ДЕМОКРАТИЧНА УКРАЇНА КОСМОНАВТИКА
РЕПОРТАЖ З МІСЦЬ ПОДІЙ: ПУСК «ДНІПРА» В КОСМОС
Успішним виявився нещодавній пуск ракети «Дніпро», який став черговим етапом реалізації однойменного проекту, здійснюваного на комерційних засадах спільним російсько-українським підприємством — компанією «Космотрас»: з Байконура на навколоземні орбіти були виведені одразу десять супутників — один єгипетський (до речі, створений в Україні), три американських і шість із Саудівської Аравії.

Автор цих рядків побував на космодромі Байконур, який Росія орендує в Казахстану, коли там готували ракетно-космічну техніку до пуску, а згодом — у Криму в Національному центрі випробування космічних засобів (підпорядкованому Національному космічному агентству України), звідки здійснюється управління польотом супутника «ЕgyptSat-1».

Незакінчена п’єса для ракети із супутниками
Нинішньої весни мені пощастило потрапити до складу української делегації, яка вирушила на Байконур, де в той час готували до пуску конверсійну ракету-носій «Дніпро». У дніпропетровському аеропорту зібралися керівники та провідні фахівці підприємств й організацій вітчизняної ракетно-космічної галузі — члени українсько-російської держкомісії та технічні керівники пуску «Дніпра». Зокрема, державне конструкторське бюро «Південне» (розробник ракети) представляли його генеральний конструктор і генеральний директор Станіслав Конюхов, його перший заступник Олександр Мащенко, головний конструктор напряму важких ракет у тому ж ДКБ Станіслав Ус; а виробниче об’єднання «Південний машинобудівний завод» (де виготовлено ракету) — головний інженер цього підприємства Олександр Коротков та інші. А з Києва приїхали перший заступник генерального директора НКАУ Валерій Комаров, якого призначили співголовою державної комісії з пуску «Дніпра», заступник голови НКАУ Сергій Баулін.
Як-40, що виконував чартерний рейс, за шість годин доправив нас з Дніпропетровська до Байконура, розташованого в пустельному районі Кзил-Ординської області Казахстану на схід від Аральського моря. З аеропорту «Ювілейний» автобусом вирушили до 43-го майданчика космодрому. Там, у відомчому готелі «Південний», розмістилися всі, хто прибув з України.
...Ще в Києві ми дізналися про неприємну новину з космодрому: там при перевірці систем і вузлів триступеневої ракети «Дніпро» та супутників, які перебували в її космічній головній частині (КГЧ) під обічником, в одній з електричних схем виявили, висловлюючись мовою фахівців, замикання на масу корпусу, чого не мало бути. Пошук несправності був непростим, оскільки всередині ракети-носія — сотні кабелів різного призначення тощо. До того ж варто наголосити, що ані під час перевірки ракети без КГЧ, ані під час контролю за космічною головною частиною окремо від носія жодні відхилення від норми не були зафіксовані. А от коли КГЧ із супутниками пристикували до ракети й розмістили її в шахтній пусковій установці, що на 109-му майданчику космодрому, контрольні вимірювання засвідчили наявність несправності у якійсь з електричних мереж. Тож українські інженери і техніки разом з російськими колегами працювали на майданчику і вдень, і вночі, шукаючи місце ушкодження. Тим часом провідні фахівці підприємств та організацій галузі вирушили до шахти з ракетою й космічними апаратами.
Через два десятки кілометрів наші машини в’їхали на оточену кількома рядами загорожі з колючим дротом територію майданчика № 109. Далі дорога привела нас на пагорб, маківку якого увінчувала масивна (вагою 140 тонн) металева кришка над горловиною циліндричної ракетної шахти, заглибленої в землю на сорок метрів. У шахті в транспортно-пусковому контейнері покоїлася ракета, стартова маса якої (у заправленому паливом стані) становить 211 тонн. Габарити «Дніпра» — понад 34 метри завдовжки й три метри в діаметрі. Захисна плівка (від пилу та вологи) прикривала головний обтічник, під яким змонтовано космічні апарати.
З цієї десятки супутників варто розповісти перш за все про космічний апарат ЕgyptSat-1», призначений для дистанційного зондування Землі з космосу та надання комерційних послуг з передавання й приймання повідомлень електронною поштою. Основним розробником супутника на замовлення Єгипту є ДКБ «Південне» (а точніше, один з його підрозділів — КБ-3, котре вже чимало років займається проектуванням і конструюванням космічних апаратів різного призначення). Крім нього, у створенні першого єгипетського супутника взяли участь і деякі інші українські підприємства, науково-дослідні інститути та конструкторські бюро з Харкова, Києва, Дніпропетровська та Запоріжжя.
Серед шести супутників із Саудівської Аравії один — «SaudiSat-3» — має бортову апаратуру, призначену для фотографування земної поверхні з космосу (зокрема, для потреб контролю за транспортними потоками та моніторингу сільгоспугідь). А малі космічні апарати «SaudiComSat» з порядковими номерами від 1 до 5 слугуватимуть ретрансляторам для двостороннього передавання даних між центральною наземною станцією та портативними пересувними і стаціонарними абонентськими станціями, що дасть змогу постійно стежити за переміщеннями різних транспортних засобів. На тому самому «Дніпрі» були й змонтовані у спеціальних контейнерах «F-Pod» три американські супутники «CubeSat», призначені для вирішення загальноосвітніх завдань, які належать Каліфорнійському університету.
У просторі між стінками шахти і ракетою бачимо фахівців, котрі працюють там, аби з’ясувати, що ж спричинило відхилення від норми. До них долучився зокрема й керівник ракетних програм ДКБ «Південне» Станіслав Ус (Герой Соціалістичної Праці, лауреат Ленінської премії), який свого часу був головним конструктором грізних бойових міжконтинентальних балістичних ракет, котрі на Заході позначали SS-18 та дали їм прізвисько «Сатана». Адже на базі тих ракет шляхом їхньої конверсії й створено мирний носій космічного призначення, що дістав назву «Дніпро». Так Станіслав Іванович знається на тонкощах таких ракет.

Надійність над усе
За добу до призначеної дати пуску — у федеральному космічному центрі «Байконур», що в однойменному місті (за радянських часів воно називалося Ленінськ) відбулося засідання державної комісії з приводу забезпечення підготовки й пуску «Дніпра». Обидва її співголови — Віктор Ремішевський з Росії та Валерій Комаров з України, а також технічний керівник проекту Станіслав Конюхов та інші фахівці висловилися за те, щоб насамперед забезпечити абсолютну надійність техніки. Тому про старт у передбачений графіком основний чи резервний день не могло бути й мови: адже «дрібниць» у цій справі немає і поспіх не припустимий.
Наступного дня місце дефекту таки знайшли. На пластиковій ізоляційній трубці одного з кабелів у третій ступені ракети виявили невеличке за розмірами пошкодження. І треба ж було такому статися, щоб саме цього місця, де була крихітна протертість ізоляції кабеля, торкнувся один з фрагментів кронштейна конструкції, через що і виникло електричне коротке замикання!
...Демонтаж ушкодженого кабеля і заміна його на новий потребували нібито й не багато часу. Проте, відповідно до суворих і невблаганних (але цілком обґрунтованих) правил, у подібних випадках слід знову ретельно перевірити й здійснити контрольні вимірювання всіх систем на трьох ступенях ракети-носія та в космічній головній частині із супутниками. До того ж цю КГЧ мали відстикувати від ракети й відтранспортувати із 109-го майданчика на майданчик № 2-А, де в монтажно-випробувальному корпусі належало не лише перевірити кожен з десяти космічних апаратів, а й підзарядити їхні бортові батареї.
Здійснити після всього цього запуск «Дніпра» можна було б, скажімо, в найближчі дні. Але з’ясувалося, що саме тоді президент Туркменістану вирішив відвідати саме той регіон очолюваної ним країни, де під час початкового етапу польоту носія «Дніпро», відпрацювавши своє і відокремившись, мала б впасти (у пустелі Каракум) перша ступінь ракети. Тому про можливі дати тоді не йшлося.
Дехто сподівався, що, можливо, пуск «Дніпра» вдасться здійснити другого квітня. Станіслав Ус навіть (у вільні від роботи хвилини) склав невеличкий вірш, який являв собою своєрідний «космічний парафраз» на мотив колись популярної пісні, що починалася зі слів (наводимо мовою оригіналу): «На недельку, до второго, мы уедем в Комарово». У творі Станіслава Івановича рефреном стали слова: «На недельку, до второго, мы уедем с Комаровым запускать в степи ракеты с космодрома Байконур» (мався на увазі раніше згадуваний перший заступник гендиректора НКАУ Валерій Комаров.— Авт.). Проте і від нової дати довелося відмовитися, оскільки росіяни розпочинали на Байконурі операції з підготовки до запуску пілотованого космічного корабля «Союз» із черговим екіпажем, який мав стартувати з «гагаринського» майданчика № 1 на міжнародну космічну станцію. Справа в тому, що під час підготовки та здійснення запусків пілотованих на космодромі у цей період будь-яких інших старти не проводяться. Отож резюме державної комісії: нова дата пуску «Дніпра» з шахтної пускової установки на 109-му майданчику — 17 квітня.
...У літаку, яким українська делегація поверталася з байконурського аеродрому «Ювілейний» через Астрахань до Дніпропетровська, хоча й не було бурхливої радості, яка зазвичай панує у випадках успішних пусків, проте й особливого суму також не відчувалося. Адже пошкодження усунули, а фахівці, які залишилися працювати на космодромі, обов’язково зроблять все для того, аби в зазначені терміни довести ракету до потрібних кондицій.

Кримський ЦУП — на вахті
У євпаторійському готелі «Корона» я зустрівся з прибулими з Києва заступником генерального директора Національного космічного агентства України Едуардом Кузнецовим та начальником управління спеціальних програм НКАУ Євгеном Махоніним. Тут, у районі Євпаторії, розміщено кілька майданчиків Національного центру управління і випробувань космічних засобів. Приїхали також представники українських підприємств, які брали участь у створенні супутника «ЕgyptSat-1», група єгипетських фахівців, яку очолював доктор Матар Алі Матар.
З космодрому повідомили, що ситуація там штатна, старт ракети-носія з космічними апаратами — 17 квітня о 6 год. 46 хв 34 сек.— всесвітнього координованого часу — UТС. В Україні в цей момент буде 9 год. 46 хв 34 сек. літнього часу, на космодромі Байконур у Казахстані — 12 год. 46 хв 34 сек. (там на літній час не переходили).
Уранці 17 квітня автобус привіз нас до розміщеного за 18 кілометрів на захід від Євпаторії Національного центру управління і випробувань космічних засобів (НЦУВКЗ). Для гостей призначено кімнату з кількома рядами місць, звідки через велике — на усю стіну — скло добре видно, що відбувається в головному інформаційному залі, де працюють оператори, а на великий екран, що на стіні, виводиться вся необхідна інформація, в тому числі й про те, що в цей час відбувається на космодромі Байконур. Там послідовно оголошується 15-хвилинна, 10-хвилинна й 5-хвилинна готовність. Чуємо і доповіді керівників усіх служб космодрому, які забезпечують пуск.
Аж ось нарешті лунає очікувана команда «Пуск». На Байконурі, за кілька тисяч кілометрів від України, з шахтної пускової установки стрімко вилітає викинута пороховим зарядом могутня ракета-носій «Дніпро». Приблизно через дев’ять секунд після старту, коли ракета неначе зависає на висоті 25-30 метрів над горловиною шахти, включається маршовий двигун першої ступені «Дніпра» — і ракета вирушає на трасу польоту, яка пролягає від Байконура над просторами Казахстану, Узбекистану і Туркменістану, на південний захід.
Тим часом космодром Байконур передає зв’язок із ракетою так званому виносному вимірювальному пункту, який фахівці ДКБ «Південне» обладнали в Омані — державі на сході Аравійського півострова. Звідти приходить найрадісніша звістка: телеметрична інформація свідчить, що на 915-й сек. польоту супутник «ЕgyptSat-1» відокремився від третьої — розгінної ступені ракети! Українські та єгипетські фахівці радісно вітають один одного. Далі протягом кількох секунд від розгінної ступені «Дніпра» відокремлюються послідовно шість саудівських і три американські космічні апарати, якими їхні господарі керуватимуть самостійно.
...З моменту старту, коли розпочався перший сеанс зв’язку між євпаторійським ЦУПом та супутником «ЕgyptSat-1» минули 1 год. 36 хв і 9 сек. Телеметрія підтвердила, що розкрилися всі чотири панелі сонячних батарей, антени та інші вузли космічного апарата.
За коментарями з приводу пуску я звернувся до заступника генерального директора НКАУ Едуарда Кузнецова та керівника групи єгипетських фахівців Матара Алі Матара.
— Успішний пуск десяти космічних апаратів (у тому числі і єгипетського) за допомогою ракети-носія «Дніпро»,— говорить Едуард Іванович,— підтвердив високу якість і надійність створюваної в Україні ракетно-космічної техніки. До речі, «ЕgyptSat-1» являє собою супутник нового покоління, у якому втілено чимало оригінальних конструкційних рішень високих технологій і науково-технічних досягнень. Тож можна сподіватися, що до таких космічних апаратів виявлять ділову зацікавленість і вітчизняні, і зарубіжні потенційні замовники.
— Моя країна,— зазначив доктор Матар,— сподівається отримати від функціонування супутника «ЕgyptSat-1» чималу практичну користь — і в різних галузях економіки (землеробстві, геологічній розвідці, будівництві тощо), і в науці (екологічні та інші дослідження), і в опануванні новітніх технологій єгипетськими фахівцями, які пройшли ґрунтовну підготовку в Україні.
Головний конструктор КБ-3 державного конструкторського бюро «Південне» Олександр Леонідович Макаров розповів мені, що термін активного функціонування супутника «ЕgyptSat-1» розраховано на три роки — з наступним продовженням ресурсу космічного апарата ще на два роки.
Протягом трьох-чотирьох місяців управління єгипетським супутником вестиметься з ЦУПа, що поблизу Євпаторії. А коли в Єгипті за допомогою українських фахівців завершиться спорудження аналогічного власного центру управління і його введуть в експлуатацію, то єгипетський ЦУП перебере в українського естафету управлінської вахти щодо апарата «ЕgyptSat-1».

Вадим ФЕЛЬДМАН Київ — Дніпропетровськ — Байконур — Євпаторія
також у паперовій версії читайте:

назад »»»