ДЕМОКРАТИЧНА УКРАЇНА КУЛЬТУРА
СВІТ ОЧИМА ЛЮДЕЙ. І ТВАРИН

Звичайна історія — дівчина і хлопець кохають одне одного, вже й дитинки чекають. А батьки дівчини не дозволяють їм побратися, бо, бачте, вони — сільські багатії, а Олексієві (судженому їхньої Даші) не пощастило: батько хлопця — бідняк, п’яничка, котрий пропив майже все, окрім хіба що душі. Конфлікт персонажів — зовнішній та внутрішній, випробування, крізь які вони проходять, і жертви (насамперед моральні) лягли в основу сюжету п’єси «Звичайна історія» сучасного драматурга Марії Ладо. Прем’єра вистави відбулася на сцені київського академічного Молодого театру.

Та є в цій історії й дещо незвичайне — поряд з людьми, дійовими особами п’єси є домашні тварини, дія, власне, відбувається... у хліві. Перед нашими очима — дивовижна галерея персонажів, кожен з яких має свій характер. Ось шляхетний і дисциплінований Кінь, добра, умиротворена Корова — вона, як і хазяйська дочка, готується стати матір’ю, щоправда, тварина живе лише позитивними емоціями. Є тут і Півень, трохи схожий на Папугу, і Собака. А симпатична Свиня мріє про крила — завдяки їм вона могла б полишити хлів, аби побачити довколишній світ. Чотириногі герої, розмовляючи людською мовою, висловлюють власне бачення світу — чудернацьке, з людського погляду. Утім, і ми видаємось тваринам дивними. Вони, наприклад, не розуміють, чому люди купують те, що вже мають — одяг, машини, предмети побуту. Не можуть збагнути, чому так багато в нашому житті вирішують гроші. Допитлива Свиня намагається з’ясувати, що означають магічні папірці, й дуже розчаровується, довідавшись, що за них не можна придбати крила. «Тоді навіщо вони потрібні, ці гроші?» — наївно запитує вона.
Автор п’єси невипадково вдається до зіставлення способу життя людей і тварин. Цей контраст змушує замислитись і врешті збагнути, якими неприродними часом стаємо, і як далеко відходимо від свого призначення на Землі.
Драматург Марія Ладо, киянка, не забуває рідного міста, хоч уже 15 років живе в Москві. Вона — авторка п’єс, теле- і кіносценаріїв. Її твори ставлять у багатьох країнах на пострадянському просторі, а також у Польщі, Чехії. Минулої осені, під час гастролей у столиці України Білоруського академічного драматичного театру імені Янки Купали, вистава «Маестро» за п’єсою Марії Ладо «Е уна корда» («На одній струні») мала великий успіх у киян. «Звичайна історія» — дебют драматурга в українському театрі. Прошу Марію розповісти про себе:
— Я народилася в сім’ї одного з найкращих режисерів та операторів України — Олексія Олександровича Мішуріна. Серед його робіт — відомі фільми «Королева бензоколонки», «Абітурієнтка», «Літа молодії», «Максимка», «Запорожець за Дунаєм». Закінчила акторський факультет Київського театрального інституту імені І. Карпенка-Карого, прийшла на роботу на кіностудію імені О. Довженка. Та через два роки звідти втекла.
— Чому?
— Зіткнулась з багатьма гидкими й мерзотними речами. Діти творчих людей зазвичай кажуть, що прізище над ними тяжіє, це правда. Інколи воно допомагає, а буває, що спричинює суцільні муки (у мене — саме такий випадок). Через те вирішила поїхати.
— Як почуваєтесь у Москві?
— Я вже до неї звикла. Москва — величезне місто, не кожен витримує його ритм. Але в мене від самого початку великих проблем не було. Дехто каже: «Москва чужинців не приймає». Мене вона чудово прийняла. Я вступила на сценарний факультет ВДІКу і провчилася п’ять років у Леоніда Нехорошева (його найвідоміша робота — сценарій фільму «Ломоносов»). Леонід Миколайович упродвж 25 років працював редактором кіностудії «Мосфільм» і зміг багато чого мене навчити. Інша річ, що мені не дуже треба було вчитися. Я з дитинства жила в кіношному середовищі. Удома в нас лежала сила-силенна сценаріїв, я їх начиталася досхочу — і поганих, і дуже добрих. А до театру наблизилась, навчаючись в інституті імені Карпенка-Карого. Вивчаючи курси з історії зарубіжного, українського, російського театру, прочитала чимало п’єс, ознайомилась із творчістю режисерів. Безперечно, мистецтву драматургії треба навчатися. Коли з’являється, приміром, фізик і впевнено каже, що він написав п’єсу,— це нісенітниця. Він нічого путнього не напише, оскільки не знає сутності акторської праці, не розуміє, що таке сцена, гримерка, театральні цехи, режисерська робота.
— У день прем’єри «Звичайної історії» в Київському Молодому театрі Ви ходили за лаштунки, спілкувалися з акторами. У чому полягає робота драматурга з виконавцями ролей?
— У жодному разі не втручаюсь у режисуру — постановник має право на власне бачення твору. Крім того, мої п’єси ставлять у багатьох театрах, тож одна постановка мені може більше припасти до душі, інша — менше, і це нормально. А в цьому випадку вийшло так, що, оскільки я киянка, у мене була можливість побути тут. Я понад два тижні бувала на репетиціях, спілкувалася з акторами. Своє завдання як драматурга вбачаю в тому, щоб спрямувати акторів, пояснити, про що йдеться в п’єсі. Іноді, навіть якщо виконавці розуміють матеріал, їм нелегко видати його «на-гора». Тоді автор має допомогти.
— Чи задоволені акторськими роботами у виставі?
— Артисти Молодого театру — неабиякі професіонали, а київська театральна школа загалом — одна з найкращих. Їй притаманний жорсткий, міцний академізм, який, безумовно,— на користь справі. Серйозні вистави можна трошки розбавляти мюзиклами, але в основі своїй театральна школа має залишатися ґрунтовною й академічною. Людина, яка провчилася в ній, так багато вміє, що їй легко працювати в різних жанрах. Я надзвичайно задоволена роботами Тамари Яценко, Валерія Шептекіти, Ярослава Гаврилюка, Наталії Кленіної, Олександра Безсмертного — усіх без винятку виконавців. Дуже вдячна й режисерові-постановнику Тарасові Криворученку, і художньому керівникові театру Станіславу Мойсеєву.
— Чи ставитимуть інші Ваші п’єси в Києві?
— Сподіваюсь, що невдовзі відбудеться ще одна прем’єра. Хочу, щоб у рідному місті поставили ще три моїх п’єси. Але нікого не проситиму. Мій принцип — ніколи нікуди не пробиватися й нічого не просити. Найбільше люблю сидіти вдома та плавати в басейні. Театри зазвичай знаходять мене самі.
також у паперовій версії читайте:

• ПРО ПОЕТА НАПИСАЛА ЙОГО ВЧИТЕЛЬКА
• «КИЇВ ТРАВНЕВИЙ». ЗА СКОРОЧЕНОЮ ПРОГРАМОЮ

назад »»»