ДЕМОКРАТИЧНА УКРАЇНА УКРАЇНА І СВІТ
ІРАКСЬКЕ ВИПРОБУВАННЯ: ЧИ ВИТРИМАЮТЬ НЕРВИ?
Після трьох місяців боротьби в іракській столиці із бойовиками та нелегальною міцілією американські військові визнають, що операція розгортається дуже повільно.

«Зачистка» не відбулась
На початку року президент Буш оголосив план, який мав стати «світлом в кінці тунелю» для Іраку. Згідно з ним до Багдада вирушило додатково 20 тисяч американських вояків і кілька десятків тисяч іракських солдатів. Квартал за кварталом методично і послідовно вони мали очистити місто від сунітських заколотників і нелегальних шиїтських міліціонерів, які воюють між собою та з американцями і тероризують мирне населення.
Газета «Нью-Йорк Таймс» опублікувала службову доповідь посадовців армії США, у якій підбито перші підсумки багдадської операції через три місяці після її початку. У документі визнано, що поставлених цілей не досягнуто. Американські стратеги планували, що до червня їм вдасться оволодіти ситуацією в усьому п’ятимільйонному місті. Тоді мала б початись друга фаза: відбудова будинків, каналізації, водогонів тощо. Насправді американці контролюють лише 146 з 457 багдадських кварталів. У решті операція або взагалі не починалась, або наразилася на запеклий опір. Хоча кількість випадків насильства в окремих районах міста зменшилась, на дільницях, де живуть шиїти і суніти, його рівень досі залишається високим.

Необґрунтований оптимізм
У травні в Іраку внаслідок терористичних замахів й етнічних чисток загинуло понад дві тисячі осіб, більшість з них — мешканці столиці. Майже у два рази зросла кількість жертв серед американців (у Багдаді протягом трьох місяців перед операцією їх загинуло 130, а від її початку — 210). Є місця, де ситуація значно погіршилась, попри збільшення чисельності американських сил. У шиїтсько-сунітській дільниці Рашид, де американських солдатів стало втричі більше своїх, у травні знайдено 249 тіл загиблих мирних громадян, тоді як на початку року «середньомісячна кількість» становила 100.
«Ми були занадто оптимістичними»,— визнає генерал Вінсент Брукс, заступник командувача військ США в Багдаді. На думку генерала, поразки пояснюються поганою підготовкою іракської армії, яка не забезпечила підмоги, а деякі квартали, очищені американцями, не змогла втримати, тому американці мусять повертатись до них знову, часом по кілька разів.
Окремі підрозділи американської армії були відправлені за межі Багдада в Бакубу, де заколотники останніми місяцями почуваються особливо вільно, і в південні передмістя столиці. Там триває операція з пошуку кількох солдатів США, викрадених терористами кілька тижнів тому.
Генерал Раймонд Одьєрно, заступник командувача силами США в Іраку, в інтерв’ю «Нью-Йорк Таймс» зазначив, що від самого початку не вірив у можливість замирення в Багдаді в червні. Він вважає, що це станеться не раніше середини осені. Але спочатку іракські сили, які допомагають американцям, повинні набути здатності втримувати територію, звільнену від заколотників.

Важко. Та чи буде легше?
Найважче в місті Садра, двомільйонній дільниці, яка стала бастіоном найпотужнішої нелегальної міліції — армії Махді, яка підпорядковується радикальному шиїтському священику Муктаді ас Садру. Досі американці взагалі туди не ввійшли, затримавшись на околицях району. Але навіть там махдисти почуваються досить впевнено, патрулюють автозаправки, забороняють продавати пальне сунітам та нападають на сунітські мечеті в сусідніх дільницях.
Американці не можуть ризикувати відвертим виступом проти шиїтів, бо тоді всі у Багдаді постануть проти них. Прихильники Муктаді ас Садра мають потужне представництво в парламенті, прем’єр-міністр країни — Нурі аль Малікі є шиїтом. Більшість іракських військових та поліцейських — також шиїти, здебільшого вони симпатизують Муктаді, тому крізь пальці дивляться на свавілля махдистів.
Недавно американці заарештували шістьох іракських поліцейських, які підклали бомбу на шляху їхнього патруля. Речник армії США, полковник Хрістофер Гарвер, коментуючи цей випадок, заявив: «Ми завжди говорили, що перш ніж стане легше, спочатку буде важче».

Війна без правил
А поки що американцям в Іраку дійсно важко. Про це свідчать результати опитування серед військовослужбовців США в Іраку. Вимальовується портрет армії, яка перебуває на межі психічного зриву, солдати борються з депресією, посттравматичним синдромом, думками про самогубство...
Подібні опитування проводили й раніше, але цього разу військових, у зв’язку з кількома зафіксованими випадками катування в’язнів і злочинного ставлення до цивільних громадян, запитували про етику в бойових умовах. Підсумки засвідчують, що 44% вважають, що тортури можливі, якщо завдяки їм можна отримати інформацію, яка врятує життя іншого військового; 39% вважають, що тортури можливі, аби отримати «важливу інформацію» про ворога; тільки 38% переконані, що до цивільних потрібно ставитись з належною повагою; 10% визнали, що особисто били іракців; тільки 40% готові скласти відповідний рапорт у ролі свідка вбивства або злочинної поведінки іншого військового щодо цивільних осіб; понад 30% військових, які повернулись з Іраку, потерпають від посттравматичного синдрому, а 20% — від глибокої депресії; 20% стверджує, що під час служби в Іраку їхній шлюб розпався.
Ті військові, які визнають «наростання люті» або депресію, виправдовують катування і погане ставлення до цивільних щонайменше вдвічі частіше, ніж решта.
Доповідь, підготовлена медичною службою Пентагона, демонструє тісну кореляцію між тривалістю служби в Іраку, перебуванням удома і рівнем агресії, депресії або відмови від етичних принципів. Як відомо, термін служби в Іраку продовжено з 12 до 15 місяців (деякі підрозділи проводять там по 18 і більше місяців). Тривалість перебування вдома між виїздами до Іраку становить 12 місяців, часто й менше. Психологи стверджують, що в перервах між виїздами на війну військові мають перебувати вдома як мінімум 18–36 місяців.
«Армія США ще ніколи не брала участі у війні, під час якої 24 години на добу, сім днів на тиждень, щоразу по шість-сім місяців солдати ходять по лезу ножа і будь-якої миті можуть зазнати нападу, можливо, й втратити життя» — так написав один з опитаних солдатів. На його думку, Друга світова війна чи В’єтнам з тривалими перервами між боями, з частими «рекреаційними виїздами» в тил мали зовсім інший характер. В Іраку немає тилу. Солдат безперервно перебуває на лінії фронту в максимальному напруженні.
Доктор Енді Морган з Йєльського університету визнав у «Нью-Йорк Таймс»: «Таке величезне напруження можна витримати, якщо його супроводжує почуття, що чиниш щось позитивне і що солдат впливає на своє становище. Коли у вояка немає цього відчуття, він дуже швидко доходить стану, у якому зважає лише на безпеку свого підрозділу. Усе інше, в тому числі етичні стандарти, втрачає сенс».
Але чи можна за таких умов досягти проголошеної керівництвом ЦРУ мети цієї війни?

Євген ПЕТРЕНКО
також у паперовій версії читайте:

• ЯК ШЕСТИДЕННА ВІЙНА СТАЛА СОРОКАРІЧНОЮ
• МОСКВА — КИЇВ: «СЕЗОННЕ ЗАГОСТРЕННЯ» ВІДНОСИН

назад »»»