ДЕМОКРАТИЧНА УКРАЇНА ЕКОНОМІКА
ДИВО-ПОТЯГ У ЧЕРНІВЦЯХ
Столиця Буковини готується зустріти 600-літній ювілей. А залізничники України нині зробили краю цінний подарунок.
У вересні 1866 року кілька сотень підданих Австро-Угорської імперії зробили незабутній 12-годинний вояж, ставши першими пасажирами потяга — цуга (тоді казали саме так) «Львів — Чернівці».

На всіх дев’яти станціях, що поїзд минув під час свого «дебюту», його вітали юрби народу. Київ лише через чотири роки стане залізничним вузлом. Будівництво залізничної гілки зі Львова через Ходорів і Станіславів до Чернівців вели шаленими темпами (в дві зміни!), 267 надзвичайно складних кілометрів через мочарі, гори та ліси підкорили за два роки. Роботами керував англієць Томас Брессей, котрий працював на залізницях Австралії та Канади. За «чернівецьким» проектом треба було з’єднати Балкани і Східну Європу.
Перші роки чернівецький вокзал був не лише транспортним вузлом, а й своєрідним атракціоном для городян, з обов’язковим оркестром, що проводжав цуг о сьомій годині сорок хвилин веселою й популярною мелодією (в книзі Василя Селезінки «Місто моєї любові» йдеться навіть про те, що «Сім-сорок» є чернівецькою мелодією, бо поїзд йшов із вокзалу о 7:40, його приходило проводжати чимало народу, а оркестр на пероні грав різні мелодії).
Поважний ювілей буковинська столиця відзначатиме у жовтні 2008-го. Триває неабияка підготовка і копітка праця. Тут є що показати людям, хоча б колишню резиденцію буковинських митрополитів — витвір відомого архітектора Йозефа Главки, або приміщення музично-драматичного театру, збудоване австрійськими архітекторами Фельнером і Гельмером 1905 року, Вірменську церкву чи Залізничний вокзал, зрештою, ту ж будівлю Ратуші, якій близько 160 років. Звісно, наплив туристів значно зріс. Тому «Укрзалізниця», зокрема її структурний підрозділ — Львівська залізниця, запустила прискорений фірмовий потяг підвищеної комфортності № 805/806 сполученням «Львів—Чернівці». Він розрахований на 169 пасажирів, 93 сидячі місця. Тривалість поїздки — майже п’ять годин.
Нинішній «цуг» — справжнє диво техніки: модернове «обличчя» автобуса, аеродинамічний обтічний кузов — відповідно до вимог часу, автоматичні двері, величезні вікна, електронне інформаційне табло, зручний та комфортабельний салон. Зайти приємно, а проїхатись, то й поготів.
Рейковий автобус рухається безшумно. Вентиляційна система дає змогу завжди підтримувати чисте повітря в салоні. Є й система обігрівання, що взимку підтримуватиме температуру в межах 19–22° тепла. У потязі є музичний супровід, інформаційне табло сповіщає не лише про зупинку, дату та час, а й про погоду. До послуг — кнопки автоматичного відкриття дверей під час зупинки. Комфортно почуватимуть себе тут і пасажири на інвалідних візках — для них передбачено спеціальні місця, залежно від того, висока чи низька платформа, сходи висуваються з кузова за допомогою електропривода. У кожному рейсі автобуса працюють двоє провідників. Вони виконують звичайні, як для залізниці, функції — перевіряють квитки при вході, відповідають за загальний порядок у транспорті, за бажання пасажирів забезпечують їх чаєм, кавою та бутербродами.
Та найосновніша цінність рейкового автобуса — його ощадливість. Він витрачає лише 69 кілограмів пального на 100 кілометрів, тоді як магістральний пасажирський тепловоз аж 218 кілограмів. Така економія є важливою, позаяк подорожчання пального позначається на вартості квитків. Перевага ще й у тому, що цей транспортний засіб може рухатись зі швидкістю до 120 кілометрів на годину.
Пульт керування автобусом комп’ютеризовано, на ньому встановлено інформаційні дисплеї та контрольні пристрої, маніпулятори тяги й гальмування. З корисної електроніки тут є радарна установка, яка не дасть змоги автобусу проїхати на сигнал заборони руху, захисні блокування дверей, якщо пасажир устиг поставити ногу на вхідну сходинку. За станом салону стежать чотири відеокамери спостереження — дві всередині та дві зовні. За словами машиністів, бортовий комп’ютер можна запрограмувати на автоматичне керування транспортом. Автобус додатково обладнано протиюзовою системою, протибуксувальним пристроєм, який знімає частину навантаження й не дозволяє колесам буксувати. Транспорт також має автоматичний контроль підігрівання букс. Усі системи зручні й легкі в керуванні.
Прискорене перевезення пасажирів до столиці України — одна зі складових поліпшення якості обслуговування на залізничному транспорті. Реалізуючи програму швидкісного руху приміських електропоїздів, «Укрзалізниця» активно впроваджує перспективну програму «Рейковий автобус». Новий вид залізничного транспорту не лише комфортний та швидкий, а й значно економічніший. Для переважної більшості українців цей засіб пересування є екзотикою (в Україні наразі рейкові автобуси курсують за маршрутами: «Харків—Куп’янськ—Тополі», «Харків—Двурічна» «Суми—Смородине—Харків», «Львів—Чернівці»), проте в Європі подорож таким транспортом давно нікого не дивує. Його широко використовують для пасажирських перевезень у Німеччині, Польщі, Угорщині, Чехії тощо. Нещодавно ідеєю такого транспорту захопились і в Росії, а з 2004 року Міністерство транспорту України ініціювало появу автобусів на рейках на теренах нашої держави.
Цей вид транспорту має забезпечувати сполучення в регіонах, де через певні причини досі не є розвинутою звичайна, класична автобусна мережа, використання «електричок» чи приміських дизель-потягів недоцільне через невелику кількість пасажирів. Рейкові автобуси незамінні на маршрутах, де спостерігається невеликий потік пасажирів.
Упровадження європейських стандартів залізничних перевезень є доповненням до урядової програми «Шкільний автобус». «Укрзалізниця» має намір до 2010 року на магістралях України експлуатувати щонайменше 80 рейкових автобусів, а згодом довести їхню кількість до двохсот. Практика довела доцільність використання рейкових автобусів на деяких залізничних ділянках, там, де потрібно перевезти близько ста пасажирів, залучати окремий потяг економічно невигідно. Рейкові автобуси користуються попитом у населення. Вартість квитків майже не відрізняється від вартості квитків у електропоїздах.
Єдина проблема, що нині стримує розвиток нового виду транспорту, це те, що в Україні його не будують. Кілька рейкових автобусів, що курсують в Україні, виготовлено в АТ «PESA» (місто Бидгощ, Польща). Вартість одного сягає близько 1,5 млн євро. Це недешево. Втім, нова електричка коштує ще дорожче — 20–25 млн гривень. Вона не така економічна в обслуговуванні. Перспектива виробництва вітчизняних автобусів вже напрацьована. «Укрзалізниця» домовилася з Крюковським вагонобудівним заводом про те, що там освоять їхній випуск. Вони за якістю нічим не поступатимуться польському аналогу, а також будуть значно дешевшими.

Іван ДМИТРІВ, Чернівці
також у паперовій версії читайте:

• ЧИНОВНИК ПРОЇХАВСЯ В ТРАМВАЇ. НУ І ЩО?
• РОБОТА ВДОМА: З ГРІШМИ НЕ РОЗЛУЧАЙТЕСЯ!

назад »»»