ДЕМОКРАТИЧНА УКРАЇНА СПОРТ
ТЕНІС: НАСТАВ ЧАС ТРАВИ
Уже наступного тижня на кортах Всеанглійського клубу лаун-тенісу і крокету розпочнуться кваліфікаційні змагання головного тенісного випробування на трав'яному покритті — Вімблдону. Одразу після фінішу «Ролан Гарро» в Лондоні, Бірмінгемі і німецькому Галле стартували чоловічі і жіночі турніри, головне призначення яких — повернути спортсменам ті специфічні відчуття і навички, про які за рік ігор на ґрунті і харді можна призабути.

Сенсаційний Тсонга...
Те, наскільки важливо пам'ятати принципи гри на слизьких зелених кортах, чудово проілюстрував маловідомий французький тенісист Джо-Вілфрид Тсонга. Досі 22-річний атлет з сильною і точною подачею зазвичай виступав на так званих «челленджерах» і «ф'ючерсах». Турніри цих серій приймаються для обрахунку рейтингу (до початку трав'яної сесії Тсонга перебував у середині другої світової сотні), але окремі поєдинки під час другорядних змагань, навіть не враховуються в офіційній статистиці матчів.
Поки Рафаель Надаль, Роджер Федерер і інші провідні тенісисти планети виборювали першість на червоному паризькому піску, Тсонга вже розпочав підготовку до Вімблдонського турніру. Змагання в англійському Сурбітоні зі скромним призовим фондом (всього 50 тисяч доларів), хоч і неспроможні привернути увагу насправді сильних гравців, мають одну суттєву перевагу: це перший у сезоні турнір на трав'яних кортах. Найсильнішими за рейтингом Асоціації тенісистів-професіоналів його учасниками були американець Сем Кверрей і хорват Іво Карлович, які балансують на межі сьомого і восьмого десятків списку.
Темношкірого француза рівень суперників не злякав, і в Сурбітоні він послідовно переграв канадця Фредеріка Німейєра (5:7, 6:3, 6:2), британця Джеймса Мея (6:3, 6:4), колумбійця Алехандро Фаллу (6:3, 7:6) й австралійця Кріса Гуччіоне (5:7, 6:4, 7:6). У фіналі на нього чекав Іво Карлович, який два роки тому теж грав у вирішальному матчі цього турніру (а згодом лише в останньому поєдинку значно престижнішого змагання в Лондоні поступився тільки американцеві Енді Роддику). Та Джо-Вілфрид Тсонга вже настільки призвичаївся до трав'яної специфіки, що авторитет і досвід опонента на нього не вплинули жодним чином — француз виграв з рахунком 6:3, 7:6.
У цьому не було б нічого дивного, коли б протягом останніх трьох днів челленджера в Сурбітоні Тсонга не брав участі ще в одному змаганні. Скромна позиція в рейтингу Асоціації тенісистів-професіоналів не давала йому змоги без додаткового відбору претендувати на місце в основній сітці турніру на кортах лондонського Королівського клубу. Тому в п'ятницю, суботу і неділю графік Джо-Вілфрида мав такий вигляд: зранку — виїзд до Лондона і матч кваліфікації, згодом — повернення до Сурбітона і відтак чверть-, пів-, зрештою, і фінальна зустріч цього змагання. Ви, мабуть, уже здогадуєтеся, що відбірний раунд столичного турніру Тсонга теж подолав успішно. Він послідовно відправив на трибуни британців Джошуа Гуделла і Тома Рашбі, а в останньому раунді відібрав путівку до основної сітки у швейцарця Джорджа Бастля.
Але ж і на цьому казка не закінчилася! У першому колі француз майже безпроблемно здолав опір представника Данії Кристіана Плесса (7:6, 6:0). Здавалося б, на цьому можна і заспокоїтися, адже в другому раунді на Тсонгу чекав торішній переможець змагань у Королівському клубі австралієць Ллейтон Х'юїтт. Та саме в цьому матчі дався взнаки той факт, що для Джо-Вілфрида поєдинок з Ллейтоном був десятим у сезоні на трав'яних кортах, а Х'юїтт навряд чи встиг хоча б добре потренуватися на зеленому газоні (в першому колі він не грав, оскільки мав шостий номер посіву). Матч Тсонга — Х'юїтт тривав всього два сети, й обидві партії закінчувалися тай-брейками. Саме в тринадцятому геймі за рахунку 5:5 австралієць припустився першої в зустрічі подвійної помилки. Подарованим сет-болом француз скористався без вагань — потужна подача принесла перемогу. У другій партії, коли вже за геймами була рівновага 5:5, Тсонга взяв подачу суперника і сам подавав на матч, та Х'юїтт спромігся на ребрейк. І все ж вирішальні розіграші дисциплінованіше провів Джо-Вілфрид, який реалізував другий з п'яти матч-болів — 7:2.

... І його колега Чиліч
Турнірний шлях француза в Лондоні перервав хорват Марин Чиліч, який отримав від організаторів турніру спеціальне запрошення, так звану «вайлд-кард». Коли б англійці знали, що зробить 18-річний юнак у першому колі, можливо, вони б ще подумали, чи дарувати йому перепустку до основної сітки. Жереб визначив у суперники 110-й ракетці світу ветерана Тіма Хенмана. На спортсмена, якому нині вже 31 рік, на туманному Альбіоні майже десятиліття покладали особливі надії. Востаннє представник Британії вигравав Вімблдонський турнір ще до Другої світової війни. Саме Хенман ще не так давно мав реальні шанси перервати невдалу серію. На час Вімблдону Тім затьмарював за популярністю будь-кого зі спортсменів, політиків чи акторів, Британію охоплювала «хенманоманія». На жаль, максимум, на який спромігся Хенман — чотири виходи до півфіналу неофіційного чемпіонату світу на трав'яному покритті.
Тім незмінно поступався майбутньому тріумфаторові турніру. У 1998 і 1999 роках це був непереможний на той час американець Піт Сампрас (обидва рази Хенман поступався в чотирьох сетах). А 2001 року автором сенсації став Горан Іванішевич: у хорвата був складний період у кар'єрі, він опустився до другої сотні тенісистів світу, думав про закінчення кар'єри і, за спортивною логікою, взагалі не мав грати на Вімблдоні. Та надто пам'ятними були його попередні виступи в Лондоні (три невдалих фінальних матчі)), тож організатори надали Горану «вайлд-кард». Іванішевич встановив рекорд, який можна хіба що повторити, але не перевершити — за таких умов він виграв змагання. У півфіналі переміг Тіма Хенмана. Саме в тому матчі улюбленець британської публіки був найближче до фіналу — 5:7, 7:6, 6:0, 6:7, 3:6. У півфіналі-2002 англієць шансів не мав: його просто «знищив» Ллейтон Х'юїтт — 5:7, 1:6, 5:7.
Тепер Тіму Хенману не вистачає сил уже навіть на гравців другої світової сотні. Поєдинок проти Чиліча складався для ветерана непогано: в кожному з трьох сетів Тім швидко робив брейк і, за логікою, без жодних ускладнень мав завершувати поєдинок ще у двох партіях. Та Марин Чиліч у першому сеті знайшов можливість повернути втрачене, а на тай-брейку довів свою перевагу. У другій партії Хенман таки спромігся довести справу до логічного завершення — 6:2, натомість у вирішальному сеті за рахунку 4:1 втратив ініціативу і програв п'ять геймів поспіль...
У другому колі Марин Чиліч переграв у двох сетах колумбійця Алехандро Фаллу, а зустріч двох авторів сенсацій у третьому раунді теж закінчилася перемогою хорвата — 4:6, 6:3, 6:2.

Трав'яна специфіка: деталі
Чим же так відрізняється трав'яне покриття, яке навіть порівняно з хардом називають швидшим?
По-перше, докорінно відрізняється відскок. Якщо на траві добре приборкати м'яча, то навіть після потужного удару тенісний снаряд летить досить низько, впоратися з ним проблематично. Особливого значення набуває вміння робити різноманітні підрізки і підкрутки. Якісно виконана підрізка зазвичай завершує розіграш — після контакту з травою м'ячик майже не піднімається над землею.
По-друге, зовсім іншими є вимоги до роботи ніг. На піщаних кортах у разі не зовсім точного підходу до точки контакту з м'ячем до неї ще можна «під'їхати», вчасно загальмувавши. Якщо на траві підхід був неточним, це означає, що м'яча можна не торкнутися взагалі або зіграти не так, як планувалося.
По-третє, завдяки значно меншому часу на прийняття рішення можна застосовувати тактику, яка на ґрунті була б самовбивчою — одразу після доброї подачі йти до сітки. Вміння грати біля сітки, як і вміння протидіяти такій грі (робити обвідні удари, «свічки», «напівсвічки») теж є визначальними на трав'яних кортах.
По-четверте, вирішальним чинником може бути подача. На піщаних кортах у того, хто приймає, шансів набагато більше; на траві досить часто маємо картину, коли один з тенісистів завершує гейм на свою користь, навіть не побігавши: дві-три подачі навиліт, один-два неточних прийоми в аут або в сітку — і такий собі Енді Роддик або інший шанувальник ейсів уже сам готується попрацювати на прийомі. Щоправда, у дні, коли з якихось причин з подачею розпочинаються проблеми, такі тенісисти можуть зазнати і несподіваних втрат. Водночас нинішні проблеми Тіма Хенмана або Марата Сафіна на траві зумовлені саме тим, що ці тенісисти тепер не можуть похвалитися достатньо потужною подачею.
Звісно, цей список відмінностей не є вичерпним, та скласти уявлення про те, чому саме на трав'яних кортах стається багато сенсацій, уже можна.

Український десант у Бірмінгемі
На жаль, український чоловічий теніс досі перебуває в затінку, тому ані в Лондоні, ані в Галле нам уболівати немає за кого. У кваліфікації турніру в Королівському клубі був найкращий тенісист України Сергій Стаховський, та його ще в першому колі переміг швейцарець Джордж Бастль. Минулого тижня порадував 18-річний харків'янин Олександр Долгополов. У фіналі скромного ґрунтового челленджера в італійському Сассуоло (призовий фонд — менший, ніж на решті турнірів, які проводилися в цей час,— 25 тисяч доларів) українець переміг іспанця Руїса Карденаса — 6:1, 6:4. Цей результат дозволив увійти до числа двохсот найкращих тенісистів планети.
Зовсім інші завдання у наших тенісисток, троє з яких у поточному рейтингу Жіночої тенісної асоціації залишилися в першій світовій півсотні — Олена Бондаренко на 25-й позиції, її сестра Катерина — на 39-й, Юлія Вакуленко — на 41-й. Цього тижня згадана трійця, а також Юліана Федак (129-та ракетка світу) змагаються в англійському Бірмінгемі на турнірі третьої категорії (призовий фонд — 200 тисяч доларів). Зважаючи на те, що трав'яних жіночих турнірів цього тижня більше не передбачається, до Бірмінгема завітали всі, хто на цей тиждень планував активну підготовку до Вімблдона.
Серед сіяних на турнірі — росіянка Марія Шарапова, сербка Єлена Янкович, словачка Даніела Хантухова, китаянка На Лі. Приємно, що під шостим номером у цьому списку Олена Бондаренко, а під дев'ятим — Юлія Вакуленко. До третього кола змагання дійшли всі наші представниці за винятком Катерини Бондаренко, яка вже в першому раунді поступилася росіянці Ярославі Шведовій — 6:4, 4:6, 3:6.
Олена Бондаренко в першому колі відпочивала, а в другому переграла маловідому тайванську тенісистку Юнь-Янь Чань — 6:3, 6:4. Юлія Вакуленко послідовно переграла китаянку Тянь-Тянь Сун (6:2, 6:1) і словенку Андрею Клепач (6:4, 6:7, 6:3). Юліана Федак була сильнішою за чотирнадцяту сіяну голландку Міхаелу Крайчек (7:6, 6:4) і представницю Венесуели Мілагрос Секуеру (3:6, 6:4, 6:3).
Двом нашим співвітчизницям у третьому колі довелося зустрітися з сіяними опонентками — Юлія Вакуленко мала зіграти з восьмою ракеткою змагання італійкою Марою Сантанджело, а Юліана Федак — з уже згадуваною китаянкою На Лі. Дещо легша суперниця в Олени Бондаренко — американка Ваня Кінг. Втім, матчі, які мали відбутися ще в четвер, не розпочалися в запланований час і в п'ятницю — заважає набридливий британський дощик.
Вже є новини і з Вімблдону. Організатори третього турніру серії Великого шлему оголосили імена володарів спеціальних запрошень. «Вайлд-кард» отримали і двоє наших співвітчизниць: 18-річна Вікторія Кутузова зіграє в основній сітці, а 24-річна Тетяна Перебийніс спробує пробитися до головного змагання через кваліфікаційний турнір: 197-ме місце у світовому рейтингу не дозволяло колишній фіналістці юніорського змагання Вімблдону 2000 року претендувати навіть на участь у кваліфікації, тож така допомога була цілком доречною.
Наступного тижня підготовка до головного трав'яного випробування триватиме. І жінок, і чоловіків запросить голландський Хертогенбош. Тільки представниць прекрасної половини людства чекають в англійському Істборні, а тих чоловіків, які не поїдуть до Хертогенбоша, прийматимуть у Ноттінгемі. Утім, не бракуватиме і тих, хто останній етап підготовки до двотижневого марафону на кортах Всеанглійського клубу лаун-тенісу і крокету проводитиме в режимі позаігрових тренувань.

Антон ШУЛЬГА
також у паперовій версії читайте:

• ГЕМІЛТОН У НЕБЕЗПЕЦІ?
• МАДРИД БЕЗ БЕКХЕМА

назад »»»