ДЕМОКРАТИЧНА УКРАЇНА КРИМІНАЛ
МВС ВІДВІДАВ РЕВІЗОР. НЕЗАЛЕЖНИЙ

За політичними баталіями минулих тижнів майже непоміченою пройшла одна важлива подія: Головне контрольно-ревізійне управління оприлюднило підсумки широкомасштабної ревізії підприємств і установ системи МВС. У розвинутих демократичних країнах така процедура — звичайна загальноприйнята практика. В нас подібне сталося вперше та й то завдяки жорсткій конкуренції протиборних політичних сил. Є всі підстави стверджувати, що правильну і здорову традицію започатковано.

Роботу на новій посаді слід починати з перевірки
Коли офіцера міліції призначають на посаду начальника районного відділу, перше, що він робить, це просить вищу інстанцію провести незалежну об’єктивну перевірку «господарства», що дісталося у спадок. Це мудрий і далекоглядний крок. Якщо, скажімо, через місяць або два йому дорікатимуть, що у нього в районі низькі показники боротьби з наркоманією чи дитячим бродяжництвом, знайдеться чим заперечити. Мовляв, показники у мене справді низькі порівняно з іншими районами. Та порівняйте з підсумками попередньої перевірки до мого призначення на посаду, взагалі жодних показників не було. До мене ніхто не займався ні наркоманами, ні бродячими дітьми. Поки я не взявся за справу, тут, як кажуть, кіт не валявся. Тож мені не догану треба оголошувати, а премію виписувати...
За таким або приблизно таким принципом мають діяти керівники усіх ланок органів внутрішніх справ: від начальника райвідділу і до міністра.
Громадськість нечасто буває об’єктивною, коли оцінює діяльність правоохоронних органів. Візьмемо, приміром, криміногенну ситуацію: людям завжди здається, що злочинність нахабнішає, а поліція безсила їй протистояти. Об’єктивно оцінити криміногенну ситуацію в державі можна, лише порівнюючи її з криміногенною ситуацією в інших країнах, що за рівнем соціально-економічного розвитку приблизно такі, як наша. Якщо мовиться про Францію, то її треба порівнювати з Німеччиною чи Великою Британією. Якщо про Україну — то з Білоруссю чи Молдовою, якщо про Грузію — то з Вірменією чи Азербайджаном.
У цьому разі йдеться не про криміногенну ситуацію, а делікатнішу справу: використання бюджетних коштів. Від громадськості, політиків чи журналістів об’єктивності взагалі чекати марно. За кількістю працівників, а їх за штатним розписом 310 тисяч, МВС — найчисленніша державна структура. Зрозуміло, всі живі люди і всі можуть помилятися під час нарахування заробітної плати, грошових премій, відпускних і лікарняних. Але ж МВС — не лише заробітна плата. Це величезна кількість форменого одягу, котрий швидко зношується, техніка, яка ламається, та боєприпасів, що інтенсивно використовуються у мирний час на навчальних стрільбах.
Тож знаючи, що політики з опозиційного табору за будь-яких умов підозрюватимуть у корупції, кожен міністр, обійнявши високу посаду, має залучити до перевірки свого господарства незалежних експертів, щоб потім з цифрами й фактами доводити критикам: «Ось подивіться — це не я вкрав, це було вкрадено до мене! Я ж, навпаки, дбаю про кожну народну копієчку!»
Задля об’єктивності зауважимо, що Василь Цушко — перший міністр внутрішніх справ, котрий отримав можливість залучити до перевірки свого відомства незалежних експертів у вигляді працівників КРУ. Жоден із його попередників, ні Юрій Луценко, ні Микола Білокінь такого права не мали. Справа тут не в їхніх особистих якостях, а в законодавчій базі. 15 грудня 2005 року був ухвалений закон, назву якого треба процитувати: «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо запобігання фінансовим правопорушенням, забезпечення ефективного використання бюджетних коштів, державного і комунального майна». В ньому були внесені поправки до Господарського кодексу, деяких інших нормативних актів і, зокрема, Закону «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні». Саме відповідно до цього останнім було визнано, що міністерства та інші органи виконавчої влади є установами, підконтрольними Головному КРУ. Ця установа тепер може й мусить перевіряти фінансово-господарську діяльність всіх державних структур.
Таку перевірку вперше в історії МВС було проведено у першому кварталі 2007 року і вперше в історії її підсумки оприлюднили. Ревізія діяльності підприємств і установ охоплювала, на жаль, лише 2005–2006 роки, тобто той час, коли міністром внутрішніх справ був Юрій Луценко. Але заздалегідь попередимо: на підставі перевірки ми не зможемо оцінити, наскільки ефективно керували відомством Луценко та його команда, бо нам немає з чим порівнювати наведені ГоловКРУ дані. Це швидше заділ на майбутнє: коли Василь Цушко відпрацює своє, а його наступник замовить аналогічну ревізію, тоді зможемо судити, хто з двох названих вище політиків більше відповідав займаній посаді. Поки переповімо читачеві кілька найважливіших цифр із наданого нам звіту, щоб у майбутньому він сам зміг зробити висновок.
Не кожне порушення злочин
Отже, коротко про найголовніше. Всього виявлено фінансових порушень на суму 1,6 мільярда гривень, з них порушення, що спричинили втрати, становили 136 мільйонів гривень. З них: недоотримання фінансових ресурсів — 52,6 млн грн; проведення видатків з порушенням чинного законодавства — 48,6; нецільові витрати — 28,7; нестачі — 6,1 млн грн.
За результатами ревізій органами державної контрольно-ревізійної служби на винних осіб складено 48 протоколів про адміністративні правопорушення, 133 акти ревізії передано до правоохоронних органів.

Тепер на кожній цифрі спинимось окремо.
Почнемо з останньої. 133 акти ревізії, котрі ревізори передали до органів прокуратури — це матеріали, де, на думку перевіряючих, можуть бути ознаки злочину, а вже прокурорські фахівці, відповідно до своєї компетенції, визначать, наявний там склад злочину, чи ні, варто порушувати кримінальну справу, чи ні. На наступному етапі слідчий прокуратури визначає, кого належить обвинувачувати у скоєному злочині. На підставі цих висновків суд проводить своє судове слідство, де визначає, винна чи не винна посадова особа. Лише потім можна назвати прізвища винних. До того, поки вирок суду набере чинності, нікого не маємо права звинувачувати у зловживанні службовим становищем чи скоєнні інших посадових злочинів.
Інша справа — 48 протоколів, складених згідно з Кодексом України про адміністративні правопорушення (КУАП). Усі вони складені за його статтею 164-2: порушення законодавства з фінансових питань. До цього діяння, котре не становить особливої суспільної небезпеки, входять: приховування від обліку непродуктивних витрат і збитків, ведення бухгалтерського обліку з порушенням установленого порядку, несвоєчасне або неякісне проведення інвентаризацій коштів і матеріальних цінностей. Одне слово, все те, за що передбачено штраф від 136 до 340 гривень. Причому, за КУАП, їх накладає навіть не суд, а начальники регіональних КРУ: для таких незначних правопорушень вистачить і їхньої компетенції.
Тепер щодо грошових сум, де виявлено порушення під час використання бюджетних коштів на 1,6 мільярда гривень, що призвело до втрат на суму 136 млн грн. Бюджет МВС у 2005 році становив 3,9 млрд грн, у 2006 р.— 4,8. Разом — 8,8 мільярда. Отже, кожна п’ята гривня була використана з порушенням, а втрати становили півтора відсотка дворічного бюджету. Щоб читачеві було простіше зрозуміти зміст наведених цифр, наведу невеликий приклад.
Уявіть, що якесь обласне управління міліції купує собі якийсь конче необхідний для роботи автомобіль, для чого влаштовує тендерний конкурс. Спинилися на двох пропозиціях: дві схожі за технічними та іншими характеристиками машини, але одна коштує 100 тисяч гривень, інша — 90. Певна річ, треба купувати ту, котра дешевша, але начальник, напевно, захотівши трохи погріти на цьому руки, купив ту, яка дорожча. Різницю поділив із продавцем, отримавши так званий «відкат». Якщо таку махінацію буде викрито, перевіряюча інстанція доповість, що в цьому разі з порушенням чинного законодавства було використано 100 тисяч гривень. Це призвело до втрат у сумі 10 тисяч. Потрібний для служби автомобіль був куплений і активно експлуатується міліціонерами для корисної справи, а тими десятьма тисячами нехай займається прокуратура.
Якщо спроектувати цей випадок на загальні підсумки ревізії, то вийде, що не треба лякатися такої величезної цифри, як 1,6 мільярда: 92 відсотки з них все-таки пішли на потрібну для міліції справу. Але саме перша цифра фігурує всюди у вступній частині акта КРУ і наводить жах на всіх, хто знайомиться з документом.

Що таке недоотримання фінансових ресурсів?
Йдемо далі. Із названих 136 мільйонів найбільшу частку становили порушення, пов’язані з недоотриманням фінансових ресурсів (52,6 млн грн). Серед найбільш вартих уваги причин названа, зокрема, та обставина, що не бралася плата від студентів і курсантів, котрі навчаються на контрактних умовах. Уявіть, що на юридичному факультеті Київського університету внутрішніх справ на контрактних умовах навчається хлопець чи дівчина, котрі щороку платять за навчання 8 тисяч гривень. Раптом сталося нещастя: хтось із батьків помер або втратив роботу, й у дитини немає можливості платити далі. Що робити? Залишати навчання на півдорозі? Спробуймо звернутися до керівництва навчального закладу з проханням звільнити від оплати. Воно, до речі, часто йде назустріч.
Звичайно, кожний окремий випадок слід розглядати індивідуально: чи справді обґрунтоване таке прохання, чи не хитрує прохач, чи не дав він хабара комусь із керівників закладу за позитивне вирішення справи? Врешті-решт, як усе це стикується з чинними законами про соціальний захист, котрі, як відомо, мають звичку часто змінюватися. Тож добре, що КРУ виявило 52,6 мільйона недоотриманих гривень, але говорити, що в цьому простежується зловживання службовим становищем, надто рано. Нехай спочатку своє слово скаже прокуратура.
Інший приклад недоотримання фінансових ресурсів. У 2005 році Головне управління МВС України в м. Києві починає будівництво комплексу житлових будинків на бульварі Перова. Своїх грошей у нього, звісно, немає, тому укладають інвестиційний договір із приватною компанією: міліція організовує і надає землю під будівництво (їй легше вирішити це питання з міською владою), а фірма зводить будинок. За це міліціонери отримують 20 відсотків квартир. Логічно, з погляду здорового глузду? Безперечно. Логічно, але незаконно,— говорить своє слово ревізор,— оскільки, згідно з Указом Президента України № 240 від 1993 року, в таких випадках міліція має отримати не менш як 50 відсотків квартир.
Цей указ, котрий підписував ще Леонід Кравчук, безнадійно застарів і 31 грудня 2005 року втратив свою чинність. Проте інвестиційний договір укладали до цієї дати, отже, всі вимоги указу мали бути дотримані. Звичайно, якби столична міліція наполягала на безумовному дотриманні букви закону, вона б не отримала ні 50 відсотків квартир, ні 20. Узагалі б нічого не отримала, бо на такі невигідні умови жодна фірма б не пішла. Отже, факт порушення, пов’язаного з недоотриманням фінансових ресурсів у вигляді 30 відсотків квартир, сумніву не викликає, але навряд чи хтось насмілиться стверджувати, що тут було якесь зловживання службовим становищем із корисливими цілями.
Таких і подібних йому суперечливих моментів у звіті можна знайти чимало, й коментувати їх можна на всі лади. Але на це не вистачить газетної площі. Треба віддати належне керівництву Головного контрольно-ревізійного управління: воно надало журналістам можливість ознайомитися з документами перевірки, побачити сильні та слабкі їх сторони. Тож сподіватимемось, що КРУ надалі також дотримуватиметься обраного принципу відкритості й прозорості своєї роботи.

Юрій КОТНЮК
також у паперовій версії читайте:

• «БОМБОНУЛИ» БАНКОМАТ...

назад »»»