Головна
Всеукраїнський громадсько-політичний тижневик
Вiвторок Жовтень 14, 2014
Головні новини
За пенсіями до ПФ звернулося 64 тис.переселенців У зв’язку з переїздом через воєнні дії на ... (12 Жов 2014)
Добра воля Не­що­дав­но бу­ли ... (12 Жов 2014)
Як Москва сама себе висікла 7 сеп­ня уряд Ро­сії на ... (12 Жов 2014)
Турецький Кіссінджер іде вгору Ре­джеп Та­йп Е­до­ган ... (12 Жов 2014)
Союз держав-ізгоїв У Мос­кві дня­ми ... (12 Жов 2014)
Активізація дипломатичних маневрів навколо Ураїни Чергове загострення військово-політичного ... (12 Жов 2014)
План Путіна Пе­зи­дент о­сії ... (12 Жов 2014)
Штайнмаєр вважає Порошенка й Путіна відповідальними за ... Міністр закордонних справ Німеччини ... (12 Жов 2014)
УКРАЇНА – НАТО Учо­ра в Уель­сі ... (12 Жов 2014)
ДЕМОКРАТИЧНА УКРАЇНА СУСПІЛЬСТВО
ВІРА? НАДІЯ? ЛЮБОВ?
ПОЗАЧЕРГОВІ ПАРЛАМЕНТСЬКІ ВИБОРИ МАЮТЬ ВІДБУТИСЯ 30 ВЕРЕСНЯ
Є банальний вислів: драма, що відбулася вдруге, перетворюється на фарс. Утім, Україна, вочевидь, у цьому плані — особлива. Наші політичні керманичі нескінченно домовляються, час від часу мають певні результати, згодом знову не можуть віднайти спільної мови... Проте світова спільнота не втомлюється вітати їх із черговими багатообіцяючими успіхами.

Так сталося й цього разу після надважкого компромісу, котрий «народили» Президент Віктор Ющенко, Прем’єр Віктор Янукович і Голова Верховної Ради Олександр Мороз у ніч на Трійцю. Зрештою, відома приказка запевняє, що навіть поганий мир ліпший за добру війну. А про війну — громадянську — в нашій державі упродовж минулого тижня щось говорили надто багато й голосно, особливо після подій у будівлі Генеральної прокуратури.
Однак про ті події ми детально інформували, а згадувати про них зайвий раз не надто хочеться. Краще зосередимося на компромісних домовленостях і реакції на них. По-перше, впадає у вічі те, як нині представники Компартії усе більше відокремлюються від коаліції. Петро Симоненко залишився єдиним з-поміж лідерів парламентських фракцій, хто у «дні ікс» так і не потрапив до президентського Секретаріату на переговори. Очолювана ним політична сила веде мову нібито про кулуарні й непрозорі домовленості, а заразом усіляко паплюжить Президента Віктора Ющенка особисто та інститут президентства, як такий. Комуністи нарешті згадали, що Партія регіонів — «буржуазна політична сила», з якою КПУ, виявляється, створювала коаліцію лише тому, що передвиборні гасла «регіоналів» містили заклики про надання російській мові державного статусу, недопущення вступу в НАТО і створення якнайширшої інтеграції в межах Єдиного економічного простору.
Оскільки усі з перелічених пріоритетів залишилися на папері (щодо НАТО, нагадаємо, комуністи виступали за негайний референдум, який поки не відбувся), неважко передбачити, що до 30 вересня — нової дати дострокових парламентських виборів — члени Компартії спробують перебрати на себе найрадикальніший «регіональний» електорат. Принаймні, стосовно потрапляння комуністів до нової Верховної Ради майже ні в кого немає сумнівів.
Інакше виглядає ситуація у соціалістів. Жодна із серйозних соціологічних служб не дає Олександрові Морозу «прохідних» трьох відсотків. Можливо, саме тому цими днями прозвучала інформація про можливість створення «регіонально»-соціалістичного блоку. Втім, навіть попри це, чинний спікер зробив усе, щоб якомога щільніше долучитися до нинішнього компромісу. Якщо все-таки СПУ піде на вибори самостійно, варто очікувати активної експлуатації тези про те, що після появи Олександра Мороза на переговорах удалося досягти результату.
Власне, цим самим соціалісти зможуть хвалитися і у разі блоку з Партією регіонів. Тоді акцент, мабуть, буде зроблено не лише на нинішньому компромісі, а й на торішньому долученні Соцпартії до «антикризової» коаліції щось на кшталт: торік Мороз зробив можливим створення більшості, а тепер «урятував Україну від кровопролиття». Дарма, що далеко не останній соціаліст — міністр внутрішніх справ Василь Цушко — брав найактивнішу участь у так званій «репетиції силового сценарію» у Генпрокуратурі.
Варто наголосити, що на свято Трійці (увечері) біля парламентських стін Віктор Янукович, Олександр Мороз і Петро Симоненко провели мітинг перед прихильниками коаліції й закликали їх припинити акції протесту. Втомлені сонцем, мітингувальники охоче з цим погодилися. Наметове містечко та сцена з Майдану Незалежності зникли позавчора. Майже спорожнів і витоптаний Маріїнський парк поблизу Верховної Ради. Він другий рік поспіль змушений приймати «регіональних» гостей, тож травички там майже не лишилося. Хоча прихильники коаліції, що наразі не залишили парк, обіцяють перед остаточним (?) від’їздом виправити становище із озелененням. А «наметують» кілька десятків мітингувальників, як вони пояснюють, для того, аби дочекатися ухвалення всіх законів, що їх понад два тижні напрацьовувала робоча група з опозиціонерів, представників президентського Секретаріату та коаліції. Згідно із «троїстими» домовленостями, таке ухвалення має закінчитися сьогодні.
Однак це не означає, що жодних питань стосовно подолання політичної кризи в Україні не залишилося. Приміром, впадає у вічі такий факт. З одного боку, у спільній заяві Віктора Ющенка, Віктора Януковича та Олександра Мороза йдеться про те, що «позачергові вибори до Верховної Ради України проводяться згідно з указом Президента». Це, поза всякі сумніви, перемога глави держави, бо він категорично не погоджувався з можливістю негайних змін до Конституції, в якій би депутати виписали додаткові підстави для перевиборів у вигляді саморозпуску.
З іншого ж боку, «трійця» домовилася, що позачергове свято демократії відбуватиметься «на підставі частини другої статті 82 Конституції України». Себто Вікторові Ющенку доведеться видавати ще один «розпускний» документ. Але перед цим опозиційним фракціям пропонується остаточно розпрощатися зі своїми мандатами. Олександр Мороз, який тривалий час уперто не помічав цього їхнього бажання, тепер визнав: у такий спосіб розпуск буде легітимним (що то значить — особиста участь у переговорах...).
Конституційна норма про 60 днів, котрі даються політичним партіям на підготовку до позачергових виборів, нині є незмінною. Елементарний математичний підрахунок засвідчує: щоб «вписатися» у цю норму і провести вибори саме 30 вересня, главі держави доведеться підписувати свій третій указ про парламентський розпуск не раніше початку серпня. До того часу, виходить, Верховна Рада таки буде дієздатною, навіть якщо сьогодні впорається із поставленими завданнями щодо законодавчого наповнення нового виборчого процесу.
Не все зрозуміло і з державним реєстром виборців у тому розумінні, чи вдасться його остаточно сформувати. Адже від представників протиборних сторін щодо цього лунали діаметрально протилежні припущення.
Не можна не помітити, що найслабше виписаний останній, сьомий пункт спільної заяви. Тут ідеться про те, що «сторони беруть зобов’язання не допускати поза межами своєї компетенції втручання у діяльність органів судової влади та правоохоронних органів». На перший погляд, звучить привабливо, але у тім-то й біда, що «межі своєї компетенції» українські можновладці розуміють кожен по-своєму. Зрештою, у ситуації навколо Генеральної прокуратури так і не поставлено крапку. А враховуючи неабияку наполегливість Святослава Піскуна, можна прогнозувати, що цю крапку не так швидко поставлять.
Те саме можна сказати про міністра внутрішніх справ. Віктор Ющенко на нічному імпровізованому брифінгу 27 травня дав зрозуміти, що не має наміру спускати на гальмах реакцію на поведінку Василя Цушка в стінах Генеральної прокуратури. «Мені не подобається, що зробив міністр внутрішніх справ, людина явно перевищила свої повноваження,— вважає Президент.— Мені він сьогодні дав пояснення, в яких емоціях він це робив, але вони не є достатніми. Я сподіваюсь, що будуть вжиті інші заходи, які засвідчать інститутам влади, що такого робити не можна». Хто і як це засвідчуватиме, вочевидь, залежатиме від того, хто остаточно «запанує» у стінах Генеральної прокуратури.
Проте чи не найбільше запитань до Конституційного Суду. Навіть попри те, що наразі ніхто, крім комуністів, не вимагає від нього вердикту щодо другого президентського указу (власне, як було сказано, вибори проводитимуться на підставі іншого документа), робити з цим органом щось потрібно. Певна річ, після всього, що сталося в Україні упродовж останнього часу, відновити довіру до КС буде архіскладно. Та, принаймні, хоч поступово не завадило б реанімувати цей орган.
Узагалі, політики обрали цікаву дату для виборів, адже 30 вересня — це день Віри, Надії та Любові. Символічно, чи не так? Навіть якщо в українського народу віри та любові до політиків не залишилося ні на йоту, з надією трохи інакше. Пригадуєте пісню відомого російського рок-музиканта Андрія Макаревича: «Чтобы жить и дышать, и любить, и мечтать, пусть меня не оставит надежда...». Схоже, що це — таки про Україну передвиборну.

Ярослав ГАЛАТА
також у паперовій версії читайте:
  • ПРЕЗИДЕНТ: ПАРЛАМЕНТ ПОВИНЕН ПРОЙТИ ТЕСТ НА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ
  • ЄВРОПА ВІТАЄ ЗАЛАГОДЖЕННЯ ПОЛІТИЧНОЇ КРИЗИ
  • ГОЛОВА ЦВК: ЯКЩО НЕ ЗАВАЖАТИМУТЬ — ВПОРАЄМОСЯ
  • ОПОЗИЦІЯ ПОВЕРНУЛАСЯ В ПАРЛАМЕНТ, І...

назад »»»


Використання матеріалів «DUA.com.ua» дозволяється за умови посилання (для інтернет-видань – гіперпосилання) на «DUA.com.u».
Всі матеріали, розміщені на цьому сайті з посиланням на агентство «Інтерфакс-Україна», не підлягають подальшому відтворенню
та / чи розповсюдженню у будь-якій формі, окрім як з письмового дозволу агентства «Інтерфакс-Україна».