ДЕМОКРАТИЧНА УКРАЇНА КУЛЬТУРА
ДЖАЗ НЕ ПОМРЕ НІКОЛИ!

Весна останнім часом не сприймається без яскравої святкової події, що традиційно відбувається у Донецьку, викликаючи щире захоплення й в столиці. Міжнародному джазовому фестивалю «ДоДж» тільки-но виповнилося сім років, але насправді все почалося давно, ще у «радянські шістдесяті», коли якимось дивом з подачі міськкому комсомолу в місті шахтарів був заснований джаз-фест, що став у якомусь розумінні знаковим для розвитку цієї культури в країні.

Традиція перервалась, але Донецьк продовжував залишатися не тільки шахтарським, а й джазовим містом — з'являлися талановиті музиканти (щоправда, більшість швидко полишали рідні пенати), плекалася нова зміна на кафедрі музичного мистецтва естради Донецької музичної академії (в столичній консерваторії, до речі, такого відділення немає). З початком нового тисячоліття відродилася фестивальна традиція — силами концертної агенції ICMG та її директора Олександра Сєрого з'явився «ДоДж», якому судилося стати найбільшим і чи не найцікавішим з українських джазових форумів.

«Родзинки» донецького фесту
Щороку донецький Будинок молоді «Юність» тріщить по швах, намагаючись вмістити всіх охочих, а це насправді нелегко, бо на фест приїздять музиканти-професіонали, аматори-джазфани та прихильники з усіх куточків України, а деколи й з-за кордону. Справжнім подарунком для киян кілька років тому стало рішення частину фестивальної програми проводити ще й у столиці, що стало традиційним. Напевно, секретом успіху та життєздатності «ДоДжу» можна вважати тенденцію до постійного розвитку й пошуку нових форм і шляхів, як розширення концертної географії, створення власної студії звукозапису, що постійно функціонує заснування нещодавно осінньої сесії, в межах якої відбуваються концерти грандів світового джазу. До того ж, починають з'являтися оригінальні програми з брендом «ДоДж», укладаються контракти з новими обдарованими артистами, тобто, за словами Олександра Сєрого, «фестиваль поступово трансформується в продюсерську компанію». Проте, мабуть, основною «родзинкою», що завжди вирізняла «ДоДж» серед інших подібних заходів, є конкурс молодих виконавців «ДоДж junior», взяти участь в якому рік у рік стає все престижнішим.
Насправді, розподіл місць звичайно має значення, на те й конкурс, але чи не найважливішим чинником є можливість для молодих музикантів виступити на достойній сцені перед доброзичливою, обізнаною й прискіпливою публікою та високопрофесійним журі, до складу якого щороку входять найавторитетніші постаті українського й російського джазу, як Ігор Бріль (незмінний голова), Анатолій Кролл, Володимир Фейєртаг, Олексій Коган. Останні традиційно виступають у ролі ведучих «доджевських» концертів, легко, з теплим гумором і чудовим знанням улюбленої справи, керуючи фестивальною течією. Позаздрити журі навряд чи хто наважиться, бо крім п'ятигодинного прослуховування, треба ще зробити нелегкий вибір — з-поміж гідних обрати кращого. Те, що всі фіналісти були гідними, сумнівів не викликало у жодного з присутніх. Цікаві, професійні й «дорослі» музиканти приїхали з Москви, справжнім відкриттям стали учасники з Кишинева. Тим приємнішою була перемога в інструментальній та вокальній номінаціях українських виконавців — киян із групи «Links» і харків'янки Полі Франс. Музиканти київської команди, крім першого місця, отримали купу дипломів «Найкращий» у номінаціях свого інструменту, а п'єса лідера Олександра Павлова стала найкращим авторським твором на конкурсі «ДоДж junior-2007». Вони ж взяли участь і в основній фестивальній програмі, реакцією слухачів підтвердивши адекватний вибір суддів.

Такий різний «ДоДж»
Так повелося, що на «ДоДжі» можна почути зразки різної сучасної музики, що нерідко з джазом має віддалені родинні зв'язки. Ця тенденція провокує постійні дискусії в колах меломанів і професіоналів, але саме вона робить донецький фест різноплановим і цікавим для різних слухачів. Така собі коробка цукерок-асорті, в якій кожен знайде щось для себе, навіть якщо весь набір до смаку не припаде. Президент «ДоДжу» не приховує того, що не належить до числа так званих «джазових пуристів»: «Головна мета, яку ми ставимо під час вибору програми — це якість. Якщо в стильовому плані та чи інша музика ближче, приміром, до популярної або народної, ніж до джазу, але саме вона зможе зацікавити слухача і, можливо, поступово привести до лав джазових прихильників, то чому це погано?».
Спеціально саме так побудували цьогорічну програму, чи «так вийшло», але обрамляли «доджівський» полістилізм вокалісти. З різних країн, різною музикою, різним поглядом, але неодмінно високою якістю виконання. Це при тому, що учасники латиського акапельного секстету «Cosmos» ще довго перебуватимуть у віковій категорії, відповідній певніше донецькому конкурсу. Проте ці хлопці співають давно, мають класну школу і багатий сценічний досвід. Тож їхні чисельні нагороди на різних фестах і конкурсах (як то «Нова хвиля», де «Cosmos» стали першими), успіх альбомів, активне гастрольне життя є логічними сходинками творчого шляху. Вони стильні до піжонства, впевнені в собі, харизматичні, талановиті й неймовірно працьовиті. Що б вони не співали — аранжування латиських народних пісень, хіти Боббі Макферріна або навіть Пітера Гебрієла та Майкла Джексона — це завжди яскраво, динамічно й професійно.
Після латиських вундеркіндів великим блоком ішла інструментальна музика, причому тут вистачало всього — від свінгу, фанку, концептуального авторського джазу до імпровізаційної клоунади на трьох струнах. Перший фестивальний вечір завершав російський біг-бенд під керівництвом заслуженого джазового діяча Георгія Гараняна. Цей оркестр створено торік, на основі відродженого паном Гараняном ансамблю «Мелодія», з дитинства знайомого усім нам передовсім шлягерами радянського кінематографа, і складається з молодих зірок російського джазу. Музикант, композитор й диригент зі стажем Гаранян зробив із практично нового колективу один з найкращих оркестрів країни, який може подолати будь-яку програму. На «ДоДжі» москвичі віддали шану великому музикантові, композиторові та бенд-лідеру Канту Бейсі, виконавши чимало композицій з репертуару його прославленого оркестру. Сяюче золото біг-бенду, його чисте всеохопливе звучання завжди пробуджують святковий настрій та відчуття справжнього дива. На цій мажорній ноті й завершився перший день «ДоДжу-2007».

Свято джазового інтернаціоналу
Другий виявився ще насиченішим і не менш цікавим. Суперечки щодо «джазових і неджазових» інструментів давно довели свою недоречність — головне, що в тебе всередині, на чому б ти не грав. Це стосується і російського балалаєчника-віртуоза Олексія Архиповського. Він робить зі своїм народним за визначенням інструментом те, що ортодоксальному виконавцю не те що не вдасться, а навіть на думку не спаде. Мова навіть не про карколомні пасажі з балалайкою за головою чи гру зубами. Архиповський трактує свою триструнну як повноцінний потужний інструмент, якому до снаги будь-яка фактура, форма, стиль тощо. До того ж, свій півгодинний виступ музикант перетворив на справжнє шоу з глибокими композиціями «для слухання», і віртуозними музичними жартами, які публіка оцінила сповна. Здавалося б, повернути «розігрітий» зал до стану концентрованого, навіть медитативного спостерігання — завдання не з легких. Проте наступні артисти впоралися з ним легко та природно —
«Z-Band» відомого українського бас-гітариста та композитора Ігоря Закуса володіє слухацькими емоціями, миттєво «перемикаючи» меланхолійний спокій на напружений драйв. Відомі джазмени, кожен із яких бере участь і в інших проектах, нерідко власних, презентували програму з останнього альбому «Zakus was here». Закус був на «ДоДжі», й це було здорово.
Українських колег змінили музиканти з російсько-американського тріо «Боулвар-Овруцький-Бутман». Басист Аркадій Овруцький давно відомий нашому слухачеві по участі в спільних з американськими артистами проектах, ініціатором багатьох із яких він виступає. Під час навчання і праці в США у Аркадія з'явились творчі зв'язки, котрі реалізуються в таких інтернаціональних програмах. Тріо «Боулвар-Овруцький-Бутман» належить до таких ексклюзивних складів, тож викликало особливий інтерес української публіки. Як, мабуть, і наступний колектив, такий само інтернаціональний, підкреслюючи те, що для музики політичні, географічні, мовні чи якісь бар'єри не існують. На сцені донецького фестивалю відбувся виступ зірки відомих американських лейблів Warner Bros, і Telarc вокаліста Кевіна Мехогані у супроводі ансамблю легендарного польського саксофоніста Петра Барона. Причому до останньої хвилини Кевін не знав точного складу музикантів, цілковито довіряючи своєму старому партнерові Петру. Чудові виконавці, поляки виявилися бездоганними сайд-менами, дозволивши розкішному голосу чорношкірого красеня Мехогані сяяти, мов діамант на оксамитовій підкладці. Звучали знайомі композиції, без особливих новацій та ефектів — і слухачі насолоджувались неперевершеним умінням співака показати просто й невимушено їхню сутність — стильну, джазову.
Незважаючи на пізній час, публіка не відпускала хедлайнерів фесту зі сцени. Однак попереду була велика і яскрава частина свята — київський концерт. Та й фестиваль «почивати на лаврах» у майбутньому не збирається. Як зазначив містер Мехогані в розмові з українською пресою, хай там як розвивається сучасна музика, її деякі напрями, але джаз не зникне ніколи, в цьому я переконаний!».

Аля ФІЛІППОВА, Донецьк — Київ
також у паперовій версії читайте:

• «MANSOUND»У НОВІЙ «УПАКОВЦІ»

назад »»»