ДЕМОКРАТИЧНА УКРАЇНА КРИМІНАЛ
ПАЛАТИ ПИЛЬНУЮТЬ НАРОДНІ ГРОШІ

Наша газета неодноразово висвітлювала проблему щодо порушень при використанні бюджетних коштів. Зокрема, в номері від 22 березня йшлося про фіктивні тендери в Києві. Точна сума коштів, стосовно яких торік було допущене нецільове використання, остаточно ще не підбита. Нині потрібно продовжити цю тему.

Гра у дебіт-кредит обкрадає державу
Наглядом за правильністю використання народних грошей займаються щонайменше три структури. Державна контрольно-ревізійна служба, підпорядкована Кабінету Міністрів, Рахункова палата України (РПУ), що діє від імені Верховної Ради, та ні від кого незалежна Тендерна палата України (ТПУ), котра є громадською організацією. Хтось, можливо, замислиться, чи не забагато, мовляв, контролерів. Але витрачання бюджетних коштів — то таки делікатна справа. Зайве око не зашкодить ніколи: чого не побачить одне, те розгледить інше.
Нещодавно Рахункова палата підбила підсумки минулого року. Її аудитори минулоріч виявили численні факти незаконного й неефективного використання коштів державного бюджету України, а також державних позабюджетних фондів на загальну суму 10,7 мільярда гривень. Майже 7 мільярдів із них стосуються категорії незаконного та нецільового використання, 3,7 — неефективного.
Окрім констатації цього факту, простежимо динаміку зростання зазначеної цифри. Почнемо десь з 2000 року, коли більш-менш перестали карколомно стрибати ціни, а інфляція остаточно перейшла до «повзучого» способу життя. Так ось, у 2000-му тією самою Рахунковою палатою цих порушень було виявлено на суму 2,4 мільярда, у 2004 році, останньому році правління Кучми,— 7,5 млрд., а у 2005 р.— 8,9. Нагадаємо, що йдеться про виявлені, а не скоєні порушення. Скільки їх там було скоєно — одному Богові відомо, а те, що кількість виявлених з кожним роком стає усе більше, свідчить про зростання ефективності роботи аудиторів РПУ.
Найбільша кількість порушень закону, тобто 45 відсотків, пов’язана з утворенням фіктивної дебіторської заборгованості. Я певен, що декого з читачів нудить від словосполучення «дебіторська заборгованість», але в цьому разі мовиться про речі значно цікавіші. Спеціалісти Рахункової палати виявили численні факти оплати бюджетними організаціями невиконаних робіт чи неотриманих товарів. Це призвело до паразитування деяких комерційних структур на державних коштах і ресурсах.
Зокрема, Кабінетом Міністрів України було ухвалено низку рішень щодо надання товарно-матеріальних цінностей із запасів Держкомрезерву на умовах позичок і безоплатно. Відсутність належного контролю за їхнім своєчасним поверненням призвело до «вимивання» запасів державного резерву та сприяло накопиченню боргів перед державою в особливо великих розмірах. За результатами аудиту з’ясувалось, що у звітності Держкомрезерву є дебіторська заборгованість у сумі 2,9 млрд грн, термін якої перевищує три роки і має високий ризик неповернення.
Міністерство охорони здоров’я, приміром, закуповуючи обладнання, ліки та машини швидкої медичної допомоги, платило гроші авансом, порушуючи усі можливі терміни. Фахівці Рахункової палати встановили, що авансування товарів, робіт і послуг від одного місяця до року створило умови для безкоштовного користування коштами державного бюджету приватними структурами у загальній сумі понад 81 мільйон гривень. Фактично це було безвідсоткове кредитування.
Аналогічний приклад: державне українське об’єднання «Політехмед» зробило попередню оплату медичного обладнання, придбаного у приватної фірми «Укрмед» на 1,4 млн гривень. Однак придбане обладнання за призначенням не надійшло, а комерційна структура майже півтора року користувалася бюджетними коштами.

Як поцупити завод
Наступна велика група порушень пов’язана із втратами державного бюджету внаслідок ухвалення незаконних управлінських рішень. Торік із цієї причини витрачено мільярд гривень. Тут особливо відзначилася Державна госпрозрахункова установа — «Агентство з питань банкрутства», створене Міністерством економіки. На його совісті, зокрема, незаконне визнання боргу ВАТ «Макіївський металургійний комбінат» (у сумі 792 мільйони гривень) державним боргом. Схема цієї махінації приблизно така.
Спочатку директор напівдержавного заводу чи фабрики навмисне доводить його до банкрутства. Для цього нічого особливого вигадувати не треба: у самого себе (тобто через мережу фіктивних фірм) треба купувати сировину втридорога, а готову продукцію знову ж таки самому собі продавати за заниженими цінами. Таким чином, можна довести до банкрутства будь-який гігант індустрії. Проте це ще не все. Коли порозумітися з агентами з питань банкрутства, можна облаштувати все так, що в межах санації підприємства за борги буде продана як частина підприємства, так і все цілком. Причому облаштувати так, що купить його не хто-небудь, а той самий директор, котрий ці борги створив. Й купить не просто так, а за залишковою вартістю. Якщо агент з питань банкрутства постарається «на совість», можна буде зробити ще й так, що держава визнає борг розореного підприємства своїм боргом. Тоді грошики надалі капатимуть з державної кишені на рахунки або директора, або його підставних осіб. Отже, з якого боку не підступись, завод у боргах як у реп’яхах, а його директор обліплений доларами, мов новорічна ялинка.
Саме так — шляхом ухвалення незаконних управлінських рішень — в індустріальних районах України народжувалися й продовжують народжуватися олігархи. На жаль, така схема досі не пішла у небуття.
Наступна стаття розтринькування народних грошей називається «зайво одержані бюджетні кошти у зв’язку з необґрунтованим складанням кошторисних призначень». Зрозуміти його значення можна на прикладі фінансових махінацій, виявлених не де-небудь, а в Секретаріаті Президента України. Там у 2005 році суттєво скоротили апарат, а от відповідного зменшення бюджетних призначень не було проведено. Тобто ніякої різниці: раніше там працювало, скажімо, тисяча функціонерів, а тепер утричі менше людей: для платників податку тягар той самий.
У Державному управлінні справами (ДУС) фонд оплати праці було завищено на 2,3 мільйона гривень, що виявила перевірка.
Ще один приклад. Після ліквідації Координаційного комітету боротьби з корупцією та організованою злочинністю його штатна чисельність й відповідні бюджетні призначення було передано Раді національної безпеки і оборони України. Уп’ятеро скоротилася там чисельність військовослужбовців, але гроші на їхнє утримання справно надходили й витрачали невідомо на що.

Тендер — під контроль!
Те, що ми в розмовній мові називаємо «фіктивним тендером», офіційно звучить так: «використання коштів державного бюджету України з порушеннями Закону «Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти». Виявлені у цій галузі порушення дещо різняться.
Рахункова палата, скажімо, повідомляє, що завдяки активним діям її працівників загальний обсяг порушень знизився і торік становив 172 мільйони гривень.
А ось Тендерна палата за той самий період «нашкрябала» порушень тендерного законодавства аж на 10,4 мільярда гривень, тобто у 60 разів більше! Як повідомила прес-служба ТПУ, матеріали щодо порушень на суму 2,5 мільярда гривень відправлено нею до правоохоронних органів (на 1,5 млрд грн — до МВС, на 1 млрд — до прокуратури, на 21 млн — до СБУ).
Як бачимо, різниця між звітами двох палат настільки велика, що сам собою напрошується висновок: напевно, обидві структури оперують різними термінами. Перший — «правопорушення», за скоєння якого згідно із Кодексом України про адміністративні правопорушення судом або іншим уповноваженим державним органом накладається відповідне стягнення — арешт до 15 діб, штраф, тощо. Другий термін — «порушення законодавства», за вчинення якого для державних службовців передбачено лише службове дисциплінарне стягнення — догана, сувора догана, пониження в посаді й таке інше, що накладається наказом керівника установи, де працює той чи інший чиновник.
Серед виявлених Тендерною палатою порушень половина стосується недотримання вимог закону під час оформлення тендерної документації. Це, наприклад, відсутність оголошення про проведення тендерних торгів у відповідних друкованих виданнях, відсутність його на сайтах мережі Інтернет. У таких випадках конкурс на закупівлю нібито й проводиться, але фірми, що мають такий товар і могли б запропонувати за нього дешевшу ціну, участі в ньому не беруть, бо навіть не знають про його проведення.
Серед прикладів таких порушень голова правління ТПУ Володимир Лаба назвав випадок у Сімферополі, коли в тендерному конкурсі за контракт на прибирання міських вулиць брали участь лише дві фірми, причому обидві належать одному засновникові. Інших потенційних учасників конкурсу відкинули через порушення закону при публікації оголошень. Сума контракту, між іншим, не така й мала — мільйон гривень. Напевно, на ньому добряче погрів руки хтось з бізнесменів, наближених до керівництва міськвиконкомом.
Насамкінець про можливості двох названих нами структур. У Рахунковій палаті 422 штатних працівники, з яких 353 працює в центральному апараті, інші — в семи територіальних управліннях, розкиданих по всій Україні. Тендерна палата, як громадська організація, постійного штату не має, а для проведення досліджень залучає від ста до двохсот працівників, котрі працюють в позаробочий час. Усім необхідним для нормальної життєдіяльності їх, за словами Володимира Лаби, забезпечують кошти від передплати інформаційного бюлетеня ТПУ.
Тож не треба бути генієм, аби зрозуміти, що інформацією й матеріалами співробітників ТПУ забезпечують юристи фірм, котрих із різних причин усунули від участі в тендерних конкурсах або з якихось незрозумілих причин вони програли. Неважко припустити, що інформація юристів не завжди об’єктивна, а висновки спеціалістів ТПУ не завжди повні. Саме тому Тендерна палата протягом останнього часу стала об’єктом неабиякої критики з боку представників влади різних рівнів: від Кабінету Міністрів до мерів невеликих міст. Проте саме така форма громадського контролю, яку здійснює ТПУ, іноді виявляється найефективнішою.

Юрій КОТНЮК
також у паперовій версії читайте:

• ВИПИВ І «ЗАГУБИВ» «ЖИГУЛІ»

назад »»»