ДЕМОКРАТИЧНА УКРАЇНА СУСПІЛЬСТВО
ВЕСНА, ДЕНЬ ПЕРЕМОГИ І ТРАВМОВАНЕ КОЛІНО...
Сьогодні спливає тиждень відтоді, як «два Віктори» подарували українському суспільству надію на подолання політичної кризи. Однак світло наприкінці тунелю насправді виявилося аж надто далеким. Очікуваного законодавчого «бліцкригу», котрий забезпечив би більш-менш цивілізоване проведення позачергових виборів не пізніше, ніж на початку липня, ми поки що не дочекалися.

Коли президентом України був Леонід Кучма, частенько траплялося так, що будь-які міждержавні переговори в межах СНД (з Росією, Казахстаном, Туркменістаном) на рівні глав держав відбувалися більш-менш успішно. Однак тільки-но доходило до «шліфування» тих чи інших нюансів на рівні робочих груп, проблеми загострювалися з новою силою. Вам це нічого не нагадує в нинішньому переговорному процесі між провладною коаліцією та її опонентами?
Представники БЮТ та «Нашої України» не втомлюються повторювати, що переговорний процес, у якому на час святкування Дня Перемоги не досягнуто жодного прогресу, гальмують соціалісти з комуністами. Мовляв, їм найбільш невигідні дострокові вибори і тому вони роблять усе можливе, щоб бодай наостанок добряче насолити їхнім ініціаторам. Але той факт, що все це відбувається з «мовчазної згоди» (термін, запроваджений «бютівцями») Партії регіонів, дає підстави припустити: а чи не є нинішнє гальмування саме грою ПР? Адже Віктор Янукович, котрий четвертого травня погодився на перевибори Верховної Ради, і слова не зронив тоді про літні «великі перегони». Щоправда, і про осінні вибори говорять лише його соратники.
Пікантності ситуації додав і несподіваний рецидив травми прем’єрового коліна. От і скажіть після цього, що політика і спорт — не споріднені речі. В опозиції одразу виникли сумніви: а чи не пов’язане таке лікування кінцівки глави уряду з необхідністю провести якісь додаткові консультації за кордоном? А про те, куди саме вилетів прем’єрський чартерний рейс на початку тижня — до Барселони чи до Москви — навіть поширилися справжнісінькі детективні версії. Зрозуміло, що такий стан справ аж нітрохи не сприяв плідності переговорного процесу між опозицією та коаліцією. Навіть попри те, що позавчора з Барселони надійшла звістка, що Янукович таки там і йому вже прооперували коліно.
І ще один момент: прибічники якнайшвидших дострокових виборів нині все активніше говорять про те, що дату потенційного електорального походу на дільниці мають визначити Президент з Прем’єром тет-а-тет. Нагадаємо, що ще якихось пару тижнів тому в опозиційних лавах не надто вітали будь-які переговори двох перших осіб держави.
На цьому тлі виразною є позиція Президента Віктора Ющенка. Перебуваючи у Вінниці, він наголосив на тому, що хоче подальших переговорів між протиборними сторонами. Але це лише з одного боку. А з іншого, глава держави обурюється тим, що ті самі переговори затягуються і нині коаліція веде мову про те, що на підготовку до дострокових виборів потрібно навіть більше часу, ніж на чергові — сім місяців. Вочевидь, Віктор Ющенко мав на увазі слова Раїси Богатирьової, котра ще минулої суботи заявила, що вибори мають відбутися в часовому проміжку від липня до листопада, явно віддаючи перевагу кінцевому термінові.
У коаліції на сьогодні також вистачає неузгоджених питань. Скажімо, «регіонал» Тарас Чорновіл звинувачує опонентів у тому, що вони «пхають у великий пакет усе, що тільки можна, включаючи зміни до Конституції». Насправді, саме коаліціянти (особливо СПУ та КПУ) відстоюють ідею проведення дострокових виборів лише після чергової корекції Основного закону. Власне, звідси й випливає осінній термін можливого волевиявлення, адже вносити конституційні зміни можна лише поетапно, протягом двох сесій Верховної Ради.
Власне, у тому, що чинна Конституція — надзвичайно далека від ідеалу, нині, здається, переконалися всі, але форсувати її перегляд саме тепер, нинішнім складом «напіврозпущеного» парламенту, означає ще далі заходити в глухий кут. Власне, теперішня редакція Основного закону також ухвалювалася, м’яко кажучи, поспіхом — 8 грудня 2004 року разом із змінами до закону про вибори Президента. І що з того поспіху вийшло, маємо можливість спостерігати нині. Над Основним законом слід працювати значно грунтовніше і прискіпливіше. Можливо, навіть узявши до уваги досвід 1995-96-го років, коли конституційна комісія на чолі із президентом та спікером писала проект першої редакції Конституції незалежної України. Утім, Віктор Ющенко ініціював щось подібне ще торік восени, але тоді коаліція його вперто не чула.
Цікаво нині спостерігати й за тим, як деякі депутати з парламентської більшості мало не посипають голову попелом, зізнаючись, що ніколи не були прихильниками «нарощування» коаліції за рахунок перебіжчиків. Таку позицію впродовж останніх днів не раз доводилося чути, зокрема, від «регіонала» Тараса Чорновола та комуніста Леоніда Грача. От тільки незрозуміло: а чому ж ці шановні «правдолюби» не волали про ту свою «позицію» хоча б у лютому-березні, коли мало хто вірив у здатність Віктора Ющенка до рішучих дій стосовно розпуску парламенту? А тепер «бити себе в груди» значно простіше.
Тим часом небувала «працездатність» Верховної Ради, котра функціонує в пленарному режимі без перерви от уже понад місяць (від другого квітня, коли Віктор Ющенко підписав свій перший указ про розпуск ВР), дала несподіваний результат. Як визнав віце-спікер Адам Мартинюк, парламент не має що розглядати на пленарних засіданнях, бо не напрацьовано документів у комітетах. Причому цю заяву пан Мартинюк зробив восьмого травня, тобто в той самий день, на коли попервах планувалося зібрати «під куполом» й опозицію, і коаліцію і спільними зусиллями розчистити шлях до парламентських виборів.
Того-таки дня ще один далеко не останній коаліціянт — спікер парламенту Олександр Мороз розпочав ще більш грандіозний наступ на своїх опонентів. Він припустив, що аварія експреса «Київ—Дніпропетровськ» та вибух на газопроводі в столичній області — справа рук опозиції. Мовляв, опоненти уряду та коаліції воліють тим самим продемонструвати, що влада не тільки не здатна опанувати ситуацію, а й гарантувати безпеку в державі.
Ця заява Олександра Мороза — занадто серйозна навіть з огляду на нинішню кризу. До того ж відтоді, як «Столичний експрес» зійшов з рейок, минуло вже чимало часу, а від представників опозиції не лунали заяви про недієздатність уряду. А за логікою спікера, викриття подібного змісту мали б посипатися одразу. Отже, усе це більше скидається на спроби «повісити» нинішні аварії на опозицію і тим самим змусити її виправдовуватися, відвертаючи її увагу від і без того нелегкого переговорного процесу.
Навіть у День Перемоги протиборні сторони не спромоглися бодай тимчасово помиритися. Урочиста хода ветеранів Хрещатиком разом з Президентом справді виглядала урочисто і по-людськи, як, до речі, ось уже два роки поспіль, відколи Ющенко обіймає посаду глави держави. Разом з ним у заході взяли участь чимало урядовців — членів Партії регіонів, зокрема перший віце-прем’єр Микола Азаров.
Однак цим коаліціянти не обмежилися і провели ще й свій марш головною вулицею столиці. Щоправда, там ветеранів було зовсім не багато — тон задавали молоді люди та люди середнього віку, вбрані в блакитні «накидки» Партії регіонів. Що ще впало у вічі, скандували вони аж ніяк не гасла, притаманні такому святу. Натомість час від часу палко й натхненно вигукували прізвище свого лідера: «Янукович! Янукович!».
А вчора близько опівдня засідання робочої групи поновилося. На момент написання цієї публікації його результати відомими ще не були.

Ярослав ГАЛАТА
також у паперовій версії читайте:

• СВЯТА МИНУЛИ СПОКІЙНО
• ЕКСПЕРТ — ПРО «БОЛЮЧІ ТОЧКИ»
• УЛІТКУ КРАЩЕ...
• КПУ ЗАКЛИКАЄ ДО БОЙКОТУ

назад »»»