ДЕМОКРАТИЧНА УКРАЇНА УКРАЇНА І СВІТ
ПОЛІТИЧНА КРИЗА ПО-ТУРЕЦЬКОМУ
Перше півріччя 2007 року виявилося непростим для турків. На початку року націоналісти вбили опозиційного вірменського журналіста Гранта Дінка. Тільки професійні дії правоохоронців дали можливість уникнути негативного впливу цієї події на імідж країни у світі. Навесні на сході Туреччини радикальні ісламісти вбили християнських місіонерів з Європи. Але ці криваві події стали лише передмовою загострення внутрішньополітичної кризи в країні. Нещодавно закінчився семирічний президентський термін Ахмета Неджета Сезера. Утім, він встиг накласти вето на ухвалений парламентом закон про прямі президентські вибори. Тепер цей документ турки затверджуватимуть на референдумі. Криза з обранням президента обернулася розпуском парламенту.

Початок виборчої кампанії до найвищого законодавчого органу виявився напруженим. Курдські сепаратисти, які намагаються підірвати одну з основ турецької економіки — туризм, вчинили кілька вибухів. У суспільстві точиться запекла дискусія з приводу ролі ісламу. У світських колах країни вважають, що лідер владної «Партії справедливості і розвитку» Абдула Гюль, чия дружина носить хіджаб, не може бути президентом. Тому опозиційні партії бойкотували роботу парламенту, аби не було кворуму, необхідного для обрання президента. Прем’єр-міністр Реджеп Таїп Ердоган відкинув критику з боку армії, яка вважає себе гарантом світського політичного режиму в державі. Проте провладна партія наразилася на опір ідеї проведення прямих президентських виборів. Неприємності ніколи не бувають поодинокими. На внутрішньополітичну кризу наклалися зовнішньополітичні негаразди. Зокрема, президент Франції Ніколя Саркозі, чий перший президентський термін триватиме до 2012 року, різко висловився проти вступу Туреччини до Євросоюзу. Стратегічні переговори навряд чи закінчаться до 2013 року. Туреччина відмовила США у наданні баз для іракської та можливої іранської військових кампаній. Унаслідок цього є цілком імовірним, що Вашингтон підтримає прихід до влади в Анкарі більш лояльного уряду. Домогтися цього буде непросто — завдяки бурхливому економічному розвитку та втіленню демократичних реформ рейтинг популярності ісламської «Партії справедливості і розвитку» став набагато вищим, ніж в її опонентів.
«Партія справедливості і розвитку» порівнює себе з європейськими християнськими демократами, але останні з цим не погоджуються. Європейці нагадують турецьким ісламістам, що «батько» сучасної світської Туреччини Мустафа Кемаль Ататюрк заборонив жінкам у хіджабах з’являтися в державних установах. Оскільки останні розміщені переважно у вестернізованих Стамбулі та Анкарі, цієї традиції в основному дотримуються. Але, як засвідчують матеріали соціологічних опитувань, майже половина турків вважає себе переконаними мусульманами. Щоправда, менш як 10 відсотків погоджується з вірогідним запровадженням у країні законів шаріату. Більшість респондентів вважає, що держава має займати нейтральні позиції в питаннях віросповідання. На цих засадах «мусульманські демократи» намагаються модернізувати країну. Але їхніх опонентів-«республіканців» багато в армії, бюрократичному та юридичному апараті. Тому лише після дострокових парламентських виборів, які відбудуться 22 липня 2007 року, можна буде сказати, чи закінчилася криза сприятливо для розвитку Туреччини.
також у паперовій версії читайте:

• КАЗАХСТАН: У ПРАГНЕННІ ДОВІЧНОГО ПРЕЗИДЕНТСТВА
• У БІЛОРУСІ ВОЮЮТЬ З АНТЕНАМИ
• СПРАВА БЕН ЛАДЕНА ЖИВЕ. АЛЕ ЧИ ПЕРЕМАГАЄ?

назад »»»