ДЕМОКРАТИЧНА УКРАЇНА КУЛЬТУРА
НОВІ ГОРИЗОНТИ ВАСИЛЯ ВОВКУНА

Розмовляти з Василем Вовкуном завжди цікаво. Він уміє говорити. Часто театральні актори чи й режисери продовжують «грати» в житті: допасовують знані ролі до щоденних ситуацій, уживають вислови улюблених персонажів, копіюють їхні характери. Вовкун не плутає ролей у житті й театрі. Він завжди є самим собою. А, може, це тому, що він не просто режисер? Він — шанувальник, знавець і збирач народного мистецтва, письменник, мрійник. Його мрії і фантазії, що вражають високим летом думки, мають властивість здійснюватися. І здійснює їх сам Василь Вовкун...

Напевно, він таким народився. А потім усі іпостасі його творчого єства рік у рік тільки вияскравлювалися. У всякому разі його односельці свято переконані в цьому. Адже це «їхній Василь».
* * *
У Києві Василь Вовкун також давно «за свого». Але впевненості, що знаємо його з дитинства, немає. Щоразу постає він не таким, інакшим. Визнає це і сам маестро. А зміни, з якими прийшов до свого 50-ліття, справді знакові. Провінційний актор перетворився на європейського масштабу режисера, автор-початківець обласної газети став зрілим і впевненим майстром пера, вдумливий дослідник видатних сценічних творінь — генератором творчих ідей, креатором нових художніх світів, неповторних видовищ. Нині ім’я Василя Вовкуна асоціюється передусім з новітнім прочитанням шедеврів світової музичної класики. На сцені він — співавтор Б. Бріттена і Дж Верді, І. Стравинського й Є. Станковича, К. Данькевича... Перелік ще далеко не вичерпаний, і в цьому — секрет успіху режисера-творця. Він сповнений творчих задумів і планів. Уже найближчі з них справді захоплюють.
Саме наполегливості Василя Вовкуна слід завдячувати здійсненню Є. Станковичем другої редакції фолк-опери «Цвіт папороті», що буде поставлена в Донецькому державному театрі опери і балету імені А. Солов’яненка. «Давно мріяв поставити цю оперу на великій сцені. І досвід роботи із Станковичевим шедевром уже маю: камерну версію фолк-опери ми оприлюднили у співпраці з муніципальним камерним хором «Київ». Але ж відчуваю: нині це повинно бути по-іншому. Треба шукати такий варіант, що був би співзвучний і мені, і громаді,— ділиться роздумами Василь.— У вересні розпочнуться репетиції в Донецьку, але якою буде постановка сказати ще не можу. Адже змінилося у «Цвіті» стільки, що фактично йтиметься про зовсім новий твір. Поки що концепція,— всміхається,— щойно починає визрівати».
Познайомившись з Василем Вовкуном і побачивши його роботи, славетний Валерій Ґерґієв запропонував творчу співпрацю щодо нової версії «Пікової дами» П. Чайковського в Санкт-Петербурзі. «Вистава має бути незвичною, рухливою. Художниками-постановниками обрано Тадея та Михайла Різаків, з якими випало плідно співпрацювати під час постановки «Богдана Хмельницького». Спробуємо використати елементи робіт відомого художника-постановника Є. Лисика, що добре відомі також маестро Ґерґієву,— каже режисер.— А я хотів би показати північну столицю такою, якою бачив її півтора століття тому великий Тарас. Очевидно, до постановки буде залучений і балет: танцюючу колоду карт — від джокера до «Винової кралі». Сподіваємося на творчу співпрацю львів’ян з петербурзькими артистами».
У планах — оперна вистава, присвячена 200-літньому ювілеєві Миколи Гоголя. Можливо, вдасться одночасно поставити ще й фільм-оперу. Співавторами будуть Ю. Іллєнко та Є. Станкович. А в жовтні режисер запропонує меломанам великий гала-концерт, що відкриє сезон в Одеській опері.
* * *
Користуючись нагодою, запитую у Василя Володимировича про той поворот до класики, що спостерігаємо в його творчості. І не просто до класики, а музичної класики. Відповідь відверта — працювати в концертному жанрі стало важко. Важко не тому, що не вистачає снаги чи творчої енергії. Річ у тім, що сам матеріал не пропонує останніми роками фактично нічого нового. Все наче завмерло, зупинилося. Не вистачає нових імен, концепцій, нових амплуа виконавців, пошуку. Це сковує, гальмує творчий ріст. «В опері натомість є все, необхідне мені як режисеру. І слухачі, напевне, готові побачити й почути нові незвичні прочитання улюблених творів. Нехай і не нових: відчуваю, що можу показати їх по-новому». І трохи помовчавши: «Шекспір також «старий», але ж.... Хоча мушу визнати, працюю не тільки для себе — хочу, щоб мене почули, побачили, зрозуміли. Тому часом дію обережно: наша публіка ще не до всього готова. Але з нею слід працювати».
* * *
«Десь у глибинах душі постійно озивається тема Голодомору. Ми тепер стоїмо перед 75-річчям цього страшного злочину. Думаю висловити в художній формі те, що поки в мені. Уже написав лібретто. Потрібна відповідна музика. Маю деякі міркування щодо її автора. Над цим твором також постійно працюю».
* * *
Ставлю запитання, на яке, мабуть, ніколи не знаходиться вичерпної відповіді: «Як з’являються творчі задуми і як вони стають дійсністю?»
«Виношую задуми роками. А як з’являються, навіть важко пояснити. Вони просто виникають... Часом замислене крутиться в мені день у день, рік у рік. Задум змінюється разом зі мною, трансформується, часом кардинально. Але одна загальна риса об’єднує їх усі: концептуальне вирішення зринає відразу і постійно триває у часі. А остаточне оформлення цілого часом з’являється лише в останній момент, але зазвичай повністю відповідає задуманій концепції. Зрештою, судити про це вам».
І справді, Вовкунові задуми втілюються в життя роками. Але є одна характерна особливість їхньої матеріалізації. Василь любить працювати з яскравими особистостями. Тільки в них він бачить партнерів, колег, співавторів. Тільки так можна повести за собою у рвучкому єдиному русі виконавців — акторів, співаків, художників, костюмерів, балетмейстерів, хормейстерів. У його роботі є якийсь містичний енергетичний заряд, могутній імпульс, що захоплює всіх і веде в потрібному напрямі. Мета стає зрозумілою всім — і її усі досягають.
Нині Василь Вовкун переступає піввікову віху. Щиро признається, що цей рубіж висить над ним дамокловим мечем: «Треба його перейти. А за ним відкриються нові горизонти. Не просто вірю в це — знаю».

Богдан СЮТА
також у паперовій версії читайте:

• ДИРИГЕНТСЬКА ПЕРЕЗМІНКА
• «СЕРГІЙ БОНДУР ЗАПРОШУЄ...»

назад »»»