ДЕМОКРАТИЧНА УКРАЇНА СУСПІЛЬСТВО
ДУБЛЬ ДРУГИЙ
Мабуть, не випадково Президент Віктор Ющенко у своєму зверненні до народу 2 квітня обмовився, назвавши майбутні вибори до Верховної Ради не «достроковими», а «довгостроковими». Принаймні, сталося так, що трішечки більше, ніж за три тижні главі державі довелося знову призначати позапланове всенародне волевиявлення. Цього разу на 24 червня.

Дотепники (в тому числі й парламентські) почали жартувати над тим, що так можна щомісяця «коригувати» укази глави держави, відсуваючи дату виборів усе далі й далі. Там, дивись, і до 2011 року можна «допереноситися».
Певна річ, що таких намірів у Віктора Ющенка немає і бути не може, бо нинішній новий указ Президента — не корекція попереднього, а принципово новий документ. У ньому, зокрема, йдеться про те, що «Указ Президента України від 2 квітня 2007 року № 264 «Про дострокове припинення повноважень Верховної Ради України» визнати таким, що втратив чинність».
Нині Віктор Ющенко віднайшов додаткові аргументи на користь розпуску Верховної Ради, а саме, як випливає з його нинішнього указу, минув місячний термін від моменту, коли «коаліція депутатських фракцій у Верховній Раді України була сформована не відповідно до статті 83 Конституції України». Під цим поняттям Президент розуміє розширення депутатської більшості на так званій індивідуальній основі. Відповідно до конституційних норм формувати коаліцію мають лише фракції.
Тож нині у документі Віктора Ющенка з'явилося посилання на ст. 90 Основного закону, а точніше на її першу частину: «Президент України має право достроково припинити повноваження Верховної Ради України, якщо протягом одного місяця у Верховній Раді України не сформовано коаліцію депутатських фракцій відповідно до статті 83 цієї Конституції».
Як відомо, після виходу в світ першого «розпускного» документа від глави держави коаліціянти найбільше обурювалися тим, що він не містив посилань на згадану статтю. Можливо, тому Віктор Ющенко зробив спробу «виправитися». Та задля справедливості слід зазначити, що підстави послатися на ст. 90 Основного закону в глави держави були й до цього. Адже у нинішньому указі він сам вказує, що торік у липні «було оголошено про формування коаліції депутатських фракцій, до складу якої були включені народні депутати України, які не входили до депутатських фракцій, що сформували цю коаліцію». Для тих, хто забув, нагадаємо, першими «перебіжчиками» були «нашоукраїнці» Волков і Заплатинський та бютівці Зубик, Толстенко, Зубець та Борзих.
Власне, якщо дотримуватись логіки Віктора Ющенка, то немає жодного значення, скільки нардепів увійшли до коаліції «індивідуально» — двоє, п'ятеро чи кілька десятків. Головне — порушення 83-ї конституційної статті. Відтак, з усього випливає, що Президент зумисне видавав свої вердикти Верховній Раді, так би мовити, у два етапи. Цікаво також, що у день повторного звернення Віктора Ющенка до українського народу його тезка-опонент Янукович, перебуваючи у Москві, розмірковував над тим, яку мету переслідував глава держави, видаючи указ про розпуск Верховної Ради. Серед іншого, Прем'єр висловив цікаву думку, мовляв, не виключено, що мета глави держави зводилася до того, що, «підписавши указ, він розраховував змусити коаліцію національної єдності рахуватися зі своєю позицією з багатьох питань внутрішньої й зовнішньої політики, у тому числі й у питанні перерозподілу повноважень між гілками влади». Власне, цим Янукович визнав, що досі коаліція елементарно не зважала на позицію Президента.
Ще одне принципове запитання, котре виникає після оприлюднення указу № 2, над чим, власне, працює Конституційний Суд? Бо коли указу від 2 квітня більше не існує, судді КС спокійно можуть викинути попереднє подання коаліції на смітник. Тут «попалися» й самі прихильники чинної виконавчої влади на чолі з міністром юстиції Олександром Лавриновичем. Чи не він ще недавно заявляв, що поняття «призупинення» указу глави держави в юриспруденції немає. Мовляв, документ може втратити чинність або внаслідок рішення Конституційного Суду, або у разі відкликання указу Віктором Ющенком. Саме це нині Президент і зробив. Поза всякі сумніви, перед нами типовий приклад юридичної казуїстики. Але чи не люблять час від часу вдаватися до неї й члени коаліції?..
Представник Президента в КС Володимир Шаповал учора також заявив, що підстав для продовження розгляду першого указу в суді більше немає. Водночас він сам потрапив у невеличку пастку, поставлену власноруч. Пригадуєте, як минулого тижня Шаповал заявляв, що залишить посаду представника глави держави в КС після закінчення розгляду справи по першому указу? Тепер же, говорячи про можливість другого судового процесу, він запевняє, що також братиме в ньому участь як президентський постпред.
Учора вранці парламентські «більшовики» подейкували про нове подання до Конституційного Суду. Воно, поза всякі сумніви, з'явиться, якщо не з'явилося досі, але для його розгляду конституційним суддям доведеться визначати нового доповідача. І в автора цих рядків є величе-е-е-зні сумніви, що ним знову стане пані Сюзанна Станік.
Власне, натяки з президентського та опозиційного таборів на те, що доцільніше було б перервати розгляд першого президентського указу в КС, лунали не вперше, в тому числі від суддів. Згадаймо, приміром, ініціативу Володимира Кампо про призупинення цього провадження. Або позавчорашній форс-мажор, котрий ледь не поставив представників коаліції, м'яко кажучи, у непривабливе становище. Суддя Джунь припустив, що оскільки указ Президента нечинний (на чому багато разів наголошували коаліціянти), то з'ясовувати його конституційність немає потреби. Цікаво було спостерігати, як після цього представники уряду й парламенту навперебій почали «захищати» президентське дітище на предмет, усе ж таки, його чинності... Втім, щодо потенційного судді-доповідача у не менш потенційній справі стосовно другого указу Президента також можуть бути питання. Скажімо, чи не буде він також упередженим лише щодо іншої сторони? З цього можна зробити висновок: глава держави знову підштовхує опонентів вирішити конфлікт без судового втручання, а винятково шляхом консультацій.
Хоча нині важко сказати, чи досягне Віктор Ющенко свого. Скажімо, впадає у вічі те, що свій другий документ Президент видав тоді, коли в Україні були відсутні як Прем'єр Віктор Янукович, так і спікер Олександр Мороз. Тож екстрених зібрань уряду й парламенту (як пізно увечері 2 квітня) тепер не було. Та, за словами глави уряду, поява «указу № 2» «порушила всі попередні домовленості». Щоправда, для широкого загалу не надто зрозуміло: про які саме домовленості йдеться? Те, що ставало відомим широкому загалу, назвати компромісом навряд чи можна, хіба що попередні несміливі заклики «відкликати громадян із майданів». До якого, до речі, бунтівний люд може й не прислухатися.
Тим часом, як Президент «продублював» свій попередній указ, доповнивши його новими нюансами, так і Верховна Рада на вчорашньому засіданні знову визнала цей документ Віктора Ющенка незаконним. Окрім цього, «напіврозпущений» парламент зобов'язав Кабмін не фінансувати можливі дострокові вибори: «Кабінету Міністрів щодо фінансування дострокових виборів керуватися пунктом 5 постанови ВР від 2 квітня, яким, як відомо, заборонено фінансування». Те саме стосується Національного банку.
У четвертому пункті ЦВК пропонувалося невідкладно подати свої пропозиції до закону про проведення дострокових виборів. Однак цей пункт було вилучено на вимогу спікера, який порадив депутатам самим готувати ці зміни. Водночас, за пропозицією нардепів, до постанови внесено пункти, згідно з якими у вирішенні політичної кризи треба дотримуватися резолюції ПАРЄ.
Ще вчора на повний голос зазвучало слово «імпічмент». Деяким «регіоналам» на чолі з Тарасом Чорноволом після другого президентського указу остаточно урвався терпець і вони воліють спробувати усунути Віктора Ющенка з посади в такий спосіб. Власне, президентському оточенню навряд чи варто цього побоюватися. По-перше, процедура імпічменту надзвичайно складна. По-друге, для її остаточної реалізації на завершальному етапі потрібно 338 депутатських голосів (3/4 від конституційного складу). Нині у парламенті, по ідеї, не лишилося і трьох сотень депутатів. Якщо, звичайно, довіряти інформації про остаточне складання повноважень більшістю «нашоукраїнців» і бютівців, а також «обнулення» їхніх списків.
Нарешті, чи не найцікавіше питання по суті справи: чи відбудуться вибори 24 червня? Адже відповідної домовленості як не було, так і немає. Ніщо не заважатиме «хворобливій четвірці ЦВК» знову хворіти. Навіть, враховуючи позавчорашню ухвалу Вищого адмінсуду, котра визнає бездіяльність Центрвиборчкому, законодавством не заборонено українським громадянам (у тому числі членам Центральної виборчої комісії) перебувати на лікарняному.
От і заступник голови Центрвиборчкому Марина Ставнійчук учора заявила, що основною проблемою організації дострокових виборів є правова неврегульованість механізму їхнього проведення. «Проблеми, що існували, ніхто не зняв,— додає вона.— У нас є правова неврегульованість і члени ЦВК зверталися, просили її врегулювати, але в суспільстві — стіна, нас ніхто не чує». Мабуть, не чутиме доти, доки українська політика перестане нагадувати діалог глухого з німим.

Ярослав ГАЛАТА
також у паперовій версії читайте:

• ЕКСПЕРТ СУМНІВАЄТЬСЯ В ДІЄВОСТІ УКАЗУ
• ЯНУКОВИЧ ХОЧЕ ПОДИВИТИСЬ В ОЧІ ПРЕЗИДЕНТОВІ
• ТИМОШЕНКО ЗАКЛИКАЄ «ВИЛІКУВАТИ» ЦВК І ГЕНПРОКУРАТУРУ

назад »»»