ДЕМОКРАТИЧНА УКРАЇНА УКРАЇНА І СВІТ
ЯК ГЛУХИЙ З НІМИМ
Саміт Євросоюз-Росія відбувся 17–18 травня у фешенебельному російському санаторії «Волзька скеля» під Самарою. Галасу навколо заходу було багато, а результат — нульовий. Жодних конкретних рішень не ухвалено, жодних договорів та постанов не підписано. Говорили про конфлікт між Москвою і Таллінном, про Косове, про іранську атомну програму, про експорт польського м’яса, про особливості російської демократії. Але крім слів — саміт нічим не відзначився.

Складні передумови
Події, що передували саміту, свідчили про зростання напруженості між ЄС та Росією. Хоча обидві сторони намагались всіляко продемонструвати, що кризи нема, але навести вагомих аргументів задля спростування очевидного так і не змогли.
Про глибоку кризу свідчить і той факт, що напередодні зустрічі в Самарі відбулась спеціальна нарада у МЗС Росії, на якій обговорювалось питання про перенесення дати саміту. Те, що питання дебатувалося безпосередньо перед початком зустрічі, є красномовним свідченням погіршення відносин.
Стає все очевиднішим: спроби вбити клин між США і ЄС, що є давньою мрією російських політиків, успіху не досягають попри наявні розбіжності у євроатлантичному співтоваристві. Останнім часом Володимир Путін виголосив кілька гострих промов, засудивши політику Вашингтона, з метою викликати суперечності серед західних партнерів.
Напередодні саміту президент Росії зустрівся з держсекретарем США Кондолізою Райс та міністром закордонних справ Німеччини Франком Вальтером Штайнмайєром, але жодних компромісів досягти не вдалось. Як і «пан ні» (так колись називали на Заході міністра закордонних справ СРСР Андрія Громика), президент Путін на всі дискусійні проблеми, які розділяють РФ з євроатлантичними партнерами, також повторював: «Ні». На зустрічах з Райс російська сторона підтвердила відмінність своїх поглядів насамперед на проблему Косова й американську систему протиракетної оборони.
Після надто тривалої розмови її учасники не вийшли для протокольної фотографії. Відразу по тому Путін мав зустріч з Штайнмайєром, який намагався згладити протиріччя напередодні саміту, оскільки є представником країни, яка нині головує в Євросоюзі. Підбиваючи підсумки, Путін, аби пом’якшити ситуацію, сказав: «Слава Богу, між Росією і ЄС нема конфліктів. Є лише різниця поглядів та різне ставлення до вирішення проблем». А це означає, що й німецький високопосадовець нічого не досяг і саміт закінчиться якщо і не катастрофою, то відчутною поразкою. Радник Путіна із зв’язків з Європейським Союзом Сергій Ястржембський визнав, що «перед жодною зустріччю у верхах атмосфера не була такою напруженою».

Кожен при своїх інтересах
Росії і ЄС не було, власне, з чим виходити на саміт. Розпочати переговори про новий стратегічний договір не вдалось, ратифікувати Енергетичну хартію Москва не збиралася. Більше того, вона робить все для того, щоб зруйнувати домовленості, поставивши під удар плани ЄС щодо прокладання трубопроводу з Центральної Азії до Європи. Протиріччя з таких питань, як Косово і ПРО, по лінії Кремль-ЄС майже тотожні російсько-американським. Абсолютно безперспективно розмовляти з Кремлем і на такі теми, як розвиток демократії і права людини.
Напередодні саміту Росія припустилася кількох значних дипломатичних і політичних помилок. Москва порушила відносно Естонії, яка є членом НАТО і ЄС, Віденську конвенцію про дипломатичні представництва та дипломатів. Локальна проблема перенесення пам’ятника набула загальноєвропейського і навіть всесвітнього розголосу у дуже невигідному для Росії ракурсі, і це додало аргументів опонентам Кремля в Євросоюзі.
Чітко проявилась тенденція до посилення впливу східноєвропейських країн у визначенні європейського курсу щодо РФ за одночасного віддалення від Росії її традиційних партнерів у Європі — Німеччини і Франції. Російська дипломатія стосовно цих країн зазнала фіаско. Берлін пішов шляхом зближення з Вашингтоном, новий президент Франції висловив свою стурбованість подіями у Росії і її політичним курсом, особливо у сфері прав людини. Саміт відбувся, партнери поговорили, але помітно, що немає спільних концепцій розвитку відносин Росії з Європою. Те, що підходить Росії, суперечить інтересам Європи, і навпаки. На підсумковій прес-конференції голова Єврокомісії Жозе Мануель Баррозо заявив, що проблема експорту польського м’яса — це проблема всього Євросоюзу. А канцлер Німеччини Ангела Меркель, як голова Євросоюзу підтвердила це, не погодившись із Володимиром Путіним, що суперечка буде залагоджена між Москвою і Варшавою, зазначивши, що її треба розв’язувати по лінії Москва—Брюссель.
Президент Путін «не робить драми» через затримку з початком переговорів щодо стратегічної угоди про партнерство і співпрацю між ЄС та Росією. Проте він знову звинуватив Латвію й Естонію у порушенні прав російськомовних громадян.
Пікантності засіданню додало затримання столичною міліцією в аеропорту лідерів опозиції, зокрема екс-чемпіона світу з шахів Гаррі Каспарова, які хотіли взяти участь у мітингу протесту в Самарі. Паспорти відібрали й у кількох журналістів, у тому числі — двох закордонних. Про це Меркель згадала на прес-конференції, висловивши стурбованість цим фактом.

Поговорили. Далі буде...
Між партнерами бракує довіри, але вона не виникає на порожньому місці. Її треба плекати довго, а руйнується вона скоро. Здається, Європа і Росія взяли тайм-аут, щоб визначити свої позиції і, можливо, внести корективи. У будь-якому разі вони приречені на співпрацю, але завершення правління Путіна на такій мінорній ноті у відносинах Москви з Європою мало б змусити російську політичну еліту замислитись і визначитись, чи адекватним є її політичний курс, чи узгоджується він з вимогами часу й передовсім з національними інтересами Росії, а не вузького прошарку владної еліти.
Російська газета «Ведомости» написала, що «ЄС може зачекати і на наступного російського президента. Партнери, з якими Путін починав свою кар’єру лідера країни і з якими міг порозумітись, майже всі вже полишили владу. Здається, що Путін не може знайти спільної мови з їхніми наступниками».
Саміти ЄС—Росія, починаючи з 1998-го, відбуваються двічі на рік. У першому півріччі це територія Росії, а в другому — столиця країни, яка головує в Євросоюзі. Наступною буде Португалія.

Євген ПЕТРЕНКО
також у паперовій версії читайте:

• ФРАНЦІЯ РОЗЛЮБИЛА КОМУНІСТІВ
• РУМУНІЯ: ЗАМІСТЬ ІМПІЧМЕНТУ ПРЕЗИДЕНТА — НЕДОВІРА ПАРЛАМЕНТУ?

назад »»»