ДЕМОКРАТИЧНА УКРАЇНА НАОДИНЦІ З ЧОРНОБИЛЕМ
АУДИТОРИ ВАРТУЮТЬ КОШТИ ЧОРНОБИЛЬСЬКИХ ПРОГРАМ

Ця подія в засобах масової інформації, на жаль, поки не знайшла адекватного її значенню належного висвітлення й, головне, неупередженого осмислення. Йдеться про нещодавно проведене в Києві перше засідання спеціальної підгрупи по аудиту ліквідації наслідків природних, техногенних катастроф і радіоактивних відходів робочої групи Європейської організації Вищих органів фінансового контролю (EUROSAI) з екологічного аудиту.

СЬОГОДНІ — 21-а РІЧНИЦЯ КАТАСТРОФИ НА ЧАЕС
В ньому взяли участь представники десяти країн, яких об’єднала передовсім тривога за стан справ на Чорнобильській АЕС, аварія на якій визнана ООН «глобальною катастрофою техногенного характеру у світі», а також представники Європейського суду аудиторів, Європейського банку реконструкції та розвитку (ЄБРР) і Міжнародного Чорнобильського форуму «Укриття» (ЧФУ).
Ідея створити таку підгрупу виникла після проведення, починаючи з 2000 року, шести перевірок Рахункової палати України щодо використання коштів державного бюджету на ліквідацію наслідків Чорнобильської трагедії. «Саме тоді, як зазначив її голова Валентин Симоненко, ми переконалися, що надзвичайний характер цієї всепланетарної катастрофи потребує об’єднання зусиль міжнародного співтовариства для мінімізації її впливу на здоров’я людей і довкілля».
2005 року в Києві відбулося організаційне засідання міжнародної ініціативної групи з цього питання. Її учасники відвідали ЧАЕС і «мертве місто» Прип’ять й на власні очі переконалися, що Україні самостійно неможливо боротися з цим лихом.

Уповільнений прогрес
Характеризуючи ситуацію, яка нині склалась тут, запрошений на зустріч аудиторів заступник міністра з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи Володимир Холоша відверто визнав: «Ми не можемо сказати, що на сьогоднішній день вона повністю задовільна, але бачимо певний прогрес у виконанні проектів».
Головний контролер — директор департаменту з питань АПК, природоохоронної діяльності та надзвичайних ситуацій Марія Шулежко була більш категорична в оцінці статус-кво в Чорнобильській зоні: «Минув 21 рік, як було здано в експлуатацію об’єкт «Укриття», а небезпека його для всього світу ще й досі існує. Вона є, і Україна цього не приховує. Ми змушені констатувати, що через десять років після підписання Меморандуму про взаєморозуміння між урядом України, урядами країн «великої сімки» та Комісією європейського співтовариства основні його положення не виконано».
Формально сторони дотрималися своїх зобов’язань. У 2000 році було зупинено ЧАЕС і за цим дійством мали змогу спостерігати у найвіддаленіших куточках планети. Аби бути послідовним, треба визначити, що далеко не всі підтримали це рішення. Замість діючої станції, яка на думку багатьох фахівців могла б ще виробляти дешеву електроенергію і приносити вагомі прибутки, ми одержали небезпечний ядерний об’єкт, на утримання якого щороку відриваємо від бюджету понад 50 мільйонів доларів США.
З іншого боку, країни «великої сімки» та Євросоюз теж дотримали слова — створили ЧФУ, залучили до його наповнення понад 20 країн, організували Асамблею вкладників і схвалили План здійснення заходів на «Укритті» з метою перетворення його на екологічно небезпечний об’єкт до 2007 року. Однак сталося не так, як планувалося. Нині ми навіть не маємо затвердженого проекту нового безпечного конфайнмента (НБК).

Паливо чекає на поховання
Відвідуючи ЧАЕС, розмовляючи з її керівниками та будівельниками, з сумом довідався, що зведення НБК та інших першочергових об’єктів для сховищ відпрацьованого ядерного палива (ВЯП) відстає від попередньо затверджених графіків на три–сім років.
— Помиляються ті, хто вважає, що станцію вже закрито,— наголосив її директор Ігор Граматкін.— Поки в її реакторах залишатиметься хоч грам ядерного пального, вона перебуватиме в режимі експлуатації. Проблема не лише в спорудженні НБК, а й у будівництві сховищ для різних видів ВЯП. Поки тривають переговори з проектантами, будівельниками і фінансистами.
Керівник станції зі зрозумілих причин не розкрив таємниці цих переговорів, але його колеги дали мені зрозуміти, що криється за цим — усім заправляють фінансові інтереси. Західні банкіри прагнуть виділяти кошти своїм проектантам, будівельним фірмам ще й утримувати в Чорнобилі своїх консультантів. Донедавна з цим мирилися, але, мабуть, терпець все-таки урвався. Керівництво станції, котре виступає як замовник виконання всіх робіт у зоні, зайняло тверду позицію щодо вибору проектів і тих, хто має втілювати їх у конкретні об’єкти. Саме з цих причин досі не затверджено, зокрема, і проект НБК. Не вирішено питання про подальшу долю другого сховища відпрацьованого ядерного палива (СВЯП-2), яке мало стати до ладу ще торік.
Французька компанія FRAMATOME звела цей об’єкт вартістю 80 мільйонів євро з порушенням правил безпечного зберігання в ньому ВЯП. Це визнали й міжнародні фахівці. Тепер на виправлення недоліків названа фірма пропонує вкласти в нього ще стільки ж валюти. Прострочено терміни зведення ще двох сховищ — заводу із переробки рідких радіоактивних відходів (ЗПРРВ) і промислового комплексу з обробки твердих радіоактивних відходів (ПКОТРВ). Якщо цю інфраструктуру для поховання ВЯП не створять, то годі сподіватися на перетворення ЧАЕС на безпечну систему. Поки, як стверджують атомники, терміни пуску перелічених об’єктів відчутно уповільнюються, а вартість їх шалено, удвічі-утричі, зростає».

Немає пророків у своїй вітчизні
Ця давня істина, хоч як не прикро, знаходить своє підтвердження й на прикладі ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи. У цьому разі, якщо називати речі своїми іменами, ми стали заручниками Заходу, який, ніде правди діти, піклується насамперед про свої власні інтереси. Це — закономірно. Прикро, що наші високопосадовці поки не сповідують такої ідеології. Розрекламований в усіх засобах масової інформації західний проект «Укриття-2», відомий під назвою «Арка», залишив у «тіні», принаймні для широких кіл громадськості, пропозицію українських учених і проектантів, яку стисло можна сформулювати так: «закопати і забути».
У чому полягають її переваги? Найперше у збереженні здоров’я людей. Так вважає директор Інституту радіохімії навколишнього середовища НАН і МНС України, академік Емлен Соботович. Укріплення конструкцій діючого нині «Саркофага» за програмою «Стабілізація», що почалося, на його думку, неминуче призведе до переопромінення спеціалістів, які мають її виконати. Але і це не все. Після зведення «Арки» заплановано вилучити зі зруйнованого вибухами четвертого реактора ВЯП, на деяких ділянках якого радіація сягає кількох тисяч рентген на годину. Значить, переконаний академік, ми й надалі збільшуватимемо лави ліквідаторів, приречених на неминучу інвалідність. Чи не зависока ціна таких проектів?
Тим часом учені й гірники-практики пропонують альтернативний варіант вирішення проблеми «Саркофага». Ще десять років тому фахівці інституту «Кривбас-проект», Дніпропетровського гірничого науково-дослідного інституту та очолюваного Емленом Володимировичем інституту розробили програму «занурення» об’єкта «Укриття» на кілометрову глибину до кристалічних горизонтів, які надійно «запакують» його від контакту з підземними водами. Така технологія, як стало відомо нині, була випробувана на будівництві засекречених підземних стратегічних об’єктів в умовах вічної мерзлоти. Насамкінець на території «Саркофага» буде створено «зелену галявину», безпечну для людей і довкілля. І що не менш важливо, ці облаштування коштуватимуть втричі дешевше, ніж зведення «Арки». Якщо до цього додати витрати на експлуатацію останньої, які за попередніми розрахунками дорівнюватимуть 50 мільйонам доларів США на рік, то ефективність вітчизняного варіанта багаторазово зростає. Як тут не повторити, що справді немає пророків у своїй вітчизні.
Не виховали ми ще у себе здатність жити не лише сьогоденням, а й думати про перспективу, передусім стосовно тих же ВЯП. Поки ми за спільною домовленістю транспортуємо їх на тимчасове зберігання до Росії. Вартість такої операції зростає рік у рік і не виключено, що цей процес прогресуватиме у геометричній пропорції. Який вихід? Створити власне централізоване сховище відпрацьованого ядерного палива (ЦСВЯП). Спорудження його сприятиме зниженню ризиків стосовно енергетичної безпеки у разі відмови північного сусіда приймати до себе ВЯП з наших АЕС.
Схоже на те, що керівництво «Енергоатому» прониклося відповідальністю за вирішення цієї проблеми, але тут розраховують на підтримку нашого парламенту. Адже саме він має ухвалити відповідний закон про місце розташування ЦСВЯП, проектування та будівництво. Не запізнитися б у цій справі, бо починаючи з 2011 року Росія почне нам повертати наше ВЯП і високоактивні продукти його переробки.
Нині, за свідченням першого віце-президента «Енергоатому» Микити Костянтинова, ми не готові прийняти ці «продукти». Отже, маємо наполегливо добиватися ухвалення цього закону. Принагідно хотілося б нагадати, що ВЯП вивозять в інші країни лише Болгарія і Україна.

Гроші люблять лік
Повертаючись до засідання міжнародних аудиторів у Рахунковій палаті України, хотілося б ще раз акцентувати: його учасники дійшли згоди в тому, що зобов’язані спільно відстежувати всі фінансові потоки, які спрямовуються світовим співтовариством на ліквідацію наслідків Чорнобильської катастрофи й сприяти їхній ефективній віддачі. До цього зобов’язують непоодинокі випадки незаконного і нецільового використання цих коштів як в Україні, так і на Заході.
Через це знову згадали скандал навколо одного з працівників німецької компанії NUKEM (претендента на право участі у зведенні «Укриття»), який пропонував керівникам ЧАЕС хабар за рахунок збільшення вартості спорудження ЗПРРВ, що було зафіксовано на відеоплівку і стало сенсацією для наших та іноземних ЗМІ. А представник Європейського суду аудиторів Яцек Колосинський поінформував присутніх про розслідування Європейським антикорупційним офісом (OLAE) справи про «тіньову» схему «відкату» підрядникові TAСIS, яка була відкрита у січні нинішнього року.
Ці факти ще раз засвідчили, що, на жаль, для наших і зарубіжних чиновників робота в межах чорнобильських програм, що фінансуються країнами-донорами, відкрила лазівки для власного збагачення. Закрити їх мають аудитори, котрих об’єднала тривога за зволікання ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи. Надто великі кошти виділяє світова громадськість на досягнення цієї мети, щоб залишити без контролю їхнє використання. Як кажуть, гроші люблять лік. Тим паче, коли вони виділяються для благородної мети.
За підсумками засідання було вирішено доопрацювати План роботи спеціальної підгрупи на 2007–2008 роки з урахуванням пропозицій його учасників і поінформувати про це робочу групу Міжнародної організації Вищих органів фінансового контролю (INTOSAI) з екологічного аудиту в червні нинішнього року на черговому її зібранні в Танзанії. А в четвертому кварталі провести засідання за наслідками координованого аудиту ЧФУ на семінарі EUROSAI в Словацькій республіці й Києві.

Олександр ПОБІГАЙ
також у паперовій версії читайте:

назад »»»