ДЕМОКРАТИЧНА УКРАЇНА СУСПІЛЬСТВО
ТІ, ЩО НАС РАХУЮТЬ
Перефразовуючи відому приказку, можна сказати: де двоє українців, там — три члени ЦВК. Бо після п’ятничної ротації цієї поважної структури за неповних три роки — це третій склад Центрвиборчкому. Ніяк не вдається комісії відпрацювати відведені законом сім років! Схоже, що з відходом від справ Михайла Рябця у приміщеннях Центральної виборчої комісії поселилися якісь «привиди тимчасовості».

Як ми вчора повідомляли, ЦВК отримала нових п’ятнадцятьох рахівників. Щоправда, з них лише восьмеро повернулися на свої попередні робочі місця, решту довелося «рекрутувати» з-за меж Центрвиборчкому.
Показово, що під час другої ротації головного лічильного органу за бортом залишається його попередній голова. Пригадуєте, як у грудні 2004 року тодішній шеф Центральної виборчої комісії Сергій Ківалов не пройшов рейтингового голосування і чорніший за хмару залишив приміщення Верховної Ради, де відбувалися вибори? Та через деякий час пан Ківалов повернувся у звичне депутатське крісло за списками Партії регіонів.
Нині екс-керманич ЦВК Ярослав Давидович також змушений буде шукати нову роботу. Доводилося чути, що «Наша Україна» йому не проти запропонувати місце у виборчому списку.
Не представлена в оновленій комісії й колишня заступниця керівника цього органу Марина Ставнійчук. Це при тому, що її довго і наполегливо називали мало не головною претенденткою на посаду голови. Однак її навіть не запропонували до складу членів комісії, тобто жодна з політичних сторін, вочевидь, не вважає пані Марину на всі сто «своєю». Це, до речі, є свідченням, що зі Ставнійчук міг вийти цілком гідний керівник.
Очолив же Центрвиборчком знаний і фаховий правник: Володимир Шаповал останніми місяцями був представником Президента у Конституційному Суді.
Новий голова ЦВК свого часу впродовж дев’яти років відпрацював і на посаді судді КС. Незважаючи на те, що пана Шаповала суддею призначив Леонід Кучма за своєю квотою, саме Шаповал був одним із небагатьох суддів, котрі не підтримали вердикт КС про те, що попередній український президент перебував на своїй посаді лише один термін. Можна припустити, що Кучма навіть не намагався тоді поставити питання про відставку такого судді тільки тому, що загалом висновок виявився для нього позитивним. Хоча можливістю піти на другий (третій) термін Леонід Кучма, як відомо, не скористався.
Нині Володимир Шаповал також заявляє, що не є представником якоїсь політичної сили, а свою попередню посаду вважає такою, що давала йому можливість працювати на справу, а не на політичну силу. До речі, цікава деталь: у розпал розгляду в Конституційному Суді першого президентського указу, пан Шаповал повідомив, що коли це подання буде вичерпане, він полишить свою посаду. Багатьма «регіоналами» це було витлумачено, як рішучий і порядний крок, особливо не шкодував відповідних коментарів Юрій Мірошниченко, котрий презентував у КС коаліцію. Тому дещо не зрозуміло, чому не всі «регіонали» підтримали призначення чесного і принципового Володимира Шаповала у ЦВК? Хоча на тлі подальших успішних для нового голови ЦВК подій це питання відходить на інший план.
Заступниками у Володимира Шаповала також стали люди з опозиційної «обойми». Андрій Магера взагалі став відомий наприкінці 2004 року, коли демонстративно вийшов із зали засідань Центрвиборчкому, протестуючи проти ухвалення постанови про нібито обрання Віктора Януковича президентом. У дні Помаранчевої революції Магера знову був обраний до оновленої Центральної виборчої комісії й відтоді частенько він з’являвся на телеекранах і шпальтах газет із професійними коментарями.
Жанна Усенко-Чорна досі була менш публічною особою, хоча нинішній склад ЦВК для неї буде другим. На відміну від Андрія Магери їй не довелося працювати в комісії Сергія Ківалова. Пані Жанну обрали 8 грудня 2004-го, у той саме день, коли, крім формування нового Центрвиборчкому, депутати ще змінили закон про вибори Президента, а також підкоригували Конституцію.
Окрім двох заступників голови, у ЦВК лишилися ще шестеро працівників зі старого складу. Двох запропонувала опозиція, чотирьох — коаліція. Опозиціонери допомогли зберегти доступ до загальноукраїнської «рахівниці» Анатолію Писаренку та Валерію Шелудьку.
«Більшовики» пролобіювали Михайла Охендовського, Юрія Донченка, Броніслава Райковського та Олександра Чупахіна. Усі — працівники з досвідом, хоча ЦВКівська кар’єра пана Охендовського могла завершитися наприкінці 2004 року. Тоді його кандидатура під час затвердження у Верховній Раді спершу не набрала достатньої кількості голосів і лише з другої спроби він подолав цей рубікон. Власне, тоді згуртована антирегіональна більшість стояла перед вибором: або Охендовський, або Сергій Ківалов, Валерій Бондик чи Олена Лукаш (ще двоє активних «регіоналів», а тепер не менш активних урядовців). Певна річ, перевагу віддали менш одіозному Охендовському.
Наразі пан Михайло пройшов до ЦВК значно впевненіше, як і комуно-соціалістичне «лобі» Центрвиборчкому. Пани Донченко, Райковський та Чупахін теж працюватимуть у третьому складі Центральної виборчої комісії. Цікаво також, що усі троє свого часу були народними депутатами. А от нинішньої весни усі втрьох, як за командою, злягли на лікарняні ліжка, як тільки Президент Віктор Ющенко оприлюднив свій перший указ про припинення повноважень Верховної Ради і дострокові вибори, що надто заважало працювати попередньому складові Центрвиборчкому.
Не новачок у ЦВК і Юрій Данилевський, котрому довелося тут працювати ще за часів Михайла Рябця. Повернення у приміщення на площі Лесі Українки пана Данилевського також забезпечила коаліція.
Її висуванцями є Тетяна Лукаш, Тамара Астахова і Олександр Шелестов. Найвідоміше прізвище — у Лукаш, вона рідна сестра Олени Лукаш, котрій, як відомо, не страшні навіть високі паркани перед приміщенням Конституційного Суду. Пані Тетяна, схоже, теж «мітить» високо, бо вже стала секретарем Центрвиборчкому.
Нові обличчя ЦВК від опозиції — це, як було сказано, Володимир Шаповал, Ігор Жиденко та Юлія Швець. Останні — креатури БЮТ. Пан Жиленко навіть устиг відчути смак депутатства, він один із тих, хто цими днями не може остаточно розпрощатися з мандатом через надмірне буквоїдство Олександра Мороза.
На завершення варто зазначити, що зараз Центрвиборчком повністю укомплектований вперше з минулої весни, бо двоє членів попереднього складу комісії розпрощалися зі своїм місцем роботи вже давно. Руслан Князевич подався у депутати, а Микола Мельник — до Верховного Суду. Цікаво, скільки часу відведе історія новому складові ЦВК?

Ярослав ГАЛАТА
також у паперовій версії читайте:

• ЗВАРИЧ: ВЕРХОВНА РАДА ВТРАТИЛА ПОВНОВАЖЕННЯ
• ВИБОРЧА КАМПАНІЯ БУДЕ «ЖОРСТКОЮ, БРУТАЛЬНОЮ, З ПРОВОКАЦІЯМИ»?
• «ВІЛЬНІ ДЕМОКРАТИ» — ВІЛЬНІ ВІД БЮТ
• У ЛИТВИНА НЕДОБРІ ПЕРЕДЧУТТЯ

назад »»»