ДЕМОКРАТИЧНА УКРАЇНА СПОРТ
МАРИНА ТКАЧЕНКО:«БАСКЕТБОЛ ДЛЯ МЕНЕ — НЕ БІЗНЕС»
Олімпійська чемпіонка 1992 року в складі збірної України нині очолює національну команду та столичний «ТІМ-СКУФ». Про проблеми українського жіночого баскетболу та шляхи їх вирішення йшлося у розмові кореспондента «ДУ» та відомої спортсменки.

— Нині у жіночому баскетбольному чемпіонаті немає поділу на ліги. Чи це правильно?
— Ні. Упродовж трьох місяців до нового року ми грали зі слабкими командами. В інших країнах Європи вищу лігу скорочують до шести колективів і грають у чотири кола й нічого. А так — справжній рівень своєї команди я побачила лише у протистояннях з лідерами — дніпропетровським «Дніпром» і запорізькою «Козачкою».
— Трапляється, що країна зі слабкою внутрішньою першістю має непогану збірну, а потім підтягується чемпіонат. Нам для розвитку баскетболу треба починати зі збірної або чемпіонату?
— Мабуть, з чемпіонату... Та, на жаль, немає спонсорів, які б утримували клуби та давали гроші на купівлю хоча б кількох легіонерів. Адже, якщо відверто, невеликий відсоток молодих баскетболісток переймається грою і клубними справами. Більшості ж нічого не потрібно. Відіграла зустріч, отримала якусь копієчку й добре. Зовсім відсутній бойовий характер і якась вища мета, крім фінансової. До того ж, гідні легіонери підтягнули б загальний рівень нашого жіночого баскетболу, як це відбувається у чоловічих командах.
— Ви багато років тренуєте «ТІМ-СКУФ», працюєте з молодими недосвідченими баскетболістками. Запрошень з інших клубів не отримували?
— Запрошення були, але полишила б свій клуб лише тоді, коли б хотіла заробити. Адже баскетбол для мене — не бізнес.
— Чи користуєтеся в житті своїм ім’ям?
— Ніколи. «ТІМ-СКУФ» залишився як спадок від чоловіка. Усе, чим я зараз займаюся, можна назвати доброчинністю.
— Не виникало думки закрити клуб?
— Для мене це було б надто важко. Я навіть не знаю, що тоді робила б, бо важко знайти себе в житті.
— Тоді чому б не спробувати себе поза баскетболом?
— Поки що не встигаю, хоча бажання маю. Є ідеї, які реально втілити в життя вже зараз, але не вистачає часу. Гадаю, має минути кілька років, поки не знайду собі гідного помічника й тренера для роботи в клубі. Розірватися не можу, як не можу покинути «ТІМ-СКУФ». Він за цей час став брендом і має своїх шанувальників.
— У ваших дітей велика різниця у віці. Чому так довго не наважувалися на другу дитину?
— Звісно, через спорт. Я і своїм дівчатам кажу, що треба вчасно народити, аби встигнути відновитися. Син-то з’явився вчасно, а ось з донькою зволікали. Дуже хотіла дівчинку, я від неї просто млію. Вже зараз видно, яка вона сильна натура, іноді навіть лякаюсь. Надзвичайно жвава дитина, приходить на тренування і починає всіма керувати. Росте справжнім лідером.

Розмову провів Михайло МИХАЙЛІВ
також у паперовій версії читайте:

• ПЕРЕРВАТИ ГЕГЕМОНІЮ ЖЮСТІН!
• «ДИНАМО» ХОЧЕ ФОДЖУ
• УКРАЇНА—КУБА — 9:1
• ЖАХ НА ПРІЗВИЩЕ ФОРМЕН

назад »»»