ДЕМОКРАТИЧНА УКРАЇНА СУСПІЛЬСТВО
УКРАЇНСЬКІ ПОЛІТИКИ ЗАЙМАЮТЬСЯ ТИМ, ЧОГО НЕМАЄ?
Завтра минає рівно рік відтоді, як почала роботу Верховна Рада п’ятого скликання. Якщо шановні читачі пригадають події річної давнини, вони підтвердять: то були також непрості часи для вітчизняної політики. Упродовж двох місяців йшли безрезультатні переговори між представниками «Нашої України», БЮТ і Соцпартії щодо створення «помаранчевої» коаліції або, як самі вони її називали, коаліції демократичних сил. Одначе остаточно домовитися стосовно офіційного оформлення такої більшості (котра, щоправда, проіснувала кілька тижнів) переговірникам вдалося лише 22 червня.

СЬОГОДНІ ВЕРХОВНА РАДА МАЄ НАМІР ВНОСИТИ ЗМІНИ ДО КОНСТИТУЦІЇ ТА ЗВІЛЬНЯТИ ОДНОГО З ЇЇ ТЛУМАЧІВ
Нинішні процеси і схожі, й відмінні водночас. Політичне протистояння почалося у нашій державі наприкінці березня після того, як творці «антикризової» коаліції у складі «регіоналів», комуністів і соціалістів привселюдно оголосили про наміри зібрати «під себе» конституційну більшість. 2 квітня Президент Віктор Ющенко відреагував на такі заяви розпуском Верховної Ради. Якби усе пішло за початковим сценарієм глави держави, найближчої неділі (27 травня) ми б із вами отримали можливість переобрати парламент.
Утім, процес затягнувся. Згадуючи про перемови між опозицією та коаліцією, більшість українських громадян воліють не стільки почути остаточну дату дострокових парламентських виборів, скільки відчувають гостру потребу не чути про цей процес узагалі.
Тим часом сьогоднішній день для українського парламентаризму не позбавлений інтриги, адже колишній партнер «помаранчевих», а нині їхній найзатятіший опонент Олександр Мороз надумав розглянути у Верховній Раді чергову порцію змін до Конституції. Причому цю корекцію він намагається підсунути суспільству в найбільш непідходящий час.
В одному з минулих чисел ми вказували на новації, що їх виплекав Голова Верховної Ради, і на кричущу невідповідність його заяв реальному станові речей у тому сенсі, що «під соусом» розширення прав місцевих громад спостерігається спроба ці самі громади позбавити й тих крихт, що вони наразі мають. Фактично задум пана Мороза зводиться до спроб сформувати таких собі регіональних «царьків», котрі, обіймаючи посади голів місцевих рад, впливатимуть на все і вся. Нічого не скажеш, своєрідне бачення розвитку місцевого самоврядування.
Проте на цьому суперечності поведінки Олександра Мороза не обмежуються. Цими днями він виступив викривачем ще одного «прихованого задуму» президентського Секретаріату. Спікер заявив, що Віктор Ющенко воліє разом із достроковими парламентськими виборами провести ще й загальноукраїнський референдум щодо затвердження на ньому нового тексту Конституції. За словами Мороза, саме тому Президент та його оточення так поспішають із виборами.
Припустимо, що це справді так. Зрештою, Віктор Ющенко понад півроку виступає за те, аби текст Основного закону справді затверджувався на всеукраїнському референдумі. Але, по-перше, говорить він про це цілком відкрито, що, погодьтеся, дещо відрізняється від бачення Олександра Мороза. По-друге, «викриваючи» подібні задуми глави держави, спікер сам собі суперечить. Він нагадує українській громаді, що згідно із законом про всеукраїнський референдум, будь-який плебісцит вважатиметься таким, що не відбувся, якщо в ньому візьмуть участь менш як 50 відсотків громадян, котрі мають право голосу. Але ж, пригадується, соціалісти запевняли, буцімто, влітку явка електорату на дільниці якраз може бути нижчою за половину. Звинувачували Президента та опозицію у тому, що вони готують масові фальсифікації, котрі нібито легше провести за низької явки. Щоб запобігти цим фальсифікаціям, навіть запропонували норму: якщо на дільниці з’явиться менше, ніж 50 відсотків виборців, вибори вважати недійсними. Тобто була спроба фактичного прирівнювання парламентських виборів до референдуму. Зрозуміло, що в представників опозиції, котрі працювали у складі робочої групи, ця ідея підтримки не знайшла.
То що ж виходить: глава держави воліє провести вибори якнайшвидше разом із референдумом, аби наразитися на неухвалення, принаймні, останнього? Дивна логіка, як і ще одне твердження Голови Верховної Ради. Пан Мороз каже, що Віктор Ющенко наполягає на участі у виборах усіх провідних політичних сил, бо йому для паралельного проведення референдуму потрібна більша явка. Розмови про забезпечення прав громадян усіх регіонів, мовляв, ніщо інше, як пусті балачки. Але як можна разом із парламентськими виборчими бюлетенями непомітно підсунути виборцям ще й бюлетені щодо референдуму? Не на одному ж листочку вони будуть надруковані. Зрештою, для можливого бойкоту плебісциту достатньо буде «референдумний» бюлетень просто не брати. Олександр Мороз це розуміє не гірше за представників президентської сторони, котрих він усе частіше звинувачує в усіх смертних, чи то пак політичних гріхах.
Абсурдність подібних тверджень спікера полягає ще й у тому, що тексту нової Конституції в Україні ще не напрацьовано. Окрім тих псевдозмін, що їх спікер хоче розглянути на сесії сьогодні, нічого не готувалося, хоча відповідні спроби з боку Віктора Ющенка були неодноразові. Достатньо пригадати, як Президент минулої осені ініціював створення конституційної комісії й закликав парламент і уряд запропонувати до її складу своїх представників. Варто нагадувати, що на все це відповідав, зокрема, Олександр Мороз? Що конституційні зміни — прерогатива винятково парламенту, а відтак, конституційна комісія має діяти лише у Верховній Раді. Чи не було це спробою усунення глави держави від процесу? Безсумнівно, інакше проект змін мав би дещо інший зміст, ніж той, що його минулого тижня презентував спікер.
Відтоді, як Основний закон зазнав кардинальних змін і фактично розбалансував владу в нашій державі, постала потреба значно ретельнішого підходу до роботи над його текстом. Пригадуєте, як у фільмі Ельдара Рязанова «Гараж» персонаж Ігоря Костолевського сказав героїні Ольги Остроумової: «У вас потрясающая профессия. Вы занимаетесь тем, чего нет». Прикро, але майже те саме можна говорити про український Основний закон.
Чимало фахівців вважають, що нині доречно вести мову навіть не про зміни до Конституції України, а про нову її редакцію, проект якої мусить бути розроблений не політиками, а правниками за участю широкого кола громадськості. Після цього текст має бути ухвалений Верховною Радою з серйозним мораторієм на зміни до нього. Можливо, не зайвим буде затвердити цей ухвалений текст на всенародному референдумі. Принаймні, тоді у можновладців не виникатиме палкого бажання переписувати Конституцію під кожного нового президента, пре-м’єра чи спікера.
Наразі парламент має намір не лише попорпатися в Основному законі. З подачі того-таки Олександра Мороза Верховна Рада має намір звільнити Петра Стецюка, суддю Конституційного Суду. Відповідний проект, розроблений «регіоналами» Григорієм Ілляшовим та Ігорем Зваричем (не плутати з представником Президента у ВР Романом Зваричем), внесений до порядку денного на сьогодні. Нагадаємо, Петро Стецюк — суддя, котрого 3 серпня торік призначила Верховна Рада. Висувала його на цю посаду фракція «Наша Україна». Ще якісь питання є? Вочевидь, хіба що одне. Яких ще «вдосконалень» слід чекати від Олександра Мороза найближчим часом?

Ярослав ГАЛАТА
також у паперовій версії читайте:

• ЮЩЕНКО: ПОДАЛЬШІ ПЕРЕГОВОРИ Є ЗАТЯГУВАННЯМ ЧАСУ
• ЯНУКОВИЧ: ВИБОРИ МОЖУТЬ ВІДБУТИСЯ НАПРИКІНЦІ ВЕРЕСНЯ — НА ПОЧАТКУ ЖОВТНЯ

назад »»»