ДЕМОКРАТИЧНА УКРАЇНА ЕКОНОМІКА
ЧИ ДАДУТЬ «ЗЕЛЕНІЙ» ЕНЕРГЕТИЦІ ЗЕЛЕНЕ СВІТЛО?
Енергетична політика більшості країн світу традиційно акцентує увагу на проблемах енергозбереження. Це пов'язано передовсім із загрозою вичерпання невідновлювальних паливно-енергетичних ресурсів (ПЕР), а також з наявністю ризиків під час їхнього виробництва і транспортування. Дедалі помітнішим стає техногенне навантаження підприємств традиційної енергетики на навколишнє середовище. Останнім часом великого значення набувають заходи з енергозбереження через загальну нестабільність у регіонах видобутку ПЕР, напруження на паливно-ресурсних ринках та несприятливі прогнози щодо подальшого зростання цін на енергоресурси.

Підрахунки не вселяють оптимізму
До речі, за оцінками Світової енергетичної ради, Північноамериканський континент володіє ресурсами нафти, яких за нинішніх темпів споживання вистачить лише на 21 рік, Азії — на 20 років, Європі — на 16. Стосовно природного газу, то картина така: Північна Америка має його розвіданих запасів на 13 років, Азія — на 43, Європа — на 21. З огляду на постійне збільшення споживання економіками країн вуглеводнів, їхні світові запаси невпинно скорочуються.
Отже, світ (у тому числі Україна) змушений зробити вибір щодо розвитку енергетичної політики у період до 2020—2030-х років. Тому нині ведуться активні пошуки оптимальних варіантів розвитку енергетики. Провідні урядові й громадські міжнародні організації, такі як Європейська економічна комісія ООН, Міжнародне енергетичне агентство, Світова енергетична рада та інші акцентують увагу на питаннях підвищення енергетичної ефективності економіки, скорочення непродуктивних втрат палива й енергії, охорони довкілля від забруднення в процесі використання та виробництва енергії.
Нині за даними дослідницького інституту Worldwatch, щонайменше 43 держави розробили і реалізують плани з переходу на використання відновлювальних джерел енергії. Перейти на «чисту енергетику» мають намір усі країни Європейського Союзу. Аналогічні програми існують у США і Канаді, а також у Бразилії, Китаї, Домініканській Республіці, Єгипті, Індії, Малі, Малайзії, ПАР і Таїланді. Країни, що хочуть позбутися нафтової, газової й вугільної залежності, до 2010 року планують отримувати від 5 до 30 відсотків електроенергії за рахунок використання енергії води, сонця, вітру, біомаси. Найамбітніші плани в Австрії (до 2010 року має намір покривати 78 відсотків своїх потреб в електроенергії за рахунок відновлюваних джерел), Швеції — 60 відсотків та Латвії — 49,3 відсотка. Швеція, Австрія, Фінляндія практично йдуть шляхом відмови від використання атомної енергетики, нафти і газу, роблячи ставку на максимальний розвиток відновлювальних джерел енергії.
Майже півсотні країн використовують політику надання різних пільг у виробництві «чистої» електроенергії. 19 держав заохочують використання енергії Сонця для обігрівання будинків і виробництва гарячої води. Три країни і, як мінімум, 20 штатів/провінцій заохочують використання біопалива (етанолу і біодизельного палива, що використовуються як автомобільне пальне). Першою країною, яка схвалила подібне законодавство, стала Бразилія.
Отже, країни світу, які досягли значних успіхів у вирішенні проблем енергоефективності, продовжують пошук нових джерел енергозабезпечення, розробляють заходи стосовно енергозбереження, що є позитивним прикладом для інших.

Наїжджена колія в нікуди
В Україні енергозбереження офіційно визнано пріоритетним напрямом вітчизняної енергетичної політики та одним із найважливіших чинників економічного розвитку. Проте до успіхів європейських країн нам, на жаль, далеко: вітчизняною енергетичною стратегією до 2030 року передбачено збільшення використання ПЕР у 1,52 раза порівняно з 2005 роком. Це при тому, що в більшості європейських країн використання ПЕР узагалі практично не передбачено!
Державною стратегією передбачається у 2030 році мати рівень енергоємності нижчий, ніж у Польщі в 2006 році. Заплановане збільшення використання відновлювальних джерел енергії (ВДЕ) в обсягах 18,33 млн тонн умовного палива (у. п.), що становить близько 6 відсотків загального обсягу використання ПЕР. Для порівняння: в країнах ЄС до 2010 року середня величина відновлювальних джерел енергії становитиме 12 відсотків (у Швеції — 29,1, у Фінляндії — 23, в Австрії — 21,5, у Данії — 15,6 відсотка). Якщо врахувати те, що Україна, навіть серед країн СНД, посідає перше місце за кількістю енерговитрат на одиницю виробленого продукту, то стає зрозумілим, що ефективність та перспективи нашої енергетичної політики вже сьогодні викликають серйозне занепокоєння й потребують конкретних і негайних дій. Старі, затратні технології заганяють нашу економіку в глухий кут.
Однак потенціал енергозбереження України (за різними оцінками) є значним і сягає від 30 до 50 відсотків нинішнього енергоспоживання.
Звісно, для того щоб досягти таких показників, потрібно інвестувати значні засоби найперше у металургійну сферу, оскільки саме вона споживає близько половини отримуваного з Росії газу. В цьому разі хронічний дефіцит державних коштів, як завжди, є суттєвою перепоною на шляху до енергоефективного господарювання.

Газ із гички буряків — не фантастика
Нещодавно голова Національного агентства України з питань забезпечення ефективного використання енергетичних ресурсів Є. Сухін заявив на прес-конференції, що в нашої держави є серйозна альтернатива — біомаса та торф, що можуть впродовж 8–12 років дати додатково 55–65 млн тонн умовного палива. За його підрахунками, для цього необхідно лише 18–25 млрд гривень, водночас як ціна запланованого енергетичною стратегією збільшення використання ПЕР до 64,78 млн тонн у. п. за рахунок будівництва 12 нових блоків АЕС становить 229,9 млрд грн і потребує не менш як 20–25 років.
За словами пана Сухіна, у перспективі Україна має змогу виробляти не менш, ніж 40 мільярдів кубів синтез-газу щороку, що є еквівалентом 25 мільярдам кубів природного. За рахунок обладнання газорозподільних станцій установками з виробництва синтез-газу можливе збільшення його постачання на чверть (суміш природного та синтетичного) без зменшення калорійності газу.
Перспективним також є виробництво біопалива з відходів цукрових і спиртових заводів. Загалом в Україні є чудові розробки в цьому плані, існують також цікаві вітчизняні технології виготовлення сумішевих бензинів у пропорції 60 на 40 (щоправда, поки що на рівні технічних умов). Промислове впровадження цієї технології може дати 500 тисяч тонн відносно дешевого біопалива на рік, що дасть змогу значно поліпшити стан забезпечення паливом сільського господарства.
Є. Сухін вважає, що Україна може почати переходити від традиційного споживання імпортного природного газу до альтернативних джерел. Уже діє дослідний завод із газифікації біомаси під Києвом, який доведе ефективність переробки деревини, торфу, бурого вугілля в синтетичний газ.
Не слід також ігнорувати такі напрями відновлювальної енергетики, як вітроенергетика і використання сонячної енергії. В Міністерстві промислової політики України стверджують, що вітровий енергетичний потенціал України дозволяє забезпечити до 25 відсотків споживання електроенергії в країні за рахунок вітру. На підставі прогнозу до 2020 року найперспективнішими регіонами для будівництва вітроелектричних станцій (ВЕС) є Крим (де давно і успішно працюють вітряки й сонячні батареї), а також Причорномор'я, Приазов'я, Прикарпаття та інші регіони.
Проте, за твердженнями голови національної агенції, українські владні структури не зацікавлені працювати у напрямі нетрадиційних і відновлювальних джерел енергії (НВДЕ). Натомість утворились певні групи, що лобіюють вугільну, атомну промисловість, оскільки ці напрями давно довели свою життєздатність. У цьому вбачаються причини того, що наразі проекти з НВДЕ залишаються поза бюджетним фінансуванням.
Натомість питання зниження енерговитрат українських підприємств і використання НВДЕ в Україні давно зацікавили міжнародні та іноземні структури, що мають відповідні напрацювання в цій сфері. Зокрема, Агентство США з міжнародного розвитку (пропонує українським компаніям, зацікавленим у скороченні споживання газу, взяти участь в програмі «Ініціатива з енергоефективності в українській промисловості»). Голландська компанія Marlex inter B.V. (займається втіленням проекту будівництва в Закарпатті двох заводів із переробки відходів деревини (біомаси) в електроенергію). За даними Національного агентства України з питань забезпечення ефективного використання енергетичних ресурсів, Євросоюз також заінтересований в тому, щоб Україна активніше займалась впровадженням нетрадиційних енергоджерел, і готовий до надання як консультаційної (теоретичної), так і фінансової допомоги.

Повернімось лицем до «зеленої» енергії
Об'єктивні переваги активного використання НВДЕ для нашої країни очевидні. Це й зниження обсягів необхідного імпорту енергоносіїв, додаткові можливості оновлення основних фондів і впровадження нових технологій, зменшення обсягів шкідливих викидів у навколишнє середовище, підвищення конкурентоспроможності вітчизняних товарів за рахунок зменшення частки енергії в собівартості тощо. Використання перелічених чинників сприятиме піднесенню міжнародного іміджу країни. Це може надати додаткові можливості для України щодо досягнення європейського рівня соціально-економічного розвитку.
Щоб досягти успіху на новій ниві, треба розробити альтернативу схваленій енергетичній стратегії України, яка б визначила за пріоритет розвиток енергозберігаючих технологій та НВДЕ. А ще — розробити детальну програму енергоефективності з обґрунтованими розрахунками щодо скорочення енергоємності ВВП. Доцільним також є запровадження гнучкої системи податкових пільг під час проведення заходів з енергозбереження та виробництва «зеленої» енергії. Потребує вирішення й проблема проведення енергоаудиту (наприклад, у Польщі енергоаудит коштує значно дешевше, проводиться швидше та якісніше за рахунок спрощеної реєстраційної процедури, заохочення конкуренції тощо). Законодавство у сфері енергозбереження та і НВДЕ має бути гармонізовано із законодавством розвинутих країн, що досягли значних успіхів у цих сферах.
Якщо повернутися до життєвих реалій, то наразі можна зробити висновок: усі чекають на допомогу уряду, сподіваються на кредити й пільги для впровадження енергозберігаючих систем і НВДЕ. Якщо держава зможе підтримати такі програми хоча б на законодавчому рівні, це дасть змогу активніше залучати інвестиційні кошти до цієї сфери та сформувати самодостатній ринок НВДЕ в Україні.

Владислав МІЦКЕВИЧ
також у паперовій версії читайте:

• ЗА ВІКНОМ СПЕКА, АЛЕ ПРО МОРОЗИ ЗАБУВАТИ НЕ ВАРТО

назад »»»