ДЕМОКРАТИЧНА УКРАЇНА СУСПІЛЬСТВО
СВІТЛО НАПРИКІНЦІ ТУНЕЛЮ. НЕСКІНЧЕННОГО?
Несподіване перемир’я між українськими політиками, про яке на повний голос заговорили наприкінці минулого робочого тижня, у вихідні дещо загальмувало. Розрекламована робоча група засідала лише в суботу, а наступного дня переклала власну роботу на «менших братів» — підгрупу з юристів. Власне кажучи, такий стан справ аж ніяк не викликає подиву, бо у боротьбі одне з одним політики неабияк занедбали законодавчу ниву. Щоб її впорядкувати (та ще з урахуванням різних, часто протилежних, інтересів), потрібно чимало часу.

Проте цього часу, схоже, таки немає, адже Президент Віктор Ющенко, хоча й погоджується вдруге відтермінувати дострокові парламентські «великі перегони», згоден винятково на літній варіант їхнього проведення. Вочевидь, аналітики Президента переконані: нині він сам і політичні сили, котрі декларують лояльність до нього, перебувають на пікові власних можливостей. Що б там хто не говорив про головну тезу нинішнього компромісу — «Переможців і переможених немає, виграла лише вся Україна та її народ» — а як тільки офіційно розпочнеться передвиборна кампанія, БЮТ і «Наша Україна» не минуть нагоди похизуватися перемогою у досягненні своєї «дострокової» мети. Наразі це виглядатиме цілком логічно.
Решта потенційних сильних козирів опозиційних сил поки не відомо чи спрацюють. Так, про мегаблок знову заговорили, а сили, що й у нинішньому парламенті переважно входили до «Нашої України», вчора навіть в черговий раз активізувалися, але жодної впевненості у появі такого «суперблоку» досі немає. Більше того, БЮТ майже стовідсотково йтиме на вибори окремо, про що заявила на суботній прес-конференції Юлія Тимошенко. Взагалі, її обґрунтування чому станеться саме так, виглядало оригінально. Спершу вона закликала виборців не звертати увагу на різні соціологічні опитування, які, на її думку, майже завжди не відповідають дійсності, але за кілька хвилин зауважила: згідно із бютівськими соцопитуваннями, демократичні сили здатні набрати більше голосів у разі просування до Верховної Ради саме двома командами.
Тут доречно зробити невеликий відступ. Більшість соціологічних досліджень поки показують гарантоване проходження до наступного парламенту чотирьох політичних команд: Партії регіонів, БЮТ, «Нашої України» та комуністів, однак «регіонали» та КПУ в сумі, нібито, здобувають трохи більше голосів. Якщо це справді так, то саме вони формуватимуть коаліцію у новій Верховній Раді. Проте рейтинг «Народної самооборони» Юрія Луценка також наближається до заповітних трьох відсотків, а за деякими дослідженнями, навіть перевалив за цю цифру. Сума трьох потенційних партнерів (БЮТ, «Наша Україна» та «Самооборона») набагато перевищує очікуваний результат «регіоналів» і комуністів. Цілком імовірно, що на вибори демсили йтимуть трьома таборами, розраховуючи на ораторське мистецтво та потенційне проходження пана Луценка. Не випадково, зрештою, він заявив, що одразу після Дня Перемоги вирушає у тривалий вояж українськими регіонами, де має намір провести акцію «Народний наступ» у понад 170 містах.
Тим часом коаліціянти, а точніше їхня «регіональна» більшість, схиляються до проведення позачергових виборів восени. Координатор парламентської більшості Раїса Богатирьова після проведення суботнього засідання робочої групи навіть зауважувала: дискусії ведуться у широкому часовому «коридорі» — від липня до листопада (неважко здогадатися, хто які місяці намагається лобіювати). Бажання «регіоналів» позмагатися за нові місця у Верховній Раді восени зрозумілі. По-перше, доти схлине емоційна хвиля від нинішнього досягнутого успіху опозиції, по-друге, Партія регіонів, котра, на відміну від БЮТ і «Нашої України», поки не надто готувалася до всенародного волевиявлення, встигне «попідтягувати усі хвости», по-третє, не варто забувати, хто нині очолює уряд. Пригадується, Віктор Янукович ще перед своїм походом на президентство активно нарощував соціальні виплати, зокрема, пам’ятними є так звані одноразові пенсійні виплати восени 2004 року.
Схожа ситуація спостерігається й тепер. Як ми повідомляли, минулої п’ятниці парламент з подачі Кабінету Міністрів вніс зміни до закону про державний бюджет і підсилив соціальні видатки на п’ять мільярдів гривень. Бюджетникам обіцяють збільшити зарплати приблизно на сорок відсотків. До речі, голосувалося це рішення ще до доленосного компромісу між Президентом та Прем’єр-міністром. Саме воно може поставити главу держави у пікантну ситуацію, адже, як відомо, Віктор Ющенко не визнає повноважень нинішньої «напіврозпущеної» Верховної Ради. Але непідписання такого її бюджетного рішення вдарить по електорату, у тому числі — й пропрезидентських сил. Цілком імовірно, що одним із пунктів нинішніх переговорів буде вимога з боку Президента переголосувати бюджетні зміни ще раз, скажімо, у тому пакеті, який планується розглянути в день призупинення чинності указу про розпуск Верховної Ради.
До речі, про цей так званий пакет. Експерти кажуть, що нічого кострубатішого в Україні досі не було, адже запропонованих законодавчих актів надзвичайно багато, а часу для їхньої розробки обмаль. Нагадаємо, в ідеалі українські політики ведуть мову, зокрема, про ухвалення законів про Кабінет Міністрів (нова редакція); про опозицію; про регламент Верховної Ради (причому як закон за президентським підписом, а не як внутрішній документ парламенту, як було досі); про імперативний мандат; про вибори народних депутатів... Ще, пригадується, Віктор Ющенко натякав на необхідності узаконення Універсалу національної єдності. Звичайно, не варто забувати про Конституцію, яку в її нинішньому вигляді залишати неможливо. З цим, здається, нарешті погодилися всі політичні сили.
Вочевидь, найпростішим завданням із технологічної точки зору є саме узаконення Універсалу. Над ним торік улітку працювали довго і свої підписи поставили представники всіх політичних сил, крім БЮТ. Звичайно, далеко не факт, що політики погодяться на те, аби надати Універсалу нового дихання, але його ухвалення, як закону, могло б стати визначенням засад зовнішньої та внутрішньої політики нашої держави, про що, до речі, записано у Конституції.
Натомість найскладніше домовитися про ухвалення нового тексту Основного закону. Ця процедура громіздка. До того ж, в українських політиків різні погляди на Конституцію. Показово, що на цьому наголошувалося й вчора під час проведення громадських слухань «Через політичну кризу до сталого розвитку України».
Проте між двома полюсами є чимало інших проектів, які для держави вкрай важливі, але в їхнє швидке, а головне результативне ухвалення віриться, м’яко кажучи, з великими труднощами. Втім, добре було б, аби ключові правила гри для наступних парламенту та Кабміну ухвалив саме нинішній парламент, інакше наступники нинішніх депутатів також намагатимуться тягнути ковдру лише на себе.
Цікаво, який текст, скажімо, закону про Кабінет Міністрів виноситиметься на парламентський розсуд? На момент ухвалення його нинішньої редакції існувало два альтернативних варіанти, один із яких був поданий Віктором Ющенком, але відтоді Президент неодноразово коригував свої ж побажання до документа.
Не менше питань і з приводу встановлення чітких правил гри для опозиції. Пригадується, «Наша Україна» була не в захопленні від того тексту, що його напрацювала наприкінці минулого року відповідна робоча група, і який 12 січня побачив світ у першому читанні зусиллями коаліції та БЮТ. Як буде тепер, питання поки відкрите.
Звісно, навіть за таких умов найбільш наболілим можна вважати закон про вибори народних депутатів. Про потенційне «розкриття» списків кандидатів говорять надто багато, але насправді правила гри можуть залишитися такими самими, як досі. Адже не будуть нинішні «напіврозпущені» депутати діставати з нафталіну проекти, що колись розроблялися у парламенті четвертого скликання панами Гавришем, Йоффе та багатьма іншими. А нічого іншого нині депутатський геній створити не спромігся. Що поробиш, не до того було: коаліція нарощувала «м’язи», а опозиція з нею нещадно боролася...
Минулої п’ятниці, коли домовленості між Президентом і Прем’єром посіяли у політичні голови певний елемент ейфорії, пропонувалося мало не весь пакет законів ухвалити 8 травня. Коли це число газети готувалося до друку, твердої відповіді на питання, наскільки 450 депутатів готові дружно увійти до зали, залишалося відкритим. Як, зрештою, і дата потенційних дострокових виборів.

Ярослав ГАЛАТА
також у паперовій версії читайте:

• ПАРЛАМЕНТ МАЄ САМОРОЗПУСТИТИСЬ?

назад »»»