомними фігурами вищого пілотажу під час демонстраційних польотів, то у сегменті цивільної авіації російська промисловість цього разу не спромоглася презентувати у Ле Бурже жодного натурного зразка лайнера.
Однак, попри це, великі рекламні зусилля росіян були спрямовані на широку популяризацію проекту регіонального реактивного пасажирського літака «Суперджет-100», створюваного нині фірмою «Сухой» (точніше, її підрозділом, що має назву «Цивільні літаки Сухого») разом із партнерами.
Цей лайнер у натурі ще не існує. Зараз у Росії лише складено на заводі фюзеляж першого дослідного зразка, випробування якого відбудуться не так швидко. Реально в експозиції «Сухого» на виставці «Ле Бурже-2007» можна було побачити в павільйоні модель літака «Суперджет-100» і макет фрагмента його пасажирського салону.
Нерідко доводилося чути, що «Суперджет-100» стане суперником для українсько-російського літака Ан-148, оскільки обидва заявлені їхніми творцями як регіональні реактивні літаки, а їхня пасажиромісткість ненабагато відрізняється одна від одної.
Проте і керівництво російської авіабудівної промисловості, й творці нашого «сто сорок восьмого» заявляють, що Ан-148 і «Суперджет-100» не конкуруватимуть між собою, а кожен заповнить свою нішу на світовому ринку техніки для регіональних повітряних перевезень. Адже за своєю конструкцією Ан-148 — високоплан (крило лайнера розташоване вище стосовно фюзеляжу), тому двигуни перебувають високо над землею, завдяки чому цей літак може використовуватися не лише в аеропортах із бетонними злітно-посадковими смугами, а й на аеродромах, де покриття значно гірші (зокрема на півночі та у багатьох інших віддалених регіонах). А от «Суперджет-100» — низькоплан (крило знаходиться нижче щодо фюзеляжу), тому для його зльотів і посадок обов’язкова бетонна смуга.
Під час салону мені до рук потрапив номер журналу «Le Bourget todаy» за 19 червня 2007-го. В ньому серед інших — стаття про два згаданих літаки, й, зокрема, наводилася думка керівника російської Об’єднаної авіабудівної корпорації (ОАК) Олексія Федорова, котрий заявив, що Ан-148 і «Сухой-Суперджет-100» не конкуруватимуть й що Ан-148 внесено в Росії до виробничої програми ОАК на період до 2012 року.
Аналогічної точки зору дотримується Дмитро Ківа, керівник української фірми, в якій було створено Ан-148,— генеральний конструктор АНТК імені О. Антонова. Він вважає, що непотрібного протистояння двох типів регіональних літаків пощастить уникнути. Важливим чинником стосовно обґрунтування цього оптимізму є те, що постановою уряду Росії серійне виробництво Ан-148, як і літаків «Суперджет-100», внесено окремими рядками до державної програми розвитку авіабудівної промисловості.
На користь нашого «сто сорок восьмого» говорить такий вагомий аргумент, що Ан-148 вже літають і поступово розгортається їхнє серійне виробництво в Україні та Росії. Тому поки ми випереджаємо в часі творців «Суперджета». Проте заспокоюватися українським авіабудівникам (і керівним структурам нашої держави, від яких залежить розвиток вітчизняного літакобудування) не слід.

Зі своїми піснями
Увечері напередодні дня, коли, завершивши справи на салоні в Ле Бурже, ми мали відлітати додому, чимало українських фахівців, які брали участь у виставці, вирушили мандрувати Парижем.
У різних куточках французької столиці проходили численні заходи музичного фестивалю: від оркестрової класичної музики до виступів естрадних співаків, ансамблів, самодіяльних гуртів тощо. Лунала народна музика і рок, пісні різних народів.
Коли після мандрів Парижем я пізно повертався до готелю «Мак-Маон», що поруч із площею Етуаль-Шарль де Голль, то побачив: неподалік біля входу до готелю виступає якась вокально-інструментальна група. Її музику й пісні ще довго було чути з вікна готельного номера. Аж ось серед французьких пісень одна за одною стали лунати добре знайомі — «Калинка», «Катюша», «Каштани» та ще чимало інших. Вимова слів у цих піснях була аж ніяк не іншомовною, а чисто «нашенською». З’ясувалось: дехто з українських учасників салону в Ле Бурже, повернувшись з прогулянки Парижем, не обмежилися роллю слухачів, а приєднались до виконавців зі своїми піснями. А французи-музиканти залюбки акомпанували гостям із України...

Вадим ФЕЛЬДМАН, Париж—Ле Бурже—Київ
також у паперовій версії читайте:

назад »»»