ДЕМОКРАТИЧНА УКРАЇНА ЕКОЛОГІЯ
ПРО ДОВКІЛЛЯ ЗАМОВИМО СЛОВО
У Національній спілці журналістів відбулося засідання прес-клубу Всеукраїнської екологічної ліги на тему «Екологічна ситуація в Україні: виклики та загрози».
Із розданих прес-буклетів особисто мене здивувала кількість пам’ятних дат вшанування природи Землі.

Протягом року їх аж двадцять одна! Можливо, це й добре, що ми так «календарно» захищаємо наше чарівне довкілля. Приміром, віднедавна в Україні відзначають Всесвітній день води (22 березня), рівно за місяць — Всесвітній день Землі. Ну, а деякі «відзначення» просто дивують. Скажімо, восьмого червня — День океанів, а 16 вересня — День без машин. Що вже казати про друге лютого — Всесвітній день охорони водно-болотних угідь?!
На засіданні прес-клубу багато говорили про екологічний стан водних ресурсів, атмосферного повітря, медико-демографічні проблеми і взагалі — чи є в Україні державна екологічна політика?
Діяльність Всеукраїнської екологічної ліги спрямована на досягнення гармонії між суспільством та природою, на збереження та відновлення навколишнього середовища. Важливим напрямом роботи є поширення інформації про стан довкілля, найактуальніші екологічні проблеми та шляхи поліпшення екологічної ситуації в державі. А інформація справді вражає.
У січні 2003 року ООН знову наголосила, що стратегічна екологічна оцінка має бути основою політичних і законодавчих дій, а невід’ємною частиною цієї оцінки визначається здоров’я і тільки здоров’я людини. Найголовніший виклик сучасності — нагальна необхідність створити принципово нові взаємовідносини людини й природи. Варто нагадати, що за індексом екологічної стійкості учасники всесвітнього економічного форуму в Давосі (2002 р.) поставили Україну на 137 місце зі 142 країн. Не дивно, що в нашій державі спостерігається динамічне погіршення демографічних показників та популяційного здоров’я населення на тлі соціально-економічного та екологічного неблагополуччя. Маємо високий рівень забруднення навколишнього середовища шкідливими факторами різної (фізичної, хімічної, біологічної) природи.
У 1991 році в Україні вперше кількість померлих перевищила число народжених. У наступні роки процес депопуляції поглиблювався. Пік медико-демографічної кризи припав на 1995-1996 роки. Різке зниження життєвого рівня населення, його дезадаптація до нових ринкових умов, соціально-психологічний стрес, вплив незадовільних факторів довкілля різко вплинули на здоров’я нації, рівень народжуваності та смертності. Чисельність населення не перестає зменшуватися, воно скоротилося з 52 до 47 млн осіб. Високою залишається смертність чоловіків працездатного віку, яка майже в чотири рази перевищує смертність жінок відповідного віку. Різниця між тривалістю життя чоловіків і жінок сягнула 10 років, що перевищує звичайну біологічну. Сумарний коефіцієнт фертильності жінок (кількість дітей, що народжує жінка протягом життя) становить менше одиниці, тоді як тільки для простого відтворення населення необхідно, щоб його значення сягали 2,2–2,4.
Особливо хвилює захворюваність дитячого населення України. Діти — найбільш уразливі протягом усього періоду — від запліднення до підліткового віку. Вони живуть у складному природному середовищі. Як наслідок, торік у 7,2 млн дітей у віці до 14 років зареєстровано майже 13 млн. хвороб.
Довкілля нині — це система, що перебуває на межі усталеності. Яскравий приклад раптової і загрозливої небезпеки — повінь 1998 року на Закарпатті. Для України ця екологічна катастрофа за масштабами є другою після Чорнобильської. Протягом 12 годин у зоні затоплення опинилося 260 населених пунктів, зруйновано близько 2700 житлових будинків, ще більша кількість була підтоплена. Постраждалих — 400 тисяч чоловік. Відтоді різко загострилися проблеми з питною водою, поширилися інфекційні, бронхо-легеневі хвороби. Паводок був таким катастрофічним, що територія Закарпатської області була оголошена зоною надзвичайної екологічної ситуації.
— Здоров’я нашої нації насамперед визначається здоров’ям дітей,— зауважив Степан Вадзюк, доктор медичних наук, професор, директор Інституту медико-екологічних проблем при Тернопільському державному медичному університеті.— Особливо вони чутливі до негативних чинників довкілля у періоди росту і статевого дозрівання.
На кожного мешканця України припадає 300 кг шкідливих техногенних речовин, у тому числі й важких металів, що здатні утворювати високотоксичні металоорганічні сполуки. У країні — два мільярди тонн відходів, в тому числі 13 млн тонн особливо небезпечних, високотоксичних. Сімнадцять мільйонів українців зазнають впливу атмосферних забруднень, 11 млн живуть в умовах небезпечного для здоров’я рівня забруднення повітряного середовища. Серед речовин, що є в атмосфері, негативно впливають на організм людини діоксид азоту, фенол, формальдегід, аміак. Дослідження вчених переконливо свідчать про накопичення в повітрі житлових і виробничих приміщень газоподібного природного радіонукліду радону, здатного викликати злоякісні пухлини. Найбільш стійкий продукт радону — свинець-210: потрапляючи в дихальні шляхи разом з радоном, він спричинює зміни в бар’єрних органах, негативно впливає на імунну систему, знижує опір організму, насамперед дитячого.
Останнім часом помітною є стійка тенденція до збільшення хворих з серцево-судинною патологією неревматичної природи (міокардити, аритмії, аномалії розвитку хордально-клапанного апарату, вегетативні дисфункції). До областей з високим рівнем смертності від органічних уражень серця і судин належать Київська, Луганська, Рівненська, Херсонська, Чернівецька і навіть донедавна благополучна Тернопільська.
Проблем, як бачимо, вистачає. Це й енергетична безпека держави, і проблеми підтоплення, і безпека харчових продуктів. Потрібні масштабні державні заходи для їхнього розв’язання. Але є й такі екологічні питання, про які кожен з нас мусить дбати повсякденно. На сьогодні в Україні ще немає наукового обґрунтування і гарантій безпечності споживання генетично модифікованих організмів людьми й тваринами, не організовано жорсткого контролю за якістю генетично модифікованої продукції, що потрапляє до нас з-за кордону.
Не підготовлено адаптованих до відповідних правових європейських норм законодавчих актів України про державну політику регулювання діяльності у сфері генної інженерії.
Можливо, доречно насамкінець пригадати індійське прислів’я: «Коли буде зрубане останнє дерево, отруєна остання річка і виловлена остання рибина, лише тоді людина зрозуміє, що не можна їсти гроші». А можливо, треба уважніше читати Конституцію України, у ст. 50 якої зазначено: «Кожна людина має право на безпечне для життя і здоров’я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди»... А трохи далі, у ст. 66: «Кожен зобов’язаний не заподіювати шкоду природі, культурній спадщині, відшкодовувати завдані ним збитки».

Людмила ЧЕЧЕЛЬ
також у паперовій версії читайте:

• ПЛОСКОРІЗ НИВУ БЕРЕЖЕ

назад »»»