ДЕМОКРАТИЧНА УКРАЇНА КРИМІНАЛ
НА ЧИЇЙ СОВІСТІ АВТОКАТАСТРОФИ?

Наша газета неодноразово порушувала питання про роботу Державтоінспекції. Особливо щодо протидії аварійності на автошляхах. Ніколи не можна змиритися з тим, що через власну або, ще гірше, чужу необережність на дорогах гинуть люди. Тим більше, що смертність з цієї причини не є непереборним злом: розвинуті країни, де автомобілів на душу населення набагато більше, ніж у нас, а швидкість їхнього руху вища, зуміли успішно подолати цю проблему.

Депутати гинуть частіше за простих смертних
У найгірші часи, а саме на початку 1990-х років, унаслідок дорожньо-транспортних пригод у середньому гинув один мешканець України із п’яти тисяч. Не минало й року, щоб хтось серед депутатів Верховної Ради не припиняв своїх повноважень через загибель у автокатастрофі. Не перелічуватимемо усіх, земля їм пухом. Згадаю лишень двох колишніх представників парламенту нинішнього скликання: «нашоукраїнця» Юрія Оробця, котрий загинув 16 жовтня 2006 року, та «регіонала» Анатолія Антемюка, чиє життя обірвалося 9 травня 2007 року. Крім того, нинішньої весни внаслідок ДТП постраждали ще двоє відомих широкому загалові депутатів: Андрій Шкіль та Григорій Омельченко.
Отже, як не крути, а в народного депутата України, за статистикою, шанси загинути в автокатастрофі набагато вищі, ніж у простого смертного. Тож, згідно із законами логіки, парламентарі, керуючись інстинктом самозбереження, мають робити все від них залежне, аби створити для працівників Державтоінспекції сприятливіші умови для роботи. Не в плані, звичайно, зарплатні, техніки чи зброї, а законодавчого забезпечення їхньої діяльності. Однак у реальному житті відбувається щось таке, що суперечить здоровому глузду.
За статистичними даними, в усьому світі щороку на дорогах гине 1,2 мільйона осіб і ще близько 50 мільйонів травмуються. Ці дані не є повними, бо в багатьох відсталих країнах облік жертв ведеться поверхово, недостовірно. Оскільки точної цифри немає, аналітики сходяться на тому, що у 2000–2005 роках загальносвітовий показник смертності через ДТП становив 19 осіб на 100 тисяч населення.
Із об’єктивних причин чисельність загиблих розподіляється по світу нерівномірно. У бідних країнах, а це — Азія, Африка та Латинська Америка, автомобілів відносно мало, а люди переважно пересуваються пішки, на велосипедах, мотоциклах і громадським транспортом. Тому тут автокатастроф має бути менше.
Зате в країнах з високим рівнем життя (це — Європа, Північна Америка, Японія, Австралія та Нова Зеландія), де кожна родина, а то й кожен її член мають автомобіль, а дороги переповнені — тут аварій має бути більше.
Проте в реальному житті все навпаки: в бідних країнах кількість жертв на душу населення більша, а в багатих — менша. За обґрунтованими прогнозами фахівців, у період між 2000 і 2020 роками у країнах з високим доходом смертність внаслідок ДТП знизиться приблизно на третину, а в країнах із низьким і середнім вона істотно збільшиться.
У чому причина, запитаєте ви? А в тому, що аварійну ситуацію на дорозі створює не автомобіль, а людина, котра сидить за його кермом. Рівень дорожньо-транспортних пригод залежить не від кількості автомобілів, а від того, як водії дотримуються правил дорожнього руху, як поважають права інших людей. Врешті-решт, як цінують власне та чуже життя, зрештою, як правоохоронна система цих країн ставиться до порушників правил.

Карають і у них, і в нас. По-різному...
Широкий загал мало цікавиться особливостями карального законодавства розвинутих країн, але приблизне уявлення про нього можна отримати, стежачи за скандальними хроніками з життя зірок шоу-бізнесу. Кілька років тому поліція США спіймала відому співачку Дайану Росс нетверезою за кермом. Її було засуджено до 48 годин позбавлення волі, однак, ураховуючи графік гастролей, судді дозволили їй відбути покарання у в’язниці будь-якого штату.
За те саме восени 2006 року в Лос-Анджелесі було затримано іншу американську знаменитість — мільярдерку Періс Хілтон. Її засудили до умовних трьох років позбавлення волі, 1500 доларів штрафу та, звичайно, до позбавлення прав на керування автомобілем. Спливло небагато часу й ця міс була знову спіймана за кермом. Щоправда, цього разу вона була тверезою, однак сам факт керування автомобілем особою, позбавленою водійських прав, є неабияким правопорушенням. На суді дівчина намагалася переконати, ніби в усьому винен її менеджер, котрий, мовляв, неправильно розтлумачив їй вирок суду і не пояснив, що відтепер їй не можна водити машину. Та на суддів це не справило ані найменшого враження, й 5 травня цього року правопорушницю засудили до 45 діб позбавлення волі, котрі вона має, починаючи з 5 червня, провести у в’язниці Лінвуд, якщо її, певна річ, не помилує губернатор штату Каліфорнія Арнольд Шварценеггер, котрий, судячи з усього, не має наміру коригувати рішення суддів.
Тепер один епізод із трагічної хроніки українського шоу-бізнесу. 29 травня 2004 року в Києві загинула загальна улюблениця всіх телеглядачів 27-літня Ольга Бура. Джип «Лексус», рухаючись зі швидкістю близько двохсот кілометрів на годину через Харківську площу, врізався у бетонну огорожу, кілька разів перекрутився в повітрі й на висоті чотирьох метрів врізався об опору рекламного щита. Ольга не пристебнулась паском безпеки, тому вилетіла з машини й миттєво загинула. Її водій був пристебнутий, тому не вилетів, однак це його не врятувало. Він помер дорогою до лікарні — отримані травми були несумісні з життям.
Тоді, коли рана ще була свіжою, незручно було обговорювати тему безвідповідальної, нічим не виправданої легковажної поведінки «зірки». Потім, з плином часу, все якось нівелювалось. Але все ж таки цікаво, з якого, власне, дива вони летіли по Києву зі швидкістю 200 кілометрів на годину, якщо у цій частині міста максимум дозволено 60? Про те, що в межах населеного пункту не можна рухатися більш як 60 км/год, знає кожний, хто тільки починає вивчати правила дорожнього руху. Звичайно, мертві на це питання відповіді вже не дадуть — про це треба замислитися живим. Та чи замислюються?
Фахівці з безпеки дорожнього руху зазначають, що головною причиною трагедій на дорогах є навіть не п’яна їзда (деякі досвідчені водії у нетверезому стані керують машиною безпечніше, ніж у тверезому), а перевищення швидкості. У водія залишається менше часу відреагувати на перепону попереду, менше можливості вчасно спинитися. Якщо на такій шаленій швидкості, як 200 кілометрів на годину, різко крутнути кермо, машина взагалі стає некерованою й перетворюється на літаючу домовину для водія і його пасажирів.
Яке ж у нас покарання за перевищення швидкості? Читаємо Кодекс України про адміністративні правопорушення (КУАП), ст. 112 — «Перевищення водіями транспортних засобів швидкості руху». Що в ній написано? «Тягне за собою попередження або накладення штрафу від 0,5 до одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян». Тобто від 8,5 до 17 гривень. Або й взагалі нічого — так, усне попередження. Від такого закону всі порушники тремтять!
Стривайте, може ми не до кінця дочитали? Звичайно ж! Ось що там написано далі: «Вказане порушення, що спричинило створення аварійної обстановки, тягне за собою накладення штрафу від двох до чотирьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення права керування транспортним засобом на строк від шести місяців до одного року». Жорстко? Як сказати. Згадані нами американські «зірки» жодної аварійної ситуації не створили, а взялися нетверезими за кермо, тож їх уже тягнуть до буцегарні.
Можливо, хоч за п’яне водіння у нас покарання суворіше? Читаймо ст. 130 цього кодексу: від 255 до 340 грн штрафу або позбавлення водійських прав на термін від одного до двох років. А от якби Періс Хілтон була вдруге спіймана нетверезою за кермом, тільки не у себе в Америці, а у нас в Україні, їй би «світило» від 340 до 680 грн штрафу чи позбавлення прав керування від двох до трьох років. Проте американські законодавці розуміють, що для таких панночок-мільярдерок не те що 1500, а й навіть мільйон доларів — кишенькові гроші. Тому до буцегарні їх й на жорсткі нари. Нехай там розуму наберуться!

Краще б вони нічого не робили
У наших законодавців оригінальний підхід до проблеми. Що ними зроблено протягом хоча б останніх 15 років незалежності України із удосконалення законодавства стосовно впливу на порушників правил дорожнього руху? Визнаймо об’єктивно, дещо робили. Тільки для нас було б краще, якби вони у цю галузь взагалі не втручалися б. Згадаймо, скільки непорозуміння було з поправками до КУАП, затвердженими Верховною Радою 5 квітня 2001 року. Хоча на цьому слід спинитися докладніше.
За кількістю механічних транспортних засобів — 10 мільйонів легковиків, вантажівок, автобусів і мотоциклів — Україна нині посідає місце серед розвинутих країн з високим рівнем доходів. 1990 року автомобілів у нас було значно менше, але за кількістю загиблих (9,6 тисячі, тобто 18 на 100 тисяч населення) ми були на рівні відсталих країн світу.
Негативну тенденцію вдалося подолати у 1995 році, причому без допомоги народних депутатів: тоді нових законів щодо відповідальності за порушення правил дорожнього руху не було ухвалено. Міліціонерам вистачило наявної правової бази, щоб жорсткіше ставитися до порушників: якщо 1990 року до адміністративної відповідальності було притягнуто 4,3 мільйона водіїв, то у 1995 р. аж 18 мільйонів. Наслідки не забарилися, й відтоді чисельність загиблих почала неухильно зменшуватися — до 5,2 тисячі у 2000 році. (Може, це збіг обставин, але в той період міністром внутрішніх справ був нині покійний Юрій Кравченко).
Починаючи з 2001 року, кількість жертв стала збільшуватись, що у 2004 році становило 7 тисяч, у 2005 — 7,2 тис., у 2006 р.— 7,6. Цьому прикрому фактові нам треба завдячувати саме народним депутатам. Не обов’язково перелічувати всі поправки до КУАП, унесені шість років тому. Вони переважно стосувалися пом’якшення покарань і зменшення сум штрафів.
Головна суть цієї правової диверсії полягала в тому, що зі ст. 265 КУАП були вилучені пункти, котрі надавали право інспекторам ДАІ до сплати штрафу вилучати посвідчення водія, знімати номерні знаки автомобілів і ставити його на штрафмайданчик.
Чому саме це? Тому що штрафи й до того були невеликими, а для заможних людей — це не гроші. Вони охоче заплатять у десять чи навіть сто разів більше, аби їм не морочили голову. Єдиний важіль впливу на них полягав у тому, щоб змусити їх постояти в чергах і попсувати нерви для того, аби повернути вилучений документ чи номерний знак. Для них таке приниження гірше за будь-який штраф.
Дорога жорстоко покарала та й нині продовжує карати громадян України за такий лібералізм з боку народних депутатів. Із 2002-го до 2004 року фахівцями ДАІ було розроблено чотири законопроекти, котрими пропонувалось посилити відповідальність водіїв за порушення правил дорожнього руху, але їх щоразу відхиляли більшістю голосів Верховної Ради. Останній такий законопроект, або як його ще можна назвати закон про штрафні бали, було зареєстровано 14 лютого 2007 року. Ми докладно розповідали про нього в «Демократичній Україні» 1 березня цього року. Однак судячи з нинішньої політичної ситуації в країні, парламент ще не скоро візьметься за його розгляд.

Юрій КОТНЮК
також у паперовій версії читайте:

• БУЛЬДОЗЕР «ПРОТЯГЛИ» ЧЕРЕЗ МИТНИЦЮ

назад »»»