ДЕМОКРАТИЧНА УКРАЇНА ЕКОЛОГІЯ
ЗАКАРПАТТЯ ГОТУЄ СМІТТЄПРОРИВ
«Встав, умився і гайда чепурити свою планету...»
«Маленький принц», Антуан де Сент-Екзюпері

У нашій цивілізації головна ознака процвітання країни — це кількість спожитих нею сировини і ресурсів. Найбільші держави немов міряються силою з незнаним колись суперником — біосферою Землі. В Україні, приміром, щороку утворюється понад мільярд тонн твердих відходів! Це приблизно двадцять з гаком тонн на одного середньостатистичного жителя. Чи не забагато? А коли сумлінніше повигрібати із закутків, цифра буде ще більш приголомшливою. Це й спонукало владу Закарпаття серйозно взятись за розв'язання проблеми утилізації й переробки твердих побутових відходів.

Поки грім не вдарить...
На Заході тверді відходи активно переробляють. У нас простіше — сміття вивозять на звалища чи спалюють — одне гірше за друге. Вивезення відходів на смітники — гірший варіант утилізації. У європейських країнах з 2010 року не видаватимуть ліцензій на захоронення твердих побутових відходів. Смітники — причина інфекцій і пожеж. Після дощів над ними куряться отруйні випари. З дощовою і талою водою шкідливі речовини, наприклад, важкі метали, попадають у ґрунт, поволі заражаючи тамтешні води — головне питне джерело в багатьох населених пунктах.
Заводи зі спалювання сміття, вважають екологи, це той самий смітник, тільки в дещо цивілізованішому вигляді. Сміття перетворюється на золу, яку теж треба кудись викинути; у процесі горіння пластику виділяються отруйні гази — діоксини і фурани. Наприклад, сміттєспалювальні заводи Австрії дають половину річної емісії діоксидів у країні. У Канаді і деяких штатах США будувати подібні заводи заборонили. В Україні, на щастя (чи на біду?), практично й не починали.
Температура вогнища недостатня для повного згорання пластикового сміття, навіть суто вуглеводних пластиків (одноразовий посуд, тара, пакети). Гума, палаючи у вогні, продукує канцерогенні речовини — сажу та оксиди сірки, які зумовлюють респіраторні захворювання. Під час горіння нейлону, поролону, багатьох синтетичних тканин, поліуретанової набивки меблів виділяються ціаніди. А клапті лінолеуму, шкірозамінник, ізоляційні матеріали, іграшки, старі фломастери, згоряючи, утворюють не менш як 75 різновидів токсичних речовин. І серед них найбільш еконебезпечні — діоксини, які спричиняють захворювання на рак, позначаються на спадковості. Уламки старих дерев'яних будівель можуть бути просочені консервантами, пофарбовані олійними фарбами, що містять свинець...
На думку експертів, найдоцільніше переробляти побутові відходи. Як переконує досвід багатьох країн, це цілком можливо. В Україні урядовці не дуже переймаються існуванням звалищ і полігонів для сміття, які займають площу 260 тисяч гектарів. Це терен більший за територію держави Люксембург! А ще у твердих відходах тривалий час зберігаються збудники тифу, дизентерії, холери. То що ж робити? Передусім будувати заводи з перероблення й утилізації твердих побутових відходів, налагодити роздільний збір сміття.

Кіптява на виноградному гроні?
Мальовниче Закарпаття також потерпає від сміття. Рік тому була укладена угода про будівництво підприємства з його переробки. Документ підписало керівництво Виноградівського району та представники кількох угорських фірм. Згідно з договором, на території району мали намір побудувати завод з утилізації відходів житлових мікрорайонів Виноградова та 2000 навколишніх підприємств. Ця новина викликала неабиякий опір політичних сил та громадських організацій благополучного в екологічному плані району, котрий славиться виноробством, ягідництвом, овочівництвом та садівництвом. Виноградівці припускали, що їхній район обрано неспроста для будівництва сміттєпереробного заводу: він на межі двох країн. Тож його жителі справедливо вважали, що на цьому заводі переробляли б, певніш за все, сміття не так закарпатців (оскільки навіть у цілому Виноградівському районі навряд чи назбирається 2000 підприємств), як утилізовували побутові й промислові відходи суміжних держав — членів ЄС. Закарпатці були вкрай занепокоєні тим, що їхній край може перетворитися на європейський смітник.
Згаданий проект чи то «заморозили», чи взагалі від нього відмовились. Але проблема утилізації сміття від цього не зникла. Треба було шукати інші, більш прийнятні шляхи її подолання.

За закарпатцями прибиратимуть... австрійці
Нову концепцію позбавлення краю від твердих побутових відходів незабаром запропонують на затвердження Закарпатської обласної ради. Передбачено, що для цього буде утворено обласне підприємство, на паритетних засадах — половину інвестицій внесе українська сторона — землею, можливо, необхідними спорудами, комунікаціями, а австрійські інвестори — обладнанням, технікою, проектно-кошторисною документацією тощо. Цього року візьмуться до проектних робіт, розпочнуть будівництво перевантажувальних станцій. Далі — черга за полігонами. На повну реалізацію проекту потрібно 7–8 років. Орієнтовна вартість будівництва одного полігона із сортувальним заводом — близько мільйона доларів.
Австрійська фірма, яка збирає сміття з 22 сіл на Виноградівщині, відповідно до нею ж розробленої концепції сміттєвого порятунку Закарпаття, поділить область на чотири зони, у кожній з яких будуть перевантажувальні станції, окремий полігон для складування твердих побутових відходів і поряд з ним — сортувальний завод. До першої зони увійдуть Ужгород, райцентри Перечин та Великий Березний; до другої — Мукачево, Берегово, Свалява, Воловець; до третьої — Виноградово, Іршава, Хуст, Міжгір'я; до четвертої — Тячево та Рахів.
Насамперед новацію запровадять у гірських районах краю, де нині усе сміття попросту скидають здебільшого в річки і потічки. На початку впровадження проекту рекультивують сотні малих і великих смітників. Невзабарі у кожному селі, на кожне обійстя видадуть контейнер об'ємом 150 літрів, куди люди складатимуть побутові відходи. Невеликі сміттєвози збиратимуть їх і звозитимуть на перевантажувальні станції. Там сміття утрамбують і завантажать у великі машини, відтак відвозитимуть його на полігон. Поблизу полігона в кожній зоні працюватиме сортувальний завод. Можна буде вилучати із сміття чорні і кольорові метали, скло, пластик, поліетилен, макулатуру і «реанімувати» їх для подальшого продажу. Безпосередньо на полігоні утилізовуватимуть 20% зібраного сміття, те, що може перетворитися на біомасу і перегнивати. Папір, пляшки, метал тощо перероблятимуть, позаяк ці відходи займають багато місця, практично не розкладаються і тому становлять величезну небезпеку для довкілля. З автомобільних покришок, гумових рукавів можна, наприклад, одержувати гумову крихту, яку використовують при укладанні асфальту, що поглинає шум.
Місця для майбутніх чотирьох полігонів вибиратимуть за погодженням із сільськими громадами, місцевими радами. Вимоги до таких сучасних полігонів дуже суворі, вони повністю геологічно ізолюються від ґрунту. Полігон розділять на частини, і коли одна ділянка, за нормативами, відпрацює свій ресурс, її закриють, ізолюють і встановлять спеціальну вентиляцію. Як відомо, на сміттєвих полігонах нагромаджується біогаз, який містить до 40% метану, 30–45% окису вуглецю, а також азот, водень, кисень. Зрозуміло, що така суміш газу вибухо- та пожежонебезпечна. На закарпатських полігонах збиратимуть біогаз, який у розвинутих країнах використовують для опалення. А через 30–40 років ця територія знову стає придатною для землеробства. В Австрії, приміром, колишні полігони перетворюють на тенісні корти, футбольні поля, квітники, парки і сквери для відпочинку. У подібний спосіб рекультивують й закарпатські полігони.
Задум закарпатців заслуговує на увагу й наслідування в інших регіонах.

Іван ДМИТРІВ, Закарпатська область
також у паперовій версії читайте:

• ПРО ХАРЧІ Й ВОДУ ДБАЙМО НАПЕРЕД
• ЩО ЗБАЛАНСУЄ РИБНЕ ЦАРСТВО
• ЗНАЙОМТЕСЯ: МАЙБУТНЄ ЗЕМЛІ

назад »»»