ДЕМОКРАТИЧНА УКРАЇНА СВІТ: ЩО? ДЕ? КОЛИ?
ФРАНЦУЗИ НЕ ВИЯВИЛИ ГАЛАНТНОСТІ
У неділю у Франції відбувся другий тур президентських виборів. Про поділ симпатій виборців можна було довідатися напередодні, коли останні дозволені законом опитування громадської думки зафіксували перевагу правоцентристського кандидата Ніколя Саркозі. Щоправда, його суперниця — соціалістка Сеголен Руаяль до останнього сподівалася на диво. Для цього вона мала певні підстави, адже лідер ультраправого Національного фронту Жан-Марі Ле Пен закликав своїх прихильників бойкотувати другий тур.

Натомість кандидат-центрист, який посів у першому турі третє місце, Франсуа Байру визнав, що особисто він не голосуватиме за Ніколя Саркозі. Врешті-решт більшість виборців кандидатів-аутсайдерів проголосувала за правого кандидата, аби не допустити повернення соціалістів до Версальського палацу.
Певніше за все, результат обумовлюється «маятниковим» коливанням суспільних настроїв на користь неоліберальної ідеології. Зрештою, на соціалістку Руаяль, яка під час телевізійних дебатів назвала Саркозі «загрозою соціальному миру», «повісили» всі соціально-економічні проблеми, з якими зіткнулася Франція після приходу до влади Франсуа Міттерана в 1981 році. Упродовж цього часу, коли на політичній арені точилася запекла боротьба між лівими та правими, економіка країни зазнала значних збитків. Зокрема, ліберальні економічні аналітики назвали головним ворогом економічного зростання ухвалений з ініціативи соціалістів закон про 35-годинний робочий тиждень. Посилаючись на цей факт, Саркозі закликав французів більше заробляти більше працюючи. Заради цього він навіть висунув доволі фантастичну ідею щодо створення дитячих міні-садочків ледь не в кожному офісі. Подібний популізм навернув до Саркозі французьких феміністок, які так і не повірили у щирість Руаяль. Тому більшість французів, попри поширені стереотипи щодо готовності підтримати президента-жінку, все ж не виявили галантності.
Утім, перемога Ніколя Саркозі не є запорукою спокійного президентського життя. Анонсований демонтаж соціальних гарантій неминуче наразиться на рішучий опір профспілок. На міжнародній арені обережна позиція Саркозі щодо ратифікації конституції євроспільноти буде підтримана європейськими скептиками, але Британія, наприклад, навряд чи сприйме його негативне ставлення до європейської інтеграції Туреччини під приводом того, що «чим більше Європу розширюють, тим вона слабша». Але саме така слабкість багатьом видається єдиною можливістю уникнути загрози федералізації об'єднаної Європи. Після інавгурації та романтичного періоду «ста днів» президент Ніколя Саркозі, виходець з родини угорських євреїв, який нині має імідж такого собі недалекого «французького Буша», у процесі виконання своєї виборчої програми постане перед великою кількістю проблем. Як кажуть французи — се ля ві — таке життя...

Андрій МАРТИНОВ
також у паперовій версії читайте:

• КАНЗАС — ЗОНА СТИХІЙНОГО ЛИХА
• ТУРЕЦЬКИЙ МЕДЖЛІС НЕ ЗМІГ ПРОГОЛОСУВАТИ ЗА ПРЕЗИДЕНТА
• ІСПАНІЯ: КАНДИДАТИ-СЕПАРАТИСТИ
• ІНДІАНЦІ ВИМАГАЮТЬ ПОВЕРНУТИ ЇХНІ ЗЕМЛІ
• КОРОЛЬ — ЗЛІСНИЙ НЕПЛАТНИК ПОДАТКІВ
• ДЕНЬ ВІДКРИТИХ ДВЕРЕЙ У ЄС
• РЕЗУЛЬТАТИ Й НАСЛІДКИ ГОЛОСУВАННЯ

назад »»»