ДЕМОКРАТИЧНА УКРАЇНА ЕКОНОМІКА
НОВІ ОРБІТИ «УКРАТОМПРОМУ»
Енергетична безпека — це проблема, яку вирішують уряди всіх розвинутих країн світу. Як відомо, традиційні джерела — нафта, газ, вугілля швидко вичерпуються. Щодо біологічного палива, сонячної енергії, то вченим ще належить добряче попрацювати, аби ці джерела посіли належне місце в економіці й господарстві.

Найреальніший шлях на найближчі роки у вирішенні енергетичної проблеми — подальше освоєння ядерного циклу. Це розуміють вчені Росії й Сполучених Штатів, Франції й Китаю. Щоправда, уряди цих країн пильно стежать, аби атомна енергетика була під контролем світової громадськості. Навіть та, що розвивається винятково у мирних цілях.
Яскравий приклад — ситуація з Іраном. До яких лишень санкцій не вдавалися США, аби перешкодити цій мусульманській державі освоїти замкнутий цикл виробництва атомної електроенергії. Проблема полягає в тому, що від мирного атома до потужної зброї масового знищення — один крок. Сполучені Штати Америки та Іран це чудово розуміють. Кожен обстоює власні національні інтереси. Доходить до серйозного міжнародного протистояння, але жодна зі сторін не хоче поступитися.
Для України атомна енергетика також відіграє вирішальне значення. Попри те, що ми не маємо власного виробництва ядерних стержнів, закуповуємо їх у Росії, українські АЕС виробляють майже п’ятдесят відсотків усієї електроенергії. Вона дешева і безпечна, завойовує з кожним роком усе більше пріоритетів як у світовій, так і в національній економіці. Щодо аварії на Чорнобильській станції, то фахівці вважають її «прикрим винятком». Катастрофа сталася внаслідок нечуваних науково-технічних порушень та безвідповідальності тодішнього кремлівського керівництва.
На жаль, у перші роки незалежності, коли Україна проголосила без’ядерний статус, цій галузі, м’яко кажучи, приділяли недостатньо уваги. Крига скресла, коли уряд ухвалив рішення про створення державного концерну «Укратомпром», генеральним директором якого призначив Андрія Деркача. Під дахом цієї поважної структури, крім «Енергоатома», також «Турбоатом», державні підприємства «Східний гірничо-збагачувальний комбінат», «Дирекція підприємства, що зводиться на базі Новокостянтинівського родовища уранових руд», «Дніпровський завод працидійних труб», інші промислові об’єкти та науково-дослідні інститути. Тобто держава зібрала в один кулак усі потужності, що мають забезпечити стабільний та швидкий розвиток галузі.
Якщо врахувати, що проблема з газом і нафтою з кожним роком загострюється, а на горизонті українсько-російських відносин навіть не «накльовуються» позитивні тенденції, стає зрозуміло: нам треба якнайшвидше забезпечити національний народногосподарський комплекс дешевою атомною енергією. Ще краще вигідно продавати її в Європу, щоб мати кошти на придбання того ж «блакитного» палива, проводити реконструкцію енергозатратних галузей.
Недавня зустріч керівника концерну «Укратомпром» Андрія Деркача з російським колегою — головою Федерального агентства з атомної енергетики Російської Федерації Сергієм Кірієнком — ще один крок на шляху розвитку важливої національної галузі. Сторони підписали протокол про наміри перейти на якісно новий рівень всебічної співпраці між науковими й виробничими підприємствами двох країн. Йдеться, зокрема, про консолідацію науково-технічного та виробничого потенціалу, формування довгострокової стратегії співробітництва.
Як відомо, Росія виявляє неабиякий інтерес до уранових руд, яких в українських надрах зосереджено близько 40 відсотків світових запасів. Водночас Україна не має повного циклу збагачення урану та виготовлення ядерного палива для власних АЕС. Хочеться сподіватися, що новостворений «Укратомпром» зможе зрушити цю проблему з мертвої точки. Принаймні Андрій Деркач і Сергій Кірієнко домовилися вивчити можливості зі створення спільного підприємства у сфері видобутку і збагачення урану, виготовлення ядерного палива для атомних станцій обох країн.
У планах ДК «Укратомпром» і «Росатома» — зміцнити співробітництво щодо науково-технічного супроводження атомної галузі, підвищення безпеки і продовження термінів експлуатації існуючих енергоблоків та будівництва нових станцій, розвитку підприємств ядерно-паливного циклу. Все це дасть змогу спільно виходити на ринки «третіх» країн.
На думку українських фахівців атомної галузі, Російська Федерація розраховує за рахунок реалізації ряду спільних проектів забезпечити для себе гарантовані поставки урану, електроенергії та турбін. До речі, інтерес до них проявляють і ряд інших країн, зокрема азійських, таких як Іран, Китай та Індія. У разі інвестування українського атомпрому, росіяни, зрозуміло, не забудуть про власні інтереси. Зокрема, крім сировини, вони пропонують добудувати два блоки на Хмельницькій АЕСТ створити СП з видобування та збагачення урану на Новокостянтинівському родовищі.
Пропозиції пана Кірієнка, безперечно, дуже привабливі. За рахунок російських інвестицій, наша держава може одержати близько 2,5 млрд доларів США, що потрібні для розвитку внутрішнього енергоринку. Щоправда, всі розуміють: мирний атом — не цяцька. Це — стратегічна галузь. І перш ніж створювати спільні підприємства, нам варто спробувати самим розширити продаж продукції атомного машинобудування, тих же турбін, комплектуючих блоків, спецметалопрокату тощо.
На жаль, вітчизняні можливості на порядок нижчі російських. Так, на розробку уранових родовищ планується витратити до 2008 року близько 50 млн доларів США.
Самотужки Україні пробитись на енергетичний ринок Європи проблематично. По-перше, постійно зростає конкуренція між світовими гігантами ядерної галузі, по-друге, держава не має коштів, щоб інвестувати вітчизняну атомну галузь, зміцнювати її паливно-ресурсну базу, машинобудівний комплекс і розробляти сучасні наукові технології. Ще вчора в нас на рівні держави навіть не було структури, яка б розв’язувала лічені питання в комплексі. Нині вони покладені на «Укратомпром». Оскільки державний концерн очолив енергійний прогресивний керівник, далеко не новачок у зазначених проблемах Андрій Деркач, можна сподіватися, що галузь зможе стрімко розвиватися, стане надійною опорою народногосподарського комплексу країни.
Зрозуміло, українська ядерна енергетика не може розвиватися поза сучасними світовими інтеграційними процесами, що характеризують діяльність провідних корпорацій у сфері видобування, збагачення урану та виробництва ядерного палива, а також створення нових атомних потужностей. Нині на світовому ядерно-енергетичному ринку стрімко будують нові реактори, вдосконалюють технології, зростають інвестиційні потоки. Як приклад, наш північний сусід створив потужний державний холдинг «Атоменергопром», до якого увійшли підприємства з видобування урану, будівництва нових і експлуатації діючих АЕС, утилізації ядерних відходів, а також галузеві науково-дослідні інститути. Аналогічні атомні корпорації, альянси створюються й в інших країнах. Мета в них одна — просуватися на світові ядерні ринки, витісняти конкурентів. До речі, спільні альянси вже створено Казахстаном і Росією, що видобувають і збагачують уран в Іркутській області (м. Ангарськ) і казахстанському родовищі «Зарічне». Україні також пропонувалось взяти участь у реалізації цих проектів. Але...
Щоб мати можливість успішно брати участь у подібних міжнародних проектах, нашій країні потрібно сформувати потужну структуру, котра могла б вести мову на рівних, гідно реалізовувати промислово-технологічний потенціал вітчизняної ядерної галузі в кооперації з іноземними компаніями. «Укратомпром» покликаний бути структурою, що об’єднала найбільшу частку роздріблених потужностей. Зараз постає завдання сформувати єдину державну централізовану управлінську політику. На жаль, підприємства, що увійшли до складу державного концерну, переживають не кращі часи. В роки незалежності більшість з них фінансувалася з бюджету за залишковим принципом, були збитковими, не мали коштів на нормальний розвиток. Далі розмов не пішла справа і з виробництвом елементів ядерного палива...
Виправити ситуацію належить ДК «Укратомпром». Перша ластівка, кажуть, весни не робить. Та все ж перші кроки в діяльності концерну вселяють неабияку надію. На нього ж покладено прямий експорт електроенергії в європейські країни, що дасть змогу залучати західні інвестиції, знизити тарифне навантаження на вітчизняного споживача. Атомники України нині вийшли на нові обрії в своїй діяльності. Чим швидше вони освоять ці промислові, наукові й технологічні напрями, тим швидше вдасться вирішити низку проблем України.

Тарас ЗАЄЦЬ
також у паперовій версії читайте:

• НЕ СОРОМТЕСЬ СЕБЕ ПРОДАВАТИ

назад »»»